Рішення № 132139317, 19.08.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/6141/25

В справі 760/31304/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

19 серпня 2025 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.

ІІ. Описова частина

03 грудня 2024 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Згідно із заявленими вимогами Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за договором позики від 28 квітня 2024 року в загальному розмірі 112 680,87 доларів США, яка складається з 110 000,00 доларів США основного боргу, 2200,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою, 480,87 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року, а також 5% річних за період з 30 листопада 2024 року до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за договором позики від 30 травня 2024 року в загальному розмірі 56 340,44 доларів США, яка складається з 55 000,00 доларів США основного боргу, 1100,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою, 240,44 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року, а також 5% річних за період з 30 листопада 2024 року до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що протягом 2024 року надав Відповідачці в борг грошові кошти у сумі 110 000,00 доларів США та у сумі 55 000,00 доларів США, про що свідчать відповідно Договір позики від 28 квітня 2024 року та Договір позики від 30 травня 2024 року, а разом 165 000,00 доларів США.

Зазначені договори були укладені шляхом підписання електронно-цифровими підписами, що узгоджено у п. 17 цих договорів.

ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до п.2 обох Договорів зазначені вище суми грошей (позики) позичальник зобов`язалася повернути в строк до 28 жовтня 2024 року включно. При цьому вони досягли домовленості, що за час користування коштами до 28 жовтня 2024 року включно позичальник має сплатити на користь позикодавця проценти у розмірі 2% (два проценти) від суми позики.

Крім того, відповідно до п. 5 договорів позики, як стверджує Позивач, сторони домовилися, що якщо позичальник не поверне позикодавцю суму позики у встановлені у пункті 2 даного договору строки, позичальник за подальше користування неповерненими коштами позикодавця має сплатити на користь позикодавця проценти у розмірі 5% (п`ять процентів) річних.

Натомість, до 28 жовтня 2024 року включно, як і на момент подання позову, Відповідачка не повернула грошові кошти за жодним договором, що змушує Позивача звернутися до суду з даним позовом.

Позивач також посилаючись на ч.10 ст.265 ЦПК України, просить зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків (5% річних) до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

27 січня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання позову, в якій вона повідомила, що грошові кошти були отримані нею та вкладені у розвиток власного бізнесу в Республіці Польща, планувала повернути борг за рахунок майбутніх доходів, станом на сьогоднішній день всі отримані гроші були інвестовані у розвиток її бізнесу, тому наразі вона не має можливості повернути борг, однак не відмовляється від своїх зобов`язань і планує повернути позичені кошти разом з нарахованими відсотками, просила розглядати справу по суті без її участі.

Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року закрите підготовче провадження.

У судове засідання представник Позивача не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав. Відповідачка до суду не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 28 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким Відповідачка отримала у позику суму в розмірі 110 000 доларів США, яку зобов`язалася повернути до 28 жовтня 2024 року включно.

Судом встановлено, що 30 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким Відповідачка отримала у позику суму в розмірі 55 000 доларів США, яку зобов`язалася повернути до 28 жовтня 2024 року включно.

Факт отримання позичальницею коштів за обома договорами підтверджується електронно-цифровими підписами сторін, накладеними на договори, а також протоколами розпізнавання електронних підписів, долученими до матеріалів справи.

Договори позики укладені у письмовій формі з використанням електронних підписів, що відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Сторони погодили в п. 17 договорів використання електронно-цифрових підписів, що є достатньою письмовою згодою для визнання договорів укладеними.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договори позики є укладеними з моменту передання грошей.

Зобов`язання за договорами позики є грошовими зобов`язаннями, вираженими в іноземній валюті, що не суперечить законодавству України.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відсутня заборона на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц вказав, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 6 грудня 2022 року у справі № 301/2052/18, де роз`яснено застосування норм Цивільного кодексу України та умов договору щодо грошового зобов`язання, визначеного в еквіваленті до іноземної валюти, з можливістю стягнення боргу в іноземній валюті, якщо це передбачено договором.

Сторони в п. 3 договорів погодили, що повернення коштів має відбуватися першочергово у доларах США, що є достатньою підставою для стягнення боргу саме в цій валюті.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони в п. 2 договорів погодили проценти в розмірі 2% від суми позики за період користування до 28 жовтня 2024 року.

Таким чином, за період з дня отримання позики по 28 жовтня 2024 року проценти за першим договором становлять 2200 доларів США, за другим - 1100 доларів США.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Сторони в п. 5 договорів погодили 5% річних за прострочення, що є компенсаційною виплатою, передбаченою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони в договорі встановили інший розмір процентів - 5% річних, то застосовується саме цей розмір як компенсаційна виплата за користування чужими коштами під час прострочення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.

Аналогічно, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вказано, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.

За період з 29 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року (32 дні) 5% річних становлять 480,87 доларів США за першим договором та 240,44 доларів США за другим.

Відповідачка визнала позов у повному обсязі, що відповідно до ст. 207 ЦПК України є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Враховуючи визнання позову Відповідачкою, встановлені обставини, докази в справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 15140,00 гривень, що підлягає стягненню з Відповідачки.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 161, 525, 526, 530, 553, 625, 1048, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 28.04.2024 в загальному розмірі 112680,87 доларів США, яка складається з:

-110000,00 доларів США основного боргу;

-2200,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою;

-480,87 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29.10.2024 по 29.11.2024;

-5% річних за період з 30.11.2024 до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 30.05.2024 в загальному розмірі 56340,44 доларів США, яка складається з:

-55000,00 доларів США основного боргу;

-1100,00 доларів США нарахованих процентів за користування позикою;

-240,44 доларів США - 5% річних за період прострочення повернення позики з 29.10.2024 по 29.11.2024;

-5% річних за період з 30.11.2024 до моменту повного виконання рішення суду в розмірі, що розраховується виконавцем згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15140,00 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: