Ухвала суду № 132134398, 27.11.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень

27 листопада 2025 р. Р і в н е№460/11593/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянувши Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03ю11.2021 постановлено:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 призначеної пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.08.2021 №хг15099/2228, починаючи з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.08.2021 №хг15099/2228, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії та з врахуванням проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп».

Позивач подав до суду заяву про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення у справі №460/11593/21 (далі Звіт).

Ухвалою суду від 17.11.2025 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Звіт відповідає вимогам частин другої та третьої статті 382-2 КАС України і поданий у встановлений судом строк.

Розглянувши Звіт та додані до нього на підтвердження відповідних обставин матеріали, суд зазначає таке.

За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленомустаттями 287,382-382-3і383цього Кодексу.

Так, заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, обґрунтована тим, що Відповідач не виконує рішення суду в частині виплати нарахованої суми доплати.

Зі змісту Звіту та доданих документів слідує, що на виконання судового рішення Відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії.

Щодо питання виплати суми заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення, суд зазначає таке.

У Звіті зазначено, що доплата за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 становить 211386,11 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 в жовтні 2025 року розпочато виплату заборгованості за рішенням суду у справі №460/11593/21 в розмірі 187,35 грн.

Станом на 11.11.2025 рішення суду обліковується в реєстрі судових рішень за №165474; залишок заборгованості становить 211198,76 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Так, повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм у спірних правовідносинах, передбачені статтею 23 Бюджетного кодексу України, в частині першій якої зазначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється управлінням Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Інших фінансових можливостей крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Так, із наданих відповідачем пояснень та документів вбачається, що кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду наразі не передбачені.

Фактичне невиконання рішення зумовлено тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.

При цьому, слід зазначити, що виділення коштів із бюджету Пенсійного фонду України на фінансування вказаних платежів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Управління ознак вини та умислу.

Суд встановив, що 22.09.2025 Головою правління Пенсійного Фонду України затверджено План доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2025 рік, згідно з яким виділено кошти на виконання рішень суду:

за рахунок власних доходів: 28726,8 тис. грн. на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду;

28726,8 тис. грн. на погашення заборгованості з виплати (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень;

за рахунок коштів Державного бюджету: 28726,8 тис. грн. виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду;

28726,8 тис. грн. на погашення заборгованості з виплати (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень.

Суд зазначає, що спосіб судового контролю, передбачений статтями 382 382-3 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.

При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, Відповідачем виконано рішення суду в частині нарахування заборгованості, при цьому, суд не має обґрунтованих сумнівів у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення в іншій його частині (фактична виплата), за умови виділення відповідного бюджетного фінансування.

За відсутності бюджетного фінансування для виплати заборгованості за судовим рішенням, багаторазове встановлення Відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення є формальним заходом, оскільки не впливає на поведінку Відповідача та не призводить до повного виконання судового рішення, яке, як встановив суд, не виконується з незалежних від Відповідача причин.

Отже, в такому випадку мета судового контролю відповідно до приписів статей 382 382-3 КАС України не досягається.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правиламичастини п`ятоїстатті 382-1цього Кодексу.

Керуючись статтями 241, 248, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду по справі №460/11593/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 27 листопада 2025 року

Суддя К.М. Недашківська