Рішення № 132120663, 24.11.2025, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1812/25

2-а/689/22/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2025 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Шевчик О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Фурман Н.Л.,

представника відповідача Ліщишина О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні селища Ярмолинці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5093460 від 28.06.2025про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 28.06.2025 близько 21 год він керував автомобілем на автодорозі Городок - Ярмолинці, Правил дорожнього руху не порушував і, не доїжджаючи до Ярмолинець, безпідставно був зупинений інспектором поліції, який не представившись, не пред`явивши свого службового посвідчення та не повідомивши причину зупинки наказав йому пред`явити посвідчення водія. У відповідь він попросив його повідомити причину зупинки, але інспектор поліції не зміг належним чином обґрунтувати законність зупинки автомобіля. Доказів порушення правил дорожнього руху, інспектором не було пред`явлено, а тому у поліцейського не було законних підстав для перевірки його документів. Крім того, інспектором поліції було порушено процедуру розгляду справи, оскільки клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було залишено без задоволення, справа розглядалась з порушенням ст.276 КУпАП - не за місцем знаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Також інспектор поліції позбавив його можливості скористатись правами, а саме користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Вважає, що винесена відповідачем постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивач керував транспортним засобом категорії «В». Однак, на відеозаписах зафіксовано як позивач стверджує, що йому як людині не потрібне посвідчення водія для керування транспортним засобом, відповідно інспектору ОСОБА_2 не пред`явив ані посвідчення водія, ані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. У зв`язку з цим поліцейським було перевірено наявність реєстраційних документів на транспортний засіб та посвідчення водія з допомогою баз даних Інформаційного порталу Національної поліції, за результатами чого було встановлено наявність в ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 на право керування транспортними засобами лише категорії С. Відтак, поліцейським був встановлений факт керування транспортним засобом «Мерседес Бенс 250» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який не має права керування таким транспортним засобом, оскільки у нього відсутнє посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», і процедура розгляду справи та складання постанови відповідають вимогам КУпАП.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову. Суду показав, що позивач не заперечує факт керування, а заперечує факт адміністративного правопорушення, однак правопорушення було зафіксоване на відео. Клопотань щодо надання йому правової допомоги не заявляв. Вказав, що особа, яка керує транспортним засобом може мати лише одне посвідчення, отже діючим посвідченням ОСОБА_1 є посвідчення категорії «С». Зазначив, що позивачу було роз`яснено ст. 63 Конституції України, і 268 КУпАП, в тому числі і право на правову допомогу, тобто підстав для задоволення позову немає.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, прийшов до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2025 року інспектором ВП №3 Літвінчуком М.С. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5093460, на підставі якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн за те, що він 28.06.2025 року о 21 год 22 хв в селищі Ярмолинці по вулиці Івана Мазепи, 73, керував транспортним засобом, не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1а ПДР України.

Ця обставина підтверджується копією постанови серії ЕНА № 5093460 від 28.06.2025 (а.с.10); копією даних Інформаційногопорталу Національноїполіції,згідно зякими ОСОБА_1 має посвідченняводія направо керуваннятранспортними засобамикатегорії «С»,від 23.02.2000року;відеозаписом доданимдо матеріалівсправи (а.с.39).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи діяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.2.13 Правил дорожнього руху, право на керування транспортними засобами особам може бути надано в тому числі автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, з 18-річного віку.

Транспортні засобиналежать дотаких категорій: В автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд критично оцінює доказ, доданий позивачем до матеріалів справи, а саме посвідчення водія ОСОБА_1 на правокерування транспортнимизасобами категорії«В» від17.12.1998,оскільки згідноз п.2абз.3Положення пропорядок видачіпосвідчень водіята допускугромадян докерування транспортнимизасобами затвердженоїпостановою КабінетуМіністрів Українивід 8травня 1993р.№ 340,особа маєлише однепосвідчення водія,що підтверджуєїї правона керуваннятранспортними засобамидіючих категорій,зазначених уньому. Отже, діючим посвідченням ОСОБА_1 є саме посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «С», видане 23.02.2000, а не посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В» від 17.12.1998.

Крім того, з відеозапису оглянутого судом вбачається, що інспектор Літвінчук М.С. після зупинки транспортного засобу, представився позивачу, у встановленому законом порядку роз`яснив його права згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в тому числі право на отримання правової допомоги.

Посилання позивача на те, що поліцейський не вказав на причини зупинки, жодним чином не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Щодо посилання позивача на те, що справа була розглянута на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи, суд виходить з наступного.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/15 зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені в цій статті адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП після частини першої доповнено частиною другою такого змісту: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі».

Тобто, вчинене позивачем порушення правил дорожнього руху належить до випадків скороченого провадження на які вказав Конституційний Суд України в рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/15/. А тому відповідач діяв в межах наданих повноважень приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.

Відповідно достатті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Оскаржувана постанова серії ЕНА № 5093460 від 28.06.2025 року відповідає всім передбаченим вищевказаною статтею вимогам.

Оцінюючи встановлене, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 126 КпАП, яке доведено належними та допустимими доказами. Відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст.ст.126,284,293 КУпАП, керуючись ст.ст.6-9,19,20,77,241- 246,293,295 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїв Хмельницькійобласті проскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №5093460від 28.06.2025рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду (м. Вінниця) протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2025 року.

Суддя Шевчик О.М.