Рішення № 132104825, 17.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 рокуСправа №160/23758/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до ч. 5ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до ч. 5ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач помилково вважає, що для отримання одноразової допомоги сім?ї потерпілого необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім?єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 . Позивач вважає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця його проживання за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім?ї, а саме його дружини, яка померла внаслідок нещасного випадку на виробництві не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживав разом із дружиною на момент її смерті. Водночас факт проживання позивача із дружиною за однією адресою підтверджено Актом встановлення фактичного проживання мешканців будинку АДРЕСА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженням їх спільної доньки, Буднік Стефанії. У зв?язку з цим позивач звернувся до суду та просить суд визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу страхової виплати відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги його сім?ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату та зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхову виплату.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

05.09.2025 представником відповідача подано до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на звернення позивача від 19.06.2025 №11862, щодо призначення страхових виплат, повідомило що для розгляду питання призначення одноразової допомоги на сім?ю ОСОБА_2 необхідно звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв?язку зі смертю годувальника (встановленого зразка). До заяви необхідно додати акт про нещасний випадок (по формі Н-1), що стався з ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть і трудову книжку ОСОБА_2 , свідоцтво про одруження з ОСОБА_2 , паспорт, довідку про ідентифікаційний код, довідку про рахунок в банку, витяги з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивач з питання призначення страхових виплат по втраті годувальника ОСОБА_1 вже звертався до Головного управління у травні 2025 року. Головним управлінням було призначено щомісячні страхові виплати у разі втрати годувальника у розмірі 7577,33 грн та одноразові допомоги, як особам, які мають право у розмірі 64000 грн, донькам померлої ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , 2020 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження кожній. Питання призначення та отримання одноразової допомоги на сім?ю не вирішувалося оскільки не співпадала реєстрація місця проживання дружиною(чоловіком) або дитиною з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України визначено що сім??ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення поняття сім?ї. Обов?язковою умовою для визнання осіб членами сім?ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини. Як доказ спільного проживання та перебування на утриманні позивачем надано копію акту від 04.07.2025 з місця проживання по АДРЕСА_2 , підписаний сусідами та завірений Головою правління ОСББ «Неделіна, 32», з зазначенням інформації, щодо ведення спільного господарства. Відповідач просить суд врахувати, при зазначенні даного висновку не зрозуміло, що саме малося на увазі комісією, крім загальної фрази, на якій підставі та чим керувалася комісія при зазначені у акті такого висновку, як не підтверджено чи наділені ОСББ «Неделіна, 32» повноваженнями, щодо складання довідок та актів, в яких би містилася інформація про ведення спільного господарства, перебування на утриманні, спільні витрати та інше. Відповідач вважає недостатнім підтвердження такої інформації сусідами, оскільки сам факт сусідства не може являтися джерелом обізнаності щодо певних сімейних обставин позивача. Данні факти встановлюються лише в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 23.03.2004.

23.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 23.06.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 06.08.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14.01.2025.

Відповідно до акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 07.01.2025 о 00 годині 41 хвилині в акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 19.05.2025, затвердженому т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 21.05.2025, згідно з висновком спеціаліста №116 від 01.05.2025 комісійного судово-медичного дослідження ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», направленого листом ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 07.05.2025 №142: «Смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , могла настати від закритої травми грудної клітини з ушкодженням легень, яка ускладнилась розвитком набряку легень, та відповідно до МХК-10 відновиться до Т06.8».

В акті зазначено про місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 .

04.07.2025 керуючим справами ОСББ «Недєліна, 32» Віталієм Курилцем було складено акт встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому комісією в складі керуючого справами ОСББ «Недєліна, 32» ОСОБА_6 , власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_7 , власника квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_8 , підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 з 06.11.2018 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення страхових виплат йому та доньці ОСОБА_3 , як особам, які мають право на них в разі втрати годувальника.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на звернення позивача від 19.06.2025 №11862, щодо призначення страхових виплат, повідомило що для розгляду питання призначення одноразової допомоги на сім?ю ОСОБА_2 необхідно звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення /перерахування/ продовження страхової виплати у зв?язку зі смертю годувальника (встановленого зразка). До заяви необхідно додати витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання загиблої ОСОБА_2 .

Листом від 01.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №0400-010307-8/147137 повідомлено, що заява ОСОБА_1 від 09.07.2025 №13365 про призначення страхової виплати як особі, яка має на неї право в разі втрати годувальника розглянута та прийнято рішення від 15.07.2025 №4001-73393740-2025/4 про призначення належних йому страхових виплат, а саме: одноразової страхової виплати кожній особі, яка має право на виплату в разі втрати годувальника в розмірі 64000,00 грн; щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір якої складає: з 07.01.2025 - 7577,33 грн; з 01.03.2025 - 8448,72 грн.

Листом від 08.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №0400-010318-8/151476 роз?яснено щодо питання призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразової допомоги сім?ї загиблої особи у розмірі сорока мінімальних заробітних плат. Згідно пп. 1 п. 5 ст. 36 Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім?ї виплачується одноразова допомога його сім?ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Отже, встановлення фактів, що мають юридичне значення, знаходиться у компетенції судових органів. На підставі вищевикладеного, питання призначення одноразової допомоги на сім?ю можливе після надання рішення судового органу про встановлення факту проживання однією сім?єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з відмовою у призначенні одноразової допомоги сім?ї загиблої особи у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом №1105-XIV (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 7 ст. 36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частиною 5 ст. 36 Закону України №1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова грошова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 загинула внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 19.05.2025, то члени її сім`ї мають право на одноразову грошову допомогу у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-ХІV установлено, що Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Отже, Законом №1105-ХІV визначений виключний перелік випадків, за яких Фонд відмовляє у страховій виплаті.

Відповідно до ст. ст. 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону №1105-ХІV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №11).

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 розділу I Порядку №11 слідує, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначенихЗаконом України"Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Пунктом 5.1 розділу V Порядку №11 установлено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про отримання одноразової допомоги на сім`ю як член сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відмовляючи у призначенні одноразової допомоги на сім`ю, відповідач посилається на Постанову Правління Пенсійного фонду України №4-1 від 26.01.2024, яким визначено перелік документів для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати. Зокрема, за поданими заявником документами не підтверджується факт реєстрації місця проживання за однією адресою померлої ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_1 .

При цьому, суд констатує, що жодної з перелічених у ст. 45 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідач не вказав.

З огляду на наявність спору у цій справі суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.

Для вирішення питання щодо наявності права на отримання страхових виплат ключовим є встановлення факту проживання потерпілого із заявником однією сім`єю.

Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Для підтвердження факту проживання однією сім`єю з потерпілим заявнику необхідно подати довідку житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідку виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім і померлого, у чому числі про тих, хто перебував на його утриманні. Тобто, довідка про склад сім`ї померлого, видана житлово-експлуатаційною організацією чи виконавчим органом ради є самостійним та достатнім доказом проживання з померлим однією сім`єю.

Факт проживання ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_1 за однією адресою підтверджено актом, складеним 04.07.2025 керуючим справами ОСББ «Недєліна, 32» Віталієм Курилцем.

Відповідно до зазначеного акту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 з 06.11.2018 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Підсумовуючи наведене та з огляду на аргументи сторін, з урахуванням предмета спору, суд робить висновок, що позивач є членом сім`ї потерпілої ОСОБА_2 , її чоловіком, та належними і допустимими доказами у справі підтверджено факт проживання позивача однією сім`єю з потерпілим.

По суті доводів відповідача про те, що місце реєстрації позивача та його померлої дружини не співпадають, що є підставою для відмови у призначенні родині такої страхової виплати, суд зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за однією адресою з позивачем, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.

Сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживала разом зі своїм чоловіком на момент його смерті.

З огляду на наведене, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зробила помилкові висновки щодо відсутності в ОСОБА_1 права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2, підпунктом 5.3.1 пункту 5 розділу V Порядку №11 установлено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Одноразова допомога сім`ї та особам, які мають на це право, виплачується у місячний строк з дня смерті потерпілого (а також при призначенні страхових виплат за рішенням суду, яке набрало законної сили) за наявності всіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття управлінням (відділенням) Фонду постанови про призначення страхової виплати.

При цьому право на одноразову допомогу сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві настає з дати визнання комісією з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 26.06.2016 у справі №809/1231/16 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним - таким, що забезпечує поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав, суд зазначає, що повноважень органів Пенсійного фонду України є дискреційними тоді, коли приймати рішення вони можуть з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у ряді постанов (зокрема, від 17.02.2021 у справі №П/811/397/18, від 27.05.2021 у справі №442/3936/17, від 15.06.2021 у справі №804/881/18, від 23.11.2021 у справі №580/704/21 та ін.).

З урахуванням наведеного суд у цій справі робить висновок про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 , та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 .

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням його функцій при вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язання останнього прийняти рішення, яке входить до його компетенції, зумовлене обов`язковістю ефективного механізму захисту порушеного права, враховуючи наявність неодноразових відмов відповідача у призначенні позивачу одноразової допомоги сім`ї потерпілого.

Відповідно дост. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 18.08.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139,241-246,250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до ч. 5ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський