Рішення № 132104823, 17.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 рокуСправа №160/22783/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоду роботи та страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1985 та періоду роботи згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104450015191 від 01.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 24.06.2025 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2025 №104450015191 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи через незарахування періодів роботи. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком та зазначає, що надані позивачем документи містять відомості про періоди його роботи. Вказані періоди роботи підтверджені записами в трудовій книжці. Позивач вказує, що на працівника не можна покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини посадової особи, яка повинна була вносити відповідні данні та виконати всі необхідні дії щодо її заповнення. Трудова книжка колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985 містить повну та зрозумілу інформацію прийнятну для її використання відповідачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

04.09.2025 представником відповідача подано до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що згідно наданих документів та враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж особи складає 26 років 5 місяців 12 днів. Не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1984, оскільки печатка на титульній сторінці не ідентифікує назву підприємства. Не враховано період роботи у колгоспі з 10.11.1984 по 18.08.1987, оскільки роботу у колгоспі необхідно підтвердити довідкою із зазначенням про відпрацьовані трудодні і встановленим мінімумом та подальшим перейменуванням колгоспу. Отже, в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 24.06.2025 відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 32 роки. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними та вчиненими виключно в межах чинного законодавства. Позивачем не доведено порушення його прав або законних інтересів Головним управлінням.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

24.06.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

01.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №104450015191 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем зазначено наступне:

- дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.06.2025;

- вік заявника 60 років;

- страховий стаж заявника становить 26 років 5 місяців 12 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1984, оскільки печатка на титульній сторінці не ідентифікує назву підприємства. Не враховано період роботи у колгоспі з 10.11.1984 по 18.08.1987, оскільки роботу у колгоспі необхідно підтвердити довідкою із зазначенням про відпрацьовані трудодні і встановленим мінімумом та подальшим перейменуванням колгоспу.

В рішенні зазначено, що в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 24.06.2025 відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 32 роки.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначеніЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст. 8 Закону №1058-IV).

Відповідно дост. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 1ст. 41 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

На підставі ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно дост. 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 19.07.1984 позивач,

-запис б/н навчання в Технічному училищі №58 м. Донецька (Диплом №449154);

-запис №1 від 30.07.1984 прийнята поваром 4 розряду столової № 8 Петровський ОРС (наказ №271к від 30.07.1984);

-запис №2 від 28.10.1984 звільнена за власним бажанням (наказ №422к від 29.10.1984);

-запис №3 від 21.08.1987 прийнята комплектувальником складу торгово-оптової бази «Марїнського райпотребсоюза»;

-запис №4 від 11.04.1991 звільнена по переводу для роботи в «Марїнському гормолзаводу»;

-запис №5 від 12.04.1991 прийнято кладовщиком матеріального складу по переводу до «Мар`їнського гормолзаводу»;

-записи №6-10 інформація про перейменування та реорганізацію підприємства;

-запис №11 від 12.09.2014 звільнено у зв`язку із скороченням штату з ПАО «ЛАКТІС» (наказ наказ № 151/к від 12.09.2014);

-запис №12 від 31.10.2014 призначено виплату допомоги по безробіттю «Вугледарському центру зайнятості» (наказ №НТ 141031 від 31.10.2014);

- запис №13 від 25.10.2015 припинено виплату допомоги по безробіттю «Вуглеадрський центр зайнятості» (наказ №НТ 151026 від 26.10.2015);

-запис №14 від 29.01.2018 призначено виплату допомоги по безробіттю «Мар`їнський районний центр зайнятості» (наказ № 180129 від 29.01.2018);

-запис №15 від 16.12.2018 припинено виплату допомоги по безробіттю «Мар`їнський районний центр зайнятості» (наказ №181217 від 17.12.2018);

-запис №16 від 17.12.2018 призначено на посаду державного соціального інспектору відділу соціальних інспекторів Управління соціального захисту населення Мар`їнської райдержадміністрації (наказ №80/11 від 17.12.2018);

-запис №17 від 17.12.2018 складено присягу державного службовця;

- запис №18 від 17.12.2018 присвоєно 9 ранг державного службовця категорії «В» (наказ №05/11-ос від 18.01.2019);

-запис №19-20 інформація про реорганізацію;

-запис №21 від 23.03.2021 звільнено з посади за переведенням для подальшої роботи в Управлінні соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації (наказ № 56/к від 23.03.2021);

-запис №22 від 24.03.2021 призначено на посаду державного соціального інспектору відділу контролю за надання соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Марїнської райдержадміністрації (наказ №39/к від 23.03.2021);

-запис №23 від 19.11.2021 зміна назви посади (наказ №158 від 18.11.2021).

Відповідачем не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1984, оскільки печатка на титульній сторінці не ідентифікує назву підприємства

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, позивач звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим нечіткість відбитку печатки підприємства з якого звільнено позивача не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

З підстав зазначеного слід звернути увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Також суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані обставини справи та наведений аналіз законодавства спростовують доводи пенсійних органів про правомірність рішення відповідача та про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Відтак, суд робить висновок про те, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправним рішенням пенсійного органу, що полягає у неврахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.

Позивач як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Згідно відомостей про трудову діяльність позивача з реєстру застрахованих осіб сформовану самим відповідачем на ім`я ОСОБА_1 , всі данні співпадають із записами трудової книжки. З огляду на вказане, відсутність чіткого відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1984 не може бути підставою для відмови в зарахуванні до стажу спірного періоду роботи позивача, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу позивачки.

Щодо неврахування періодів роботи у колгоспі з 10.11.1984 по 18.08.1987 згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985, оскільки роботу у колгоспі необхідно підтвердити довідкою із зазначенням про відпрацьовані трудодні і встановленим мінімумом та подальшим перейменуванням колгоспу, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985, виданої на ім`я ОСОБА_1 значаться наступні записи:

- запис №1 від 10.11.1984 сторінка 2 трудової книжки, прийнята у члени колгоспу ім. Шевченко Мар`їнського району Донецької області (наказ №17 від 10.11.1984);

- запис №2 від 18.08.1987 сторінка 2 трудової книжки, надано вихід з членів колгоспу ім. Шевченко Мар`їнського району (наказ № 15 від 18.08.1987);

- запис №1 від 10.11.1984 сторінка 6 трудової книжки, зазначена посада учетчік (наказ №17 від 10.11.1984);

- запис №2 від 18.08.1987 сторінка 6 трудової книжки, надано розрахунок за власним бажанням (наказ № 15 від 18.08.1987).

Постановою Ради міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Порядок №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

За положеннями пунктів 5, 6 Порядку №310 в трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом у члени колгоспу, закінчення членства в колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, перевод на іншу роботу, закінчення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий в колгосп головою, мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, інші заохочення у відповідності до діючого законодавства.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи і печаткою.

Згідно з пунктом 8 Порядку №310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а після закінчення членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Порядку №310).

За пунктом 14 Порядку №310 правління колгоспу приймає міри щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок.

Відповідно дост. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Судом проаналізовано трудову книжку позивача та встановлено, що у відомостях трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985 виданої на ім`я ОСОБА_1 наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів а саме:

- запис №1 сторінка 18 трудової книжки: вказано кількість річного мінімуму участі у громадському господарстві у 1984 році в розмірі 230 днів виконання склало 43 дні, з врахуванням пропорційності прийому на роботу з 10.11.1984;

- запис №2 сторінка 18 трудової книжки: вказано кількість річного мінімуму участі у громадському господарстві у 1985 році в розмірі 230 днів, виконання склало 339 днів, що білше показника прийнятого колхозом на 109 днів;

- запис №3 сторінка 18 трудової книжки: вказано кількість річного мінімуму участі у громадському господарстві у 1986 році в розмірі 230 днів, виконання склало 324 днів, що білше показника прийнятого колхозом на 94 дні;

- запис №4 сторінка 18 трудової книжки: вказано кількість річного мінімуму участі у громадському господарстві у 1987 році в розмірі 230 днів, виконання склало 207 днів, з врахуванням пропорційності виходу з членів колгоспу 18.08.1987;

Відповідачем, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду до стажу, не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а тому підлягають задоволенню вимоги щодо зарахування до стажу періоду роботи згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та на підставі норм чинного законодавства, суд робить висновок про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104450015191 від 01.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком, як протиправного.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1985 та період роботи згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985.

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та зарахованого цим судовим рішенням страхового стажу ОСОБА_1 .

Водночас вимога про визнання протиправними дій не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем реалізовано владні управлінські функції шляхом прийняття рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, яке становить предмет спору у справі.

Вимога про встановлення судового контролю не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо ухилення від виконання рішення суду.

Відповідно дост. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 28.07.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 645,97 грн.

Керуючись ст. ст.139,241-246,250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104450015191 від 01.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1985 та період роботи згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 10.05.1985.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду та зарахованого цим судовим рішенням страхового стажу ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 645 (шістсот сорок п`ять) грн 97 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський