Рішення № 132102900, 25.11.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7062/25 2/335/3071/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір від 25.09.2019 № 1001413382001, за яким відповідачу видано кредит у сумі 70000,00 грн.

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісій належним чином не виконав. Заборгованість відповідача за вищезазначеним договором станом на 03.03.2025 складає 98243,04 грн, з яких 67083,08 грн. заборгованість за кредитом; 35,19 грн. заборгованість процентами; 31124,77 грн. заборгованість за комісією.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді від 16.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача в судове засідання, не з`явився. В позовній заяві представник позивача просив суд провести розгляд справи за відсутності представника АТ «ПУМБ», в якій представник позивача також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, остання відома адреса місця проживання (перебування) якого знаходиться на тимчасово окупованій території України, викликався в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку, передбаченому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, чинній на момент розгляду справи. Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відповідач в судове засідання повторно не прибув, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не подав, із заявами про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

З огляду на викладене, суд постановив здійснити заочний розгляд справи, обмежившись дослідженням доказів, наданих позивачем, що відповідає положенням ч. 1ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 25.09.2019 відповідач підписав заяву № 1001413382001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривнях із встановленим кредитним лімітом у сумі 70000,00 грн, зі строком дії кредитного ліміту 24 місяці, з процентною ставкою 0,01% річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 25.09.2019 до 25.09.2021 0.0%, з 26.09.2021 2,99 %. Зі спливом вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на таки самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО (а.с. 17).

Позич зобов`язання за вищезазначеним договором виконав, що підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача (а.с. 30 - 37) та платіжною інструкцією від 14.11.2029 (а.с. 25 зворот).

З виписки по особовому рахунку відповідача (а.с. 29) вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти і користувався ними.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Зазначені вище умови викладені у підписаних відповідачем заявах про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконував.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитними договорами не надала, складений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростувала.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги АТ «ПУМБ» в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Заявою про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001413382001 від 25.09.2019 не визначено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості. В заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 3001734232001 від 17.11.2020 визначено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,00%. Проте, у вищезазначеній заяві не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які позивачем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Отже, умови зазначених кредитних договорів щодо обов`язку відповідача щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Крім того, з розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 1001413382001 від 25.09.2019 (а.с. 27 зворот - 29) вбачається, що частина сплачених відповідачем грошових коштів в сумі 2093,00 грн. банком зарахована у рахунок сплати заборгованості за комісією.

З огляду на те, що умови Кредитного договору в частині комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, суд доходить висновку, що грошові кошти в сумі 2093,00 грн., зараховані кредитором (банком) у рахунок сплати заборгованості за комісією, має бути врахована в рахунок погашення відповідачем заборгованості за кредитом та процентами за кредитним договором.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1001413382001 від 25.09.2019 в розмірі 65025,27 грн.

Отже, позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Позивачем за подання до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем суду не надано.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, щосудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1603,34 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ідентифікаційний код 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) 66628 (шістдесят шість тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 61 коп., з яких 65025 грн. 27 коп. заборгованість за кредитним договором № 1001413382001 від 25.09.2019, 1603 грн. 34 коп. судовий збір.

В іншій частині позову вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Стеценко