Рішення № 132093106, 26.11.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2025 року Справа№200/8339/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за дітьми до 3-х років на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 17 липня 2025 року, свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року, свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17 липня 2005 року та період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року в Рівненському обласному відділенні Енергозбуту на підставі трудової книжки НОМЕР_4 від 20 липня 1978 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом викладеного у липні 2025 році, досягнувши 64 років та набувши необхідний стаж для отримання пенсії за віком, позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою для отримання пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850033699 від 25 липня 2025 року позивачу відмовлено з причини: не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми до 3-х років: ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 17 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року, оскільки відсутні позначки про видачу паспорта, окремо паспорти не надавались, в заяві про призначення пенсії не зазначено інформацію, яка підтверджує факт догляду не працюючої матері за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року, оскільки відсутній номер та дата наказу на звільнення.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що за результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 18 липня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно із наданими документами страховий стаж позивача складає 15 років 06 місяців 07 днів. До заяви про призначення пенсії від 18 липня 2025 року позивачем додано свідоцтва про народження дітей, які видано повторно, від 17 липня 2025 року серії НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Водночас, чинними нормами передбачено наявності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки в трудовій книжці від 20 липня 1978 року НОМЕР_5 , відсутній номер та дата наказу на звільнення, тому позивачу необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, які містять відомості про періоди роботи. Позивач до заяви про призначення пенсії не надавала довідку про підтвердження періоду роботи згідно трудової книжки. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року в Ровенському обласному відділенні Енергозбут згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_7 .

18 липня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, трудової книжки, свідоцтва про народження, які видано повторно, від 17 липня 2025 року серії НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

25 липня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №172850033699 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

«Відмова про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_8 ).

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 18 липня 2025 року.

Вік заявниці на дату звернення 64 роки 3 місяці 04 дні.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії мають особи після досягнення 63 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії мають особи після досягнення 65 років починаючи з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років.

Страховий стаж особи становить: 15 років 06 місяців 07 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дітьми до 3-х років: ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 від 17 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року, оскільки відсутні позначки про видачу паспорта, окремо паспорти не надавались, в заяві про призначення пенсії не зазначено інформацію, яка підтверджує факт догляду не працюючої матері за дітьми до досягнення ними 3-річного віку;

- період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року в Ровенському обласному відділенні Енергозбут згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року, оскільки відсутній номер та дата наказу на звільнення.

За наведених обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату за досягнення 65-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Заявниця не працює.».

Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб`єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.

Судом встановлено, що відповідно до записів №3-15 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року працювала контролером-монтером в Ровенському районному відділенні Енергозбут Ровенського обласного відділення Енергозбут;

- з 26 травня 1980 року по 16 листопада 1981 року працювала санітаркою фізіотерапевтичного відділення Ровенської міськлікарні;

- з 03 вересня 1985 року по 20 грудня 1987 року працювала сторожем Відділу позавідомчої охорони при відділі внутрішніх справ виконкому Ровенської міської ради народних депутатів;

- з 21 грудня 1987 року по 01 лютого 1989 року працювала помічником вихователя д/с №45;

- з 01 лютого 1989 року по 19 квітня 1989 року працювала прибиральницею господарчого відділу в Ровенському обласному аптечному складі;

- з 14 травня 1990 року по 30 листопада 1991 року працювала оператором в Ровенському обласному аптечному складі.

Суд констатує, що в записі №4 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року не зазначено дату та номер наказу про звільнення з роботи, на підставі якого здійснено відповідний запис.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року та періоди догляду за дітьми до трьох років не зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача складає 15 років 06 місяців 07 днів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року.

Судом встановлено, що відповідно до записів №3-4 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року позивач:

- з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року працювала контролером-монтером в Ровенському районному відділенні Енергозбут Ровенського обласного відділення Енергозбут.

Крім того, судом встановлено, що в записі №4 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року не зазначено дату та номер наказу про звільнення з роботи, на підставі якого здійснено відповідний запис.

Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, та іншої документації, з вини адміністрації підприємства.

Адже, невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з надання пенсії за віком.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів його роботи, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року, оскільки відсутній номер та дата наказу про звільнення, спростовано матеріалами справи.

За змістом пункт «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01 січня 2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також, до трудового стажу до 01 січня 2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Починаючи з 01 січня 2004 року, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_6 від 17 липня 2025 року позивач є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року позивач є матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року позивач є матір`ю ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідач відмовив в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку з тих підстав, що свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року не містять відмітки про отримання паспорта.

Суд зауважує, що доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у вказаних свідоцтвах, матеріали справи не містять, відповідач такі не наводить.

В оскаржуваному рішенні відповідачем не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов`язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства.

Проте, відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Позивачем до заяви про призначення пенсії надано відповідні свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року.

Вказана інформація також підтверджується записами у трудовій книжці. Так, відповідно до записів №5-15 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року позивач:

- з 26 травня 1980 року по 16 листопада 1981 року працювала санітаркою фізіотерапевтичного відділення Ровенської міськлікарні;

- з 03 вересня 1985 року по 20 грудня 1987 року працювала сторожем Відділу позавідомчої охорони при відділі внутрішніх справ виконкому Ровенської міської ради народних депутатів;

- з 21 грудня 1987 року по 01 лютого 1989 року працювала помічником вихователя д/с №45;

- з 02 лютого 1989 року по 19 квітня 1989 року працювала прибиральницею господарчого відділу в Ровенському обласному аптечному складі;

- з 14 травня 1990 року по 30 листопада 1991 року працювала оператором в Ровенському обласному аптечному складі.

Таким чином, надані позивачкою документи є достатніми для зарахування до її страхового стажу періоди догляду за дітьми, а доводи відповідача є безпідставними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зарахувати до страхового стажу позивача періоди догляду за дітьми до трьох років, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В силу приписів пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України до стажу роботи зараховується період догляду за дитиною саме до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_6 від 17 липня 2025 року ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , а досягла трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , а досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , а досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Водночас, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, вже зараховано періоди з 26 травня 1980 року по 16 листопада 1981 року, з 03 вересня 1985 року по 19 квітня 1989 року, з 14 травня 1990 року по 12 березня 2000 року, тому повторному зарахуванню такі періоди не підлягають.

Разом із цим, судом встановлено, що у період до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку позивач працювала на різних підприємствах, та такі періоди роботи зараховано до її страхового стажу, окрім періоду з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року, коли вона не працювала.

Відтак, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а в спірному випадку виключно періоди з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Крім того, на переконання суду, відповідач, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, зокрема, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Однак, матеріалах справи не містять відомості про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень скористався таким правом.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не отримало (не витребувало) та не перевірило підтверджуючі документи про страховий стаж позивача. Відповідачем не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача та передчасні висновки про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні підтверджуючих документів.

За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до його страхового стажу періодів з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року, з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №172850033699 від 25 липня 2025 року.

З огляду на зазначене, оскільки факт перебування позивачем на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, з 19 вересня 1974 року по 31 липня 1976 року, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №37 від 20 жовтня 2025 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19 вересня 1974 року по 31 липня 1976 року, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 листопада 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьоїстатті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна