Рішення № 132078172, 26.11.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/975/25

Провадження № 2/375/666/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя, а саме 2 липня 1999 року, ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла на її користь. Проте, про існування зазначеного заповіту їй стало відомо у 2022 році після смерті її матері ОСОБА_3 .

Також позивач вказувала на те, що в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), відповідно до рішення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2000 року № 150 «Про затвердження науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КМП «Дружба» с.Острів Рокитнянського району», на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано та видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0283311 за № 761 від 1 червня 2000 року, розміром 2,21 га в умовах кадастрових гектарах, який отримано, згідно підпису власника про отримання у зазначеній Книзі. Однак, оригінал сертифіката відсутній, що, на її думку, вказує на його втрату. Крім того, зазначала, що дивлячись на підпис власника сертифіката на земельну частку (пай), що міститься в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), оригінал сертифіката отримано невідомою їй особою.

Разом з цим, на дату видачі відповідного сертифіката ОСОБА_2 була членом СТОВ «Дружба» Рокитнянського району Київської області, оскільки на її ім`я було виготовлено та зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай), а, відтак, вона є спадкоємцем всього майно ОСОБА_2 і відповідно набула право на земельну частку (пай).

29 листопада 2023 року вона звернулася до нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відсутність правовстановлюючого документа також підтверджується листом Управління надання адміністративних послуг сектору № 1 відділу № 1 ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 28 листопада 2023 року.

Посилаючись на зазначене, позивач просила визнати за нею право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності СТОВ «Дружба», згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0283311, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) за № 761 від1червня 2000 року, за рахунок земельної ділянки 2,0827 га з кадастровим номером 3223784500:05:005:0028, яка розташована на адміністративній території Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 5 травня 2025року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11 червня 2025 року о 10 год 30 хв.

Цією ж ухвалою витребувано з Рокитнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 травня 2025 року представник Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області Круглова К.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала заяву, в якій міститься прохання про проведення підготовчого засідання у даній справі та розгляду справи у відсутності представника Рокитнянської селищної ради.

11 червня 2025 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на навчанні в Національній школі суддів України.

Підготовче засідання у даній справі призначено на 26 червня 2025 року о 15 год 30 хв.

26 червня 2025 року розгляд справи відкладено до 22 липня 2025 року 15 год 00хв у зв`язку з неявкою сторін.

22 липня 2025 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Справу призначено на 24 вересня 2025 року 10 год 00 хв.

2 вересня 2025 року на адресу суду завідувачем Рокитнянської державної нотаріальної контори Людмилою Калітенко направлено належним чином завірену копію спадкової справи.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 вересня 2025року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 жовтня 2025 року о 10 год 30 хв.

30 жовтня 2025 року розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 26 листопада 2025 року 11 год 00 хв.

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність.

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Стислий виклад позиції учасників справи

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позиція сторін у судовому засіданні

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, з підстав зазначених у позові. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 була її тіткою, яка за життя склала не неї заповіт, проте про наявність заповіту вона дізналась після смерті своєї матері, а саме у 2022 році. Також вказувала на те, що вона проживала поруч з тіткою, а тітка проживала сама.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 .

25 жовтня 2023 року ОСОБА_4 старостою старостинського округу № 5 сіл Острів та Троїцьке Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області видано дублікат заповіту, відповідно до якого 2 липня 1999 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповідала ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області Бесараб Н.М. та зареєстровано за номером 17.

ОСОБА_1 з 28 квітня 1970 року зареєстрована на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи.

Постановою державного нотаріуса Рокитнянської державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. від 29 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2000 року № 150 «Про затвердження науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП «Дружба» с.Острів Рокитнянського району», затверджено розроблену Київським відділенням інституту землеустрою відповідності з методичними рекомендаціями щодо паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства організаціям затвердженими наказом Держкомзему України № 11, науково-технічну документацію по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП «Дружба», встановлено площу сільськосподарських угідь, що підлягають паюванню в розмірі 2170,7 га, та затверджено розрахунок вартості земельної частки (пай) в сумі 55 гривень та її розміру в умовних кадастрових гектарах 2,21 га.

Розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 1 липня 2008 року № 293 передано у власність громадянам, колишніх членів КСП «Дружба» земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв).

У листі архівного відділу Білоцерківської районної державної адміністрації від3вересня 2024 року № 28-01-45/305 міститься інформація про те, що в додатку до розпорядження голови адміністрації «Список власників земельних часток (паїв), яким надано земельні ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Острівської сільської ради» прізвища ОСОБА_2 не виявлено.

Державні акт на ім`я ОСОБА_2 в архіві сектору № 1 відділу № 1 відсутні, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 11 вересня 2024 року № ПІ-773/0-797/0/63-24 списки громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства у державному акті на право колективної власності на землю КСП «Дружба» серії КВ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який виданий відповідно до рішення Острівської сільської ради народних депутатів № 4 від 4 лютого 2000 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 16 від 20 березня 2000 року відсутні.

Колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» передано у власність 2390,9 га землі в межах згідно з планом, що підтверджується копією державного акта на право колективної власності на землю.

Судом в судовому засіданні досліджено копію спадкової справи, після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступного висновку.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 за життя, а саме 2 липня 1999 року, склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла на її користь. Проте, про існування зазначеного заповіту їй стало відомо у 2022 році після смерті її матері ОСОБА_3 .

Посилаючись на зазначене, позивач просила визнати за нею право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності СТОВ «Дружба», згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0283311, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) за № 761 від1червня 2000 року, за рахунок земельної ділянки 2,0827 га з кадастровим номером 3223784500:05:005:0028, яка розташована на адміністративній території Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині другій статті 1220 ЦК України зазначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).

Частина перша статті 1225 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Статтею 1268ЦК Українипередбачено,що спадкоємецьза заповітомчи зазаконом маєправо прийнятиспадщину абоне прийнятиїї. Недопускається прийняттяспадщини зумовою чиіз застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частинахпершій,другій статті1269ЦК Українизазначено,що спадкоємець,який бажаєприйняти спадщину,але начас відкриттяспадщини непроживав постійноіз спадкодавцем,має податинотаріусу абов сільськихнаселених пунктах-уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування заявупро прийняттяспадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є прийняття спадщини (пункт «г» частини першої статті 81 ЗК України).

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, і шляхом визнання права, як це передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

За життя, а саме 2 липня 1999 року, ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Відповідно до пунктів 3.21, 3.22 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою із спадкодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Такі висновки містяться у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі №718/3569/18-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Рокитнянської селищної ради від 13 жовтня 2023 року № 457.

З копії паспорта ОСОБА_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 квітня 1990року зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Отже, на час відкриття спадщини ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зареєстрована на АДРЕСА_2 , а тому ОСОБА_1 не є такою, що фактично прийняла спадщину після ОСОБА_2 .

У встановлений законом строк ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 не зверталась.

Позивач звернулася до нотаріальної контори у листопаді 2023 року, а з відповідним позовом до суду у 2025 році.

Постановою державного нотаріуса Рокитнянської державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. від 29 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 .

Відмовляючи у вчиненні нотаріальних дій державний нотаріус Рокитнянської державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. зазначала, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Позивач як на підставу своїх вимог також посилалась на те, що ОСОБА_2 отримала сертифікат на земельну частку (пай), проте відповідного сертифікату на земельну частку (пай), матеріали справи не містять.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що про існування заповіту їй стало відомо у 2022 році після смерті її матері ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №14-50цс24) міститься висновок про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема, на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Відмова нотаріуса, за наведених обставин, у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, на користь якого було складено заповіт, не порушує принципу свободи заповіту, оскільки усвідомленим невчиненням дій для прийняття спадщини спадкоємець на власний розсуд реалізовує своє право на відмову від прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач належними і допустимими доказами не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Дослідивши всі зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для відшкодування позивачу судового збору, сплаченого за подання позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 200, 258-259, 267, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.

Відомості про учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та фактично проживає на АДРЕСА_1 .

Відповідач Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ 04358997, місце знаходження: вул. Незалежності, 2 селище Рокитне Білоцерківського району Київської області.

Суддя Марина СМИК