Рішення № 132077157, 26.11.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1451/25

Провадження 2/193/615/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

26 листопада 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Губи О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2025 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшов цивільний позов представника позивача Дідуха Є.О. який діє в інтересах ТОВ «Українські фінансові операції» до відповідача ОСОБА_1 згідно вимог якого просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4059544 від 16.10.2023 у загальному розмірі 70597,67 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено договір №4059544 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 10000 грн., строк кредиту 365 днів: з 16.10.2023 по 10.10.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 % у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2% в день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в зазначеній сумі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. У зв`язку із неналежним виконанням умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 70597,67 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9999,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 45597,72 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» -14999,97 грн., які позивач просить стягнути відповідача. Крім того, позивач просить стягнути відповідача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 30.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням позивача витребувано докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не подавав, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст.178, ч. 4 ст.223, ч. 1 ст.280 ЦПК Українина підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4059544 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень, строком на 360 днів: з 16.10.2023 по 10.10.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування. Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 72000,00 грн. Реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою 32646,25% річних (а.с.25-37).

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором Х867 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер, який зазначений у Кредитному договорі відповідачем.

Кредитний договір був підписаний 16.10.2023 о 04:56:57 год. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором Х867 в особистому кабінеті, кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн. перераховано на карту позичальника № НОМЕР_1 .

До договору надано паспорт споживчого кредиту, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.(а.с.38-41).

На підставі договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на платіжну картку клієнта 16.10.2024, 04:58:11 перераховано кредитні кошти на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-296749688, призначення платежу: зарахування 10000,00 грн на карту НОМЕР_1 .(а.с.55).

Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація, згідно якої видно що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 16.10.2023 здійснено переказ коштів у сумі 10 000,00 грн.(а.с.97).

Таким чином, ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримала кредитні гроші.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», слідує, що відповідач, отримала 16.10.2023 кредит у розмірі 10000,00 грн, користуючись кредитними коштами належним чином не виконувала умови договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Оскільки відповідач не виконала умови договору для застосування заниженої процентної ставки, за весь період користування кредитними коштам ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» їй проводилися нарахування за стандартною процентною ставкою 2% у день, за період із 15.11.2023 по 26.07.2024 (а.с.18-23).

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістомст. 634 ЦКдоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другоюстатті 1056-1 ЦК Українивстановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Устатті 3 вказаного Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Законувизначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 1статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першоюстатті 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зістаттею 514 ЦКдо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали Договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 4059544 від 16.10.2023.(а.с.42-51).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26.07.2024 до договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 від ТОВ «Лінеура Україна» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №4059544 на загальну суму 55597,70 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту 9999,98 грн, заборгованість, за процентами 45597,72 грн., заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам 0 грн. (а.с.52-53).

Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунок позивача.

Статтями514,516 ЦК Українивизначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2статті 517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно достатті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першоїстатті 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідност.599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1078ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як передбачено ч. 1ст.1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, судом вставлено, що боржник належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів не виконав, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором № 4059544 від 16.10.2023, право вимоги за яким, на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024, перейшло до позивача. Загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за вказаним кредитним договором становить 70597,67 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9999,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором45597,72 грн., нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 75 календарних днів 14999,97 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, строк дії договору №4059544 від 16.10.2023 не закінчився (строк кредиту 360 днів, з 16.10.2023 по 10.10.2024). А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 27.07.2024 по 09.10.2024 (75 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2%, у сумі 14999,97 грн.(10 000 грн.*2.00%=199,9996 грн.*75 календарних дні=14999,97 грн.) (а.с.24).

Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11ст. 265 ЦПК Українита зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно достатті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10ст. 265 ЦПК Українисуд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

У свою чергу, згідно з ч. 11ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10ст. 238 ГПК України(ч. ч. 10, 11ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд із урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до п. 18Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 16.10.2023, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11ст. 265 ЦПК Україниінфляційних втрат та 3 % річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позовуна відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимогст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Українські фінансові операції».

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до п.1 ч.3ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ч.4 ст.136ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання юридичних послуг від 01.08.2024 № 01/08/2024-А, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., свідоцтво про право зайняття адвокатської діяльності серії КС № 5972/10 Дідуха Є.О., довіреність від 31.07.2024, якою ТОВ «Українські фінансові операції» уповноважено адвоката Дідуха Є.О. представляти інтереси товариства в судах, заявку від 25.09.2024 № 4059544 на виконання доручення до договору від 01.08.2024 № 01/08/2024-А, детальний опис робіт (наданих послуг) від 10.09.2025 № 4059544, акт № 4059544 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.09.2025, де зазначено види виконаних адвокатом робіт, витрачений час та їх вартість, що загалом становить 10000,00 грн, рахунок на оплату від 10.09.2025 №4059544-2025.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судових витрат, що понесені на правову допомогу. Розмір витрат, про стягнення яких просить позивач, на думку суду, є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому, зважаючи на те, що дана цивільна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а отже є справою незначної складності, обсяг наявних у ній матеріалів є не великим, підготовка документів у даній справі не потребувала значного часу та великого обсягу аналітичної роботи, у справі з особистою участю представника позивача не відбулось жодного судового засідання, а тому зменшення судом суми відшкодування витрат на правничу допомогу до 5000 гривень відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

Керуючись ст.247,263-265,273,279,280-281 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму заборгованості за кредитним договором №4059544 від 16.10.2023 у розмірі 70597 (сімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто сім) гривень 67 копійок, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту 9999,98 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 45597,72 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 75 календарних днів-14999,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти частини вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 26.11.2025.

Суддя Д.А.Кащук