Рішення № 1320637, 28.02.2007, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Синельщікової О.В.,

суддів Кузнєцової О.О.,

Белинчук Т.Г.,

при секретарі Буровій Г.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Красноперекопського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості за розрахунком, середнього заробітку за час затримки розрахунку, визнання постанови незаконною та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 04.12.2006 року.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 02.06.2006р. звернулась до суду з позовом про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації заподіяної моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що 25.04.2006р. вона була звільнена з посади начальника організаційно-кооперативної і кадрової роботи Красноперекопського районного споживчого товариства на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак у встановлені законом строки відповідач не провів з нею прикінцевого розрахунку, допустив заборгованість, що. крім того, спричинило їй моральну шкоду, оскільки від неї вимагалися додаткові зусилля для організації її життя. Розмір компенсації заподіяної моральної шкоди у судовому засідання позивачка вказала у сумі 3 000 грн.

Крім того, 09.08.2006р. ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання незаконною постанови відповідача № 40 від 28.03.2006р. у частині стягнення з її заробітної плати 530 грн., вказавши, що з її боку будь-яких порушень посадових обов'язків не було, у зв'язку з чим підстав для удержання середньомісячного заробітку немає.

Рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 263,36 грн. - компенсація у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, 100 грн. - компенсація відшкодування моральної шкоди та 24.35 грн. - витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокату.

У задоволенні решті вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Справа № 22ц-1417/07 головуючий-суддя суду першої інстанції Караваєв К.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.

Апеляційна скарга мотивована тим. що судом не повно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. Зокрема, апелянт вказала, що з постановою про удержання з неї середнього заробітку була ознайомлена лише у судовому засіданні, тому строк на її оскарження не пропустила. Вважає, що постанова / Пр.4 п.1 від 28.03.2006р. /, яка була надана відповідачем, де вказано про притягнення її до матеріальної відповідальності, а також акт про її відмову ознайомитися з постановою, були складені вже після її звільнення, тому вона не могла бути з ними ознайомлена.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково обґрунтована і підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає змини з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційної інстанції суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що з нею не було проведено прикінцевого розрахунку при звільненні, тому, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, з відповідача стягнуто компенсацію у розмірі середнього заробітку за весь час затримки. Щодо оскарження постанови про притягнення її до матеріальної відповідальності і відрахування середньомісячного заробітку, суд, вказавши на незаконність постанови, відмовив у задоволенні позову в цій частини у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної даності.

Однак колегія суддів не може погодитися у повному обсязі з такими висновками суду.

Так, судом встановлено, що з 24.09.2001р. по 25.04.2006р. ОСОБА_1 знаходилася у трудових правовідносинах з Красноперекопським районним споживчим товариством / а.с. 5 /, і була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України.

За станом на 25.04.2006р. прикінцевий розрахунок з ОСОБА_1 не проведено, що не відповідає вимогам ст.116 КЗпП України, тому висновки суду щодо обґрунтованості її вимог за позовом про стягнення компенсації на підставі ст. 117 КЗпП України є правильними.

Але, ретельно встановивши обставини справи та визнавши дії адміністрації Красноперекопської РСТ про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності незаконними, суд помилково прийшов до висновку про пропуск нею строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що постановою № 40 від 28.03.2006р. „Про недостачу у магазині „КооП Маркет"" з ОСОБА_1, як начальника відділу організаційно-кооперативної і кадровій роботі, відраховано середній заробіток - 530 грн., при цьому відповідач керувався ст. ст. 130, 132, 135 і 136 КЗпП України / а.с. 56 /.

З постанови вбачається, що підставою притягнення, у тому числі ОСОБА_1, до матеріальної відповідальності є недостача на суму 23 266,22 грн. по магазину „КооП Маркет".

Фактично відрахування було проведено з прикінцевого розрахунку при звільненні ОСОБА_1

Однак, відповідно до ст. 130 КЗпП України, до матеріальної відповідальності у межах і порядку, встановлених законом, може бути притягнута особа, яка безпосередньо своїми винними протиправними діями чи бездіяльністю заподіяла підприємству пряму дійсну шкоду унаслідок порушення покладених на її трудовим договором обов'язків. Судом безперечно встановлено, що Красноперекопським РСТ розмір прямої, дійсної шкоди, яка була б заподіяна безпосередньо ОСОБА_1 не встановлено, і будь-яких

безумовних доказів, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, відповідач суду в цій частині не надав.

Не можна визнати обгрунтованими і доводи представника відповідача у суді апеляційної інстанції про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідності на підставі ст. 133 п.2 КЗпП України, оскільки будь-які безумовні доказі того, що у наслідок дії або бездіяльності саме ОСОБА_1, як керівника відділу товариства були заподіяні збитки суду не надано. Приймаючи постанову правління, Красноперекопське РСТ на вказану норму закону не посилалося.

Крім того, з пояснень представника відповідача слід, що вони звернулися до суду з позовом про стягнення з членів бригади магазину „Кооп Маркет" заподіяної у наслідок недостачі шкоди, що з урахуванням того, що робітники, які досі працюють в магазині добровільно сплачують збитки у дольовому порядку, складає всю суму недостачі.

За такими обставинами висновки суду щодо незаконності вказаної постанови про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності відповідають вимогам матеріального закону.

Оцінюючи надані доказі щодо часу ознайомлення позивача з оскарженою постановою, колегія судів приходить до висновку, що строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України, нею не був пропущений.

Надані відповідачем в цій частині доказі, у тому числі акт / а.с. 59 /, не є переконливими і спростовуються доводами відповідача, поясненнями свідків ОСОБА_2. / а.с. 42 /, ОСОБА_3 / а.с. 44 /. Доказі, які б безумовно підтверджували факт своєчасного ознайомлення позивача з постановою, суду не надані. Висновки суду про ознайомлення ОСОБА_1 з постановою 04.05.2006р., на думку колегії суддів, не можна визнати переконливими, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання / а.с. 39 /. з самою постановою, тобто з підставами та мотивами притягнення її до матеріальної відповідальності, ОСОБА_1 ознайомлена не була, і лише 02.08.2006р. у судовому засіданні вона мала можливість ознайомитися з нею.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності у даному випадку ОСОБА_1 не був пропущений. На підставі наведеного, колегія суддів вважає необхідним вимоги за позовом в цій частині задовольнити, визнати незаконною і такою, що підлягає скасуванню, постанову № 40 від 28.03.2006р., стягнувши з відповідача на її користь незаконно відраховану з заробітку суму 530 грн.

Визнавши, що сума була відрахована незаконно, колегія суддів приходить до висновку, що прикінцевий розрахунок при звільненні не був проведений, і вважає за необхідне стягнути його, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, за весь час затримки / з 26.04.2006р. по 28.02.2007р. /, виходячи з розміру середньої заробітної плати у 25.79 грн. за 1 робочий день /надана відповідачем у судовому засідання суду апеляційної інстанції довідка/ та приймаючи до уваги те, що за цей час позивачка не працювала і не мала іншого заробітку.

Оцінивши об'єм моральних страждань, сукупність наданих доказів, заперечень з боку відповідача, суд обґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині відшкодування компенсації заподіяної їй моральної шкоди, визнавши суму у 100 грн. справедливою компенсацією.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З Цивільного процесуального кодексу України, колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково. Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 04.12.2006 року змінити, виклавши її резолютивну частину в новій редакції:

Позовні вимоги ОСОБА_1до Красноперекопського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову Красноперекопського районного споживчого товариства № 40 від 28.03.2006р. в частині притягнення ОСОБА_1до матеріальної відповідальності та відрахування середнього заробітку.

Стягнути з Красноперекопського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1незаконно відраховані, на підставі постанови № 40 від 28.03.2006р., гроші у сумі 530 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.04.2006р. по 28.02.2007р. у розмірі 5 630,01 грн., відшкодування моральної шкоди - 100 грн., а всього - 6260,01 грн.

Стягнути з Красноперекопського районного споживчого товариства на користь держави судовий збір у розмірі 71,1 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - ЗО грн. на розрахунковий рахунок 37313011000322 в УДК АРК МФО 824026 ОКПО 05383075.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.