Рішення № 132061869, 25.11.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5036/25

провадження №2/279/2244/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2025 року місто Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Пацко О.О.

секретаря Зубкової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенне підприємство "Кіровгеологія" про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з з Казенного підприємства "Кіровгеологія" на свою користь невиплачену заробітну плату за період з 1 жовтня 2024 року по 15 серпня 2025 року в розмірі 187162 грн.

В обґрунтуваннявимог зазначив,що працював на посаді заступника директора з виробництва Казенного підприємства "Кіровгеологія" з 28 травня 2024 року по 28 березня 2025 року на підставі наказу №160/ос від 28.05.2024 року.

15.08.2025 рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року у справі №279/2215/25 , його звільнення визнано незаконним та поновлено на посаді з 14 квітня 2025 року, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53595,60 грн та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Станом на 15 серпня 2025 року Казенне підприємство "Кіровгеологія" не виконало рішення суду від 03 липня 2025 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Між сторонами у справі виник спір в сфері трудових правовідносин з приводу невиплати заборгованості із заробітної плати тобто несвоєчасної виплати відповідачем Казенним підприємством"Кіровгеологія" заробітної плати позивачу за період з 1 жовтня 2024 року по 15 серпня 2025 року.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами

Згідно ч. 1, 2 ст 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП Українидають підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце зокрема у разі звільнення працівника без законної підстави.

Так, рішенням Коростенського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від03липня 2025року у справі №279/2215/25 (провадження №2/279/1173/25) звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним, накази про звільнення №38/ос від 20.03.2025 року та №55/ос від 14.04.2025 року скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді з 14 квітня 2025 року, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53595,60 грн та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

Проте будь-яких відомостей щодо виконання чи невиконання відповідачем рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року, позивач не надав.

Відомостей про дату звернення до виконання рішення суду від 03.07.20254 року матеріали справи не містять. Позивачем не долучено доказів відмови КП "Кіровгеологія" у видачі наказу або розпорядження про поновлення на роботі чи дати поновлення на посаді.

Позивач лише обмежився викладеним у заяві від 15.08.2025 року доводом про не виконання рішення суду від 03.07.2024, однак не підтвердив такі обставини будь-якими доказами.

Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Проте, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення невиплаченої відповідачем КП "Кіровгеологія" заробітної плати за період з 01.10.2024 по 15.08.025 року в розмірі 187162 грн.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 13 ЦПК України, передбачено, що, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1, 2 ст. 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, 28.05.2024 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП "Кіровгеологія" на посаду заступника директора з виробництва, з окладом 19985,00 грн. на місяць.

З 28.03.2025 року ОСОБА_1 з посади заступника директора виробництва КП "Кіровгеологія" у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП.

Позивач просить стягнути з ККП "Кіровгеологія" заробітної плати за період з 01.10.2024 по 15.08.025 року в розмірі 187162 грн.

Тобто має місце спір щодо несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати позивачу, заборгованість по якій, як вказує позивач, виникла з жовтня 2024 року.

На підтвердження розміру заборгованості по несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачем надано лише розрахунок по заробітній платі за 01.10.2024-28.03.2025, а також наказ про призначення на посаду ОСОБА_1 - заступника дитектора з виробництва КП "Кіровгеологія" з посадовим окладом 19985 гривень на місяць, які жодним чином не вказують на наявність саме заборгованості із заробітної плати перед позивачем, її розмір, наявність нарахованих та невиплачених доплат чи премій.

Тобто, позивачем не подано жодних доказів наявності заборгованості відповідача перед ним. Не надано даних щодо заробітку за цей період часу або ж даних щодо нарахованих при звільненні коштів.

Зокрема не долучено відомостей з податкових чи пенсійних органів, що містять дані щодо нарахованих чи не нарахованих роботодавцем сум заробітної плати за вказаний позивачем період. Не надано підверджень щодо недофінасування комунального підприємтва чи відсутність надходжень на рахунки коштів на оплату заробітної плати позивачу. Таким чином позивачем не підтверджено належними та допустимим доказами існування заборгованості із несвоєчасної виплати заробітної плати Комунальним підприємством "Кіровгеологія".

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки суд залишає без задоволення позов позивача, звільненого від сплати судового збору відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні, а самі судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 94-97 КЗпП України, статтями 1, 2, 3, 3-1, 15 Закону України "Про оплату праці", статтями 2, 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Казенне підприємство "Кіровгеологія" про стягнення заробітної плати - відмовити

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Суддя О.О.Пацко