Рішення № 132038688, 20.11.2025, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 209/5378/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2025 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Берелет В.В.,

секретаря Янченко Л.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вс.Криничкисправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

13 жовтня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «УкрсибБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95724573000, згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 33066 грн., строком на 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Кредит надано на придбання LCD телевізору/плазмової панелі/телевізору: Samsung QE55, шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника платіжних документів ТОВ «Комфі Трейд».

16 листопада 2020 року між ПАТ «УкрсибБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» було укладено договір факторингу № 190, згідно умов якого, ПАТ «УкрсибБанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 95724573000.

Представник позивача зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором та має прострочену заборгованість в розмірі 21274,70 грн., які представник позивача і просить стягнути з відповідача. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Суперіум» 2422,40 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день розгляду справи сповіщений, про причину неявки не повідомив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, за таких обставин суд вважає можливим розглянути позов за його відсутності на підставі доказів, наданих у справі, постановивши заочне рішення, відповідно дост.280 ЦПК України.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимогипозивача мають бути задоволені, бо у судовому засіданні встановлено, що 13 жовтня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «УкрсибБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95724573000, згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 33066 грн., строком на 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Кредит надано на придбання LCD телевізору/плазмової панелі/телевізору: Samsung QE55, шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника платіжних документів ТОВ «Комфі Трейд».

16 листопада 2020 року між ПАТ «УкрсибБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» було укладено договір факторингу № 190, згідно умов якого, ПАТ «УкрсибБанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 95724573000.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зіст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК Українивстановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно достатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.612цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом встановлено, що відповідач, всупереч положень ст. 526 ЦК України належним чином зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість у розмірі 21274,70 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання у строк, що є порушенням зобов`язання, наведене дає суду підставу для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником первісного кредитора, заборгованості за договором № 95724573000.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенції) зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Суперіум» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» / ЄДРПОУ 42024152 / заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 95724573000 в розмірі 21274,70 грн., крім того, 2422,40 грн. судового збору, всього 23697 грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В. В. Берелет

р