Ухвала суду № 132031122, 24.11.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9540/25

Провадження № 2/204/4469/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року м. Дніпро

Суддя Чечелівського районного суду м. Дніпра Чапала Г.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання такою, що не підлягає виконанню, постанови вчиненої Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції від 08.05.2015 року, скасування арешту та розшуку всього майна, що належить позивачу, а також безпосередньо транспортного засобу: легкового автомобіля Dodge Caliber, 2008 р. вип., -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання такою, що не підлягає виконанню, постанови вчиненої Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції від 08.05.2015 року, скасування арешту та розшуку всього майна, що належить позивачу, а також безпосередньо транспортного засобу: легкового автомобіля Dodge Caliber, 2008 р. вип., кузов № НОМЕР_1 , VIN-1 НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху з підстав того, аби позивач уточнив зміст заявлених позовних вимог, а саме враховуючи, що первісно заявлено позовну вимогу «про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови про ВП №47451569, вчиненої Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції від 08.05.2015 року», але при цьому не конкретизовано, про яку саме постанову ідеться.

Від позивача 17 жовтня 2025 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій усунуто недоліки первісної позовної заяви, відповідно позивач просить суд:

1) визнати постановупро відкриттяВП №47451569, вчинену Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції 08.05.2015 року, такою, що не підлягає виконанню;

2) зобов`язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що є правонаступником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції, скасувати арешт та розшук всього майна, що належить позивачу ОСОБА_1 , а також безпосередньо транспортного засобу: легковий автомобіль Dodge Caliber, рік випуску - 2008, колір темно-зелений, кузов № НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_1 , що вчинено за ВП №47451569.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі визначені у статті 186 ЦПК України, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При зверненні до суду, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивачем заявлено дві позовні вимоги, у одній з яких він просить суд визнати такою, що не підлягає виконанню, постанову про відкриття ВП №47451569, вчинену Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції 08.05.2015 року. Друга вимога фактично випливає з першої.

Водночас, цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду вимог, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, що врегульовано розділом VII ЦПК України.

Як слідує з доданих до позовної заяви матеріалів, виконавче провадження №47451569 було відкрито 08 травня 2015 року в порядку виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2013 року у справі № 419/3092/12 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь АТ «Ощадбанк» суми боргу в загальному розмірі 2340470,09 грн. Відповідно в межах вказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 є його стороною та має процесуальний статус боржника.

Зі змісту позовної заяви у даній справі слідує, що ОСОБА_1 заперечує правомірність відкриття вказаного виконавчого провадження, у якому він є боржником, посилаючись на те, що відкриття вказаного провадження відбулось поза межами строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно просить суд визнати постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження №47451569, такою, що не підлягає виконанню, та відповідно зняти накладені в межах вказаного виконавчого провадження арешти.

У той же час, у порядку статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, у відповідності до положень ст. 447-1, ч. 1 ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тобто процесуальним законом визначено окремий процесуальний порядок відповідних дій, зокрема шляхом звернення боржника із заявою, або скаргою, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку із цим боржник не може пред`явити такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (п. 5 Постанови).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Натомість позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження №47451569 (боржником), а отже спірне питання регулюється спеціальними нормами права, встановленими у розділі VIІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених прав сторін виконавчого провадження. Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності. У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд (постанова ВС від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20).

Як зазначено Верховним Судом у справі № 712/12136/18, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Отже, на підставі вказаного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (постанова ВС від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18).

Аналогічним чином Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484) дійшов висновку про те, що оскільки арешт накладено на майно боржника у межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення суду, тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні і висновки судів про необхідність закриття провадження у справі є обґрунтованими.

Також Верховним Судом встановлена наявність подібних висновків і в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Окремо суд звертає увагу, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, винесена на підставі виконавчого документа, виданого судом виконавчого листа, не є виконавчим документом, вона є рішенням державного виконавця: під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»), вказані дії є дискреційними повноваженнями державного виконавця отже, визнання зазначеної постанови такою, що не підлягає виконанню, шляхом звернення із позовом також не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження, у зв`язку з чим, у відкритті провадження у даній цивільній справі суд має відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання такою, що не підлягає виконанню, постанови про відкриття виконавчого провадження №47451569 від 08 травня 2015 року, скасування арешту та розшуку всього майна, що належить позивачу, а також безпосередньо транспортного засобу: легкового автомобіля Dodge Caliber, 2008 року випуску, колір темно-зелений, кузов № НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_1 , що вчинено в межах виконавчого провадження №47451569.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку визначеному розділом VII ЦПК України, в якості сторони (боржника) в межах вказаного виконавчого провадження. Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадку відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя