Рішення № 132023023, 24.11.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/10930/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004, код ЄДРПОУ 43316386) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), яким просить суд:

1) прийняти позовну заяву до розгляду та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження.

2) скасувати постанову від 29.11.2023 року № ВП 72132691;

3) зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розпочати виконавче провадження № 260/622/23.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 грудня 2023 року позивач у відділені «Укрпошти» отримав постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №72132691 від 29.11.2023 року.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, оскільки виконавчий лист від 26 квітня 2023 року у по адміністративній справі №260/622/23 фактично не виконаний, а його закінчення є протиправним.

Позивач вважає, що відповідачем не було вжито всіх належних та необхідних заходів передбачених законом для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що державним виконавцем відділу ПВР вжито всіх заходів примусового характеру відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак позовна заява не підлягає задоволенню.

Згідно зі ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №72132691, з примусового виконання виконавчого листа № 260/622/23 від 26 квітня 2023 року, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про «зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, починаючи з 21 січня 2020 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум».

Дане виконавче провадження належить до категорії немайнових, а ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

28 червня 2023 року державним виконавцем відділу ПВР, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію зазначеної постанови, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», супровідним листом № 5/2561-2562 від 28.06.2023 року надіслано сторонам виконавчого провадження.

На адресу відділу ПВР надійшла відповідь боржника від 30 червня 2023 року за №0700-0504-5/34824 про те, що з 01 травня 2023 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням судового рішення №260/622/23. Також, боржник повідомив, що під час виконання рішень суду дії Головного управління повинні узгоджуватися із зобов`язаннями, визначеними судом в резолютивній частині рішення. Водночас повідомляє, що у випадках, коли зобов`язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремий порядок проведення перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. У випадку, коли у рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням суддів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Нарахована заборгованість облікована в Пенсійному фонді України та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з цим, боржником також зазначено, що вищевказана виплата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, однак, на даний час у органах Пенсійного фонду України відсутнє фінансування.

У зв`язку з невиконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/622/23 в повному обсязі, державним виконавцем відділу ПВР, керуючись ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову від 16 серпня 2023 року ВП 72132691 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн., та встановлено новий строк для виконання, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст.382 Кримінального кодексу України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 року у справі № 260/7590/23 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу ПВР про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., від 16.08.2023 року у виконавчому провадженні № 72132691.

27 жовтня 2023 року після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/622/23, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу ВП 72132691, у подвійному розмірі, так як боржником не виконано рішення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року по справі № 260/9671/23 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу ПВР про накладення штрафу у розмірі 10200 грн., від 27.10.2023 року у виконавчому провадженні № 72132691.

30 жовтня 2023 року державним виконавцем керуючись ст. ст. 63. 75 Закону України «Про виконавче провадження» підготовано та надіслано до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст, 382 Кримінального кодексу України.

07 листопада 2023 року державним виконавцем відділу ПВР відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» надіслано до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

В подальшому, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 260/622/23 у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення суду було відмовлено.

29 листопада 2023 року державним виконавцем відділу ПВР, керуючись п. 11 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2023 року ВП №72132691.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправні дії щодо примусового виконання рішення суду, тому звернувся з даним позовом.

Надаючи юридичну оцінку даним спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII).

Частинами 1, 5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено п. 1, 3 ч.2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII).

Частина 4 ст. 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону №1404-VIII).

Згідно частини 2 статті 63 Закону №1404-VIII разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Предметом оскарження у даній справі є бездіяльність державного виконавця з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом виданим 26 квітня 2023 року по справі №260/622/23.

Згідно доказів наявних у матеріалах справи, встановлено що у межах виконавчого провадження №72132691 державним виконавцем здійснювалися заходи визначені Законом України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання виконавчого документа.

У зв`язку з невиконанням судового рішення по справі №260/622/23, державним виконавцем відділу ПВР, винесено постанову від 16.08.2023 року про накладення штрафу на боржника, якою зобов`язано ГУ ПФУ у Закарпатській області виконати рішення протягом десяти робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст. 382 Кримінального кодексу України.

Після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу від 27.10.2023 року у подвійному розмірі, так як боржником так і не надано відомостей про виконання рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі вказаної норми, 30.10.2023 року державним виконавцем керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» підготовлено та надіслано до правоохоронних органів повідомлення за вих. №5-72132691/4750 про вчинення кримінального правопорушення, в порядку статті 382 Кримінального кодексу України.

У зв`язку з наведеним, державним виконавцем, керуючись п. 11 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №72132691 від 29.11.2023 року.

Тобто, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем у межах його повноважень вчинено належні дії з метою сприяння примусовому виконанню виконавчого листа по справі №260/622/23.

Згідно доказів наявних у матеріалах справи, встановлено, що про всі вищевказані дії вчинені державним виконавцем з метою примусового виконання рішення суду, було повідомлено позивача. Відтак, суд відхиляє твердження позивача щодо не здійснення належних дій з метою примусового виконання рішення суду по справі 260/622/23.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004, код ЄДРПОУ 43316386) про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець