Рішення № 132020848, 24.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №359/445/25

Провадження №2-а/760/1076/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» листопада 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Тесленко І.О.,

за участі секретаря судового засідання Бережної С.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Міхо К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2025 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 січня 2025 року на Бориспільському шосе, 25 км., с. Проліски Бориспільського району Київської області інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в міста Києва старшим лейтенантом поліції Струком В.М. відносно нього була винесена постанова серії ЕНА № 3778435 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 0600999090211, за ч. 1 ст. 126 КУПАП. Як зазначено в Постанові, після зупинення у вищевказаних місці та часі автомобіля, яким керував позивач, на мобільному блокпосту, останній категорично відмовився пред`явити документи, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керуванням таким ТЗ. Справу розглянуто на місці скоєння вказаного правопорушення і накладено штраф - 425 грн. Позивач постійно з сім`єю проживає в селі Щасливе з 2005 року. Цей факт підтверджується довідкою Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 13.01.2025 №24. Відповідно до положень ст. 288 КУпАП постанова посадової особи по справі про адмінправопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними КУпАП. З Постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Відповідно до п. а) п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію». Відповідно до ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» одним із її завдань є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави (п. 2). Розділом II Закону України «Про національну поліцію» визначені принципи діяльності поліції, серед яких: Верховенство права (стаття 6): поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Дотримання прав і свобод людини (стаття 7): під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Законність (стаття 8): поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Стаття 18. Основні обов`язки поліцейського Серед іншого, згідно зі ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Підстави для зупинки поліцейськими транспортних засобів встановлені в ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Як зазначено в ст. 5 і Закону України «Про Національну поліцію», ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського. Постановою КМУ від 27.12.2018 № 1137 затверджено зразок та технічний опис бланка службового посвідчення з безконтактним електронним носієм. Метою Постанови № 1137 є запровадження єдиного зразка бланка службового посвідчення посадових осіб та працівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України з безконтактним електронним носієм. Положення ч. З ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язують поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було. Такий правовий висновок викладений в справі № 686/11314/17, яка переглядалась і судом касаційної інстанції, який також з ним погодився. Постановою КМУ від 29 грудня 2021 року № 1455 затверджено Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан. Відповідно до п. 3 Постанови № 1455, блокпост - це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Чинним законодавством взагалі не визначено такого поняття, як «мобільний блокпост». Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Розділом III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція) регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, п. 5 Розділу III Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Також, п. 9 Розділу III Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу III Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП. Таким чином поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів що не було виконано в даному випадку. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В порушення наведених вище правових норм, які регулюють правовідносини, що склались у даній справі, інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Струк В.М.: 1) навіть на позивача неодноразові прохання не поінформував його про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». 2) Крім того, на запитання - «чи скоїв позивач будь-яке порушення правил дорожнього руху», Струк В.М. відповів, - ні! Тоді позивач запитав, чому ж він порушує вимоги ст. 35 ЗУ про Національну Поліцію, поліцейський Струк В.М. повідомив, що останній буде притягнутий до адмінвідповідальності за ненадання поліцейському документів, хоча позивач не відмовився надавати йому документи, з його уст відмова не звучала, деталі цих обставин добре видно на відеоматеріалах що додаються до справи. 3) А названа поліцейським причина зупинки авто - мобільний блокпост - свідчить про зловживання цією особою своїми посадовими повноваженнями, про абсолютно цинічне нехтування конституційними правами і свободами громадян та повне всіх вище перерахованих норм права, законів і наказів МВС щодо діяльності поліції. 4) посвідчення, яке на неодноразові мої вимоги про надання посвідчення, було надано мені для ознайомлення Струком В.М. не відповідало зразку посвідчення посадових осіб та працівників органів виконавчої влади, встановлених Постановою № 1137. Замість відповідного посвідчення частково надав мені додаток до Жетону. 5) Незважаючи на неодноразові звернення, кого ж він все-таки притягує до відповідальності під час розгляду справи не оголосив йому, хто притягається до адміністративної відповідальності, адже позивач не встиг надати йому будь-які свої документи чи усно назвати свої данні, а він вже почав виносити постанову про притягнення до відповідальності, що його не аби як вразило і призвело до розгублення з приводу цинізму, тиску та нахабства з боку поліцейського Струк В. , на запитання кого він все таки притягнув? відповіді не надав і пішов! Коли відходив від авто виражався на мою адресу непристойними та нецензурними словами, в той час що позивач жодного поганого слова йому не сказав, під час розгляду справи не оголосив йому зміст протоколу про адміністративне правопорушення, обставини та деталі поведінки, образ, нехтування Конституції та законів України є на диску, носію інформації що додано до матеріалів справи. З врахуванням наведеного просив скасувати винесену незаконно інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Струком В.М. постанову серії ЕНА № 3778435 від 03.01.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 0600999090211 за ч. 1 ст. 126 КУПАП, а провадження у цій справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру 05 березня 2025 року.

Ухвалою від 06 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишено без руху; надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

26 березня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про прийняття позову з усунутими недоліками з додатками. Недоліки позовної заяви усунено.

У період з 31 березня 2025 року по 14 квітня 2025 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою від 15 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

14 травня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про участь у розгляді справи у якому він просить справу розглядати за його участю.

19 травня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним. Вважає, що викладені в позовній заяві твердження Позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Згідно Постанови 03.01.2025 о 09 год. 00 хв. на шосе Бориспільському, 25 км., с. Проліски, р-н. Бориспільський, Київської області, водій за сумісництвом Позивач керував транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150 номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений на мобільному блокпосту, та категорично відмовився пред`явити документи, особу встановлено по базі ІПНП з фотокарткою, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за яке частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Також, у даній постанові вказане посилання на докази вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, у пункті 7 вказаної постанови «до постанови додаються» - вказане посилання на відео з нагрудної камери № 473496. Важливо зазначити, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано скоєння адміністративного правопорушення Позивачем. Таким чином, оскільки зупинка ТЗ Позивача мала місце в умовах воєнного стану для здійснення поліцейського контролю, були достатні правові підстави для зупинки транспортного засобу. 03.01.2025 Інспектором управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції був зупинений ТЗ за адресою: шосе Бориспільське, 25 км., с. Проліски, р-н. Бориспільський, Київська обл., перебуваючи на блокпості КП 503, близько 09 год. 00 хв. було помічено ТЗ, після чого Інспектор підійшовши до водія за сумісництвом Позивача представився та повідомив про причину зупинки. Надалі було висунуто вимогу пред`явити реєстраційні документи, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також чинний поліс обов`язкового страхування, однак Позивач категорично відмовився. За допомогою інформаційно - комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відповідно до інформації якого було встановлено особу Позивача. Після чого як вбачається на Відеозаписі 1 (01 хв. 10 сек) Позивачу було роз`яснено ст. 63 Конституції України та ст. 268, 251 КУпАП та за сукупними проявами об`єктивного складу, що визначені ч. 1 ст. 126 КУпАП, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, постановив визнати винним Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого Позивача було ознайомлено з винесеною Постановою, та повідомлено йому порядок її оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. ст. 307, 308 КУпАП. Отже, взявши до уваги викладене вище, Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню. З врахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою від 21 травня 2025 року, клопотання позивача про перехід з розгляду справи без виклику сторін до розгляду справи з викликом сторін, - задоволено; здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін; призначено судове засідання.

11 серпня 2025 року від представника позивача - адвоката Міхо К.В., до суду надійшла заява про залучення співвідповідача.

Ухвалою від 11 серпня 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Міхо К.В. про залучення співвідповідача в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задоволено; залучено до участі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, тел. +380 (044) 323-03-00, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua, наявний електронний кабінет).

Інших процесуальних дій не вчинялось.

В судове засідання позивач з`явився, позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3778435 від 03.01.2025 року, 03.01.2025 09:06 ОСОБА_1 , ТРАНСПОРТИНЙ ЗАСІБ - TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150 НОМЕР_1 , с. Проліски, шосе Бориспільське, 25 км, був зупинений на мобільному блокпосту та категорично відмовився пред`явити документи, особу встановлено по базі ІПНП з фотокарткою, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, ст. 126 ч. 1 (а.с. 4).

Також, у вказаній постанові зазначено що у ОСОБА_1 наявне посвідчення водія НОМЕР_2 .

У п. 7 вказаної постанови «До постанови додаються» зазначено: відео 473496.

Судом досліджено відеозаписи, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, а також відеозаписи долучені позивачем до позовної заяви при зверненні до суду.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Як передбачено ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.

У свою чергу, відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху повинні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.1. ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, вказаною нормою, на яку міститься посилання у Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закріплено обов`язок водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому, будь - яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 03.01.2025 року при керуванні транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150 НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія матеріали справи не містять. Натомість у постанові вказано про наявність у позивача відповідного посвідчення водія (п. 4 постанови).

Також, суд зважає на те, що ч. 1 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

При цьому, у оскаржуваній постанові зазначено посилання на п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Досліджені судом відеофайли, як надані стороною позивача, так і надані відповідачем до матеріалів справи не містять у собі будь - яких доказів вчинення позивачем 03.01.2025 року адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 03.01.2025 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов`язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача заявлені до Департаменту патрульної поліції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Що стосується вимог заявлених позивачем до Управління патрульної поліції в місті Києві суд зважає на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Згідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Національну поліцію", систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 3 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Таким чином, працівник органів і підрозділів Національної поліції, не може виступати самостійним відповідачем у справах даної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, оскільки таким відповідачем є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Крім того, Управління патрульної поліції в місті Києві не має окремого коду ЄДРПОУ, не є самостійним суб`єктом, який може виступати відповідачем у справі.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого інспектор патрульної поліції уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Таким чином, вимога заявлена до Управління патрульноїполіції в місті Києві, задоволенню не підлягає.

Також, ч. ч. 1, 5 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн. до державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково, а саме - у частині вимог, заявлених до Департаменту патрульної поліції.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА №3778435 від 03.01.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні інших позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь державного бюджету судовий збір в сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідачі:

Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646;

Управління патрульної поліції в місті Києві, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, код ЄДРПОУ 39856296.

Суддя І.О. Тесленко