Рішення № 131999596, 21.11.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4239/25 Провадження № 2/450/2364/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8505096, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» 22.11.2024 року, у розмірі 25500 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 10500 грн. заборгованості по відсоткам, 5000 грн. заборгованості за пенею, штрафами. За кредитним договором № LM735712420, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Оптимальні Кредити» 15.11.2024 року, у розмірі 7444 грн. 32 коп., яка складається з 2600 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3544 грн. 32 коп. заборгованості по відсоткам та 1300 грн. заборгованості за неустойкою.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 22.11.2024 року звернувся до ТзОВ «Авентус Україна» і уклав кредитний договір № 8505096, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 25500 грн. Зазначила, що 25.06.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25062025/1, відповідно до якого, а також згідно з реєстром боржників, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року. 15.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Оптимальні Кредити» та уклав кредитний договір № LM735712420, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 7444 грн. 32 коп. Зазначила, що 08.01.2025 року між ТзОВ «Оптимальні Кредити» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/16, відповідно до якого, а також згідно з реєстром боржників, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року. 27.02.2025 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до якого, а також згідно з реєстром боржників № 4 від 04.08.2025 року, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 22.11.2024 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «Авентус Україна» кредитний договір № 8505096 шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту електронними підписами у виді одноразових ідентифікаторів С7742, EW1673, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 10000 грн. строком на 360 днів зі сплатою 0,01% на день за зниженою відсотковою ставкою та 1% на день за стандартною процентною ставкою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року.

Із картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеного первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», вбачається, що станом на 24.06.2025 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року у розмірі 25500 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 10500 грн. заборгованості по відсоткам, 5000 грн. заборгованості за штрафами.

25.06.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»укладено договір факторингу № 25062025/1, відповідно до якого, первісний кредитор ТзОВ «Авентус Україна» передає (відступає) новому кредиторуТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру боржників до договору факторингу № 25062025/1 від 25.06.2025 року вбачається, що ТзОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року в розмірі 25500 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 10500 грн. заборгованості по відсоткам, 5000 грн. заборгованості за пенею, штрафами.

Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року в повному обсязі з огляду на наступне.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5000 грн. заборгованості за пенею, штрафами.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за пенею, штрафами у розмірі 5000 грн. не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

15.11.2024 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «Оптимальні Кредити» кредитний договір № LM735712420 шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту електронними підписами у виді одноразових ідентифікаторів 9877, PCFF, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 2600 грн. строком до 1826 днів зі сплатою 0,5% відсотків на день за дисконтною процентною ставкою та 0,98% на день за базовою процентною ставкою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № LM735712420 від 15.11.2024 року.

У відповідності до первинних документів, а саме розрахунку, виданого ТзОВ «Оптимальні Кредити», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 08.01.2025 року становить 5405 грн. 92 коп. та складається з 2600 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1505 грн. 92 коп. заборгованості за відсотками та 1300 грн. заборгованості за неустойкою.

Звертаючись з даним позовом, в частині кредитного договору № LM735712420 від 15.11.2024 року, представник позивача покликається на те, що ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за таким, оскільки уклало з ТзОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року та реєстр прав вимоги № 4 від 04.08.2025 року, останнє з яких 08.01.2025 року уклало з первісним кредитором ТзОВ «Оптимальні Кредити» договір факторингу № ОК-ТП/16 та реєстр права вимоги.

Водночас, стороною позивача не надано суду реєстр права вимоги, укладеного між первісним кредитором ТзОВ «Оптимальні Кредити» та ТзОВ «Таліон Плюс», що унеможливлює встановити чи відбувався факт передачі останньому права вимоги за кредитним договором № LM735712420 від 15.11.2024 року, як і доказів на підтвердження сплати коштів первісному кредитору, що передбачено договором факторингу № ОК-ТП/16 від 08.01.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 року у справі № 301/2368/14-и зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтверджений обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також покликався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 року в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимога до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Аналізуючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ТзОВ «Таліон Плюс» грошових коштів первісному кредитору за передачу прав грошових вимог та зарахування їх на рахунок кредитора, суду не надано.

Крім цього, як відзначив Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16, відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.

Отож, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Враховуючи викладене вище, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № LM735712420 від 15.11.2024 року і як наслідок, права звертатися до суду з даними позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», які стосуються кредитного договору № LM735712420 від 15.11.2024 року, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року у розмірі 20500 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 10500 грн. заборгованості по відсоткам.

Згідно ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8505096 від 22.11.2024 року у розмірі 20500 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 10500 грн. заборгованості по відсоткам.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.