Рішення № 131953215, 14.11.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10365/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Дубіної Марії Миколаївни,

за участі секретаря судового засідання - Коропець Ірини Ігорівни,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Новікова Юрія Миколайовича,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

12.09.2025 ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 15.09.2025), у якому просить:

визнати протиправними та скасувати:

рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження»;

розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження»;

розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення»;

поновити її на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності з 26.08.2025;

стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2025 по день ухвалення судом рішення у справі.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на протиправність оспорюваних рішень відповідачів про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради, про її попередження та звільнення, оскільки вона повністю виконувала покладені на неї посадові обов`язки у строки та спосіб, передбачені профільним законодавством України, контролювала та організовувала діяльність головного спеціаліста з інвестиційної діяльності, а отже добросовісно, вчасно й законно виконувала трудову функцію з моменту затвердження її на посаду; рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження», розпорядження Прилуцького міського голови від 23.06.2025 № 77к «Про попередження» та від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення» прийняті відповідачами всупереч положень Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Регламенту Прилуцької міської ради, затвердженого рішенням Прилуцької міської ради Чернігівської області від 16.01.2025 № 11 (далі Регламент Прилуцької міської ради), Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) та Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-III), оскільки ними було порушено порядок повідомлення про скликання шістдесят першої (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання, а також інформування депутатів, населення та засобів масової інформації, порядок ведення шістдесят першої (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання шляхом повернення до формування порядку денного після розгляду всіх питань порядку денного, порушено право ОСОБА_2 на безпосередню участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, через ініціювання пропозиції про необхідність внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради неналежним суб`єктом, через безпідставність та необґрунтованість причин і обставин прийняття Прилуцькою міською радою рішення про скорочення саме її посади, а також через порушення процедури скорочення її посади та її вивільнення. Також позивачка вказує на неналежне її попередження про наявні у Прилуцькій міській раді вакансії та недотримання строку на обрання нею вакантної посади. Окрім того позивачка зазначає, що прийняття відповідачами вказані рішення, якими порушено її трудові права, має наслідком поновлення її на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.08.2025 по день ухвалення рішення у справі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 17.09.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду, відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами, а ухвалою від 02.10.2025 було задоволено клопотання представника позивача щодо переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження цієї адміністративної справи та постановлено перейти до розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву Прилуцька міська рада Чернігівської області, заперечуючи проти позовних вимог вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки його рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства, зокрема пункту 5 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР та пункту 9 статті 37 Регламенту Прилуцької міської ради, яким визначено, що у разі, якщо міським головою не включено до порядку денного пленарного засідання міської ради проєкт рішення, який був поданий депутатом міської ради не пізніше ніж за 30 днів до дати пленарного засідання у порядку, визначеному цим Регламентом, то цей депутат має право запропонувати включити до порядку денного пленарного засідання міської ради підготовлений ним проєкт рішення з метою подальшого його розгляду та прийняття, а суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, так як право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, а суд зобов`язаний лише з`ясувати наявність підстав для звільнення. Також відповідач зазначає, що процедура звільнення міським головою була дотримана в повному обсязі.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивачки наголошує на тому, що відповідачем не спростовано наведених у позові аргументів, зокрема щодо факту недотримання Прилуцькою міською радою Чернігівської області вимог частини першої статті 14, статті 15, частини восьмої статті 37 Регламенту під час організації проведення 61 (позачергової) сесії міської ради 8 скликання, оскільки між часом оприлюднення повідомлення про скликання позачергової сесії на офіційному веб-сайті Відповідача-1 (18.06.2025 о 16 год. 58 хв.) та безпосереднім її проведенням (19.06.2025 о 16 год. 00 хв.) минуло 23 год. 02 хв.; між часом оприлюднення розпорядження міського голови про скликання позачергової сесії на офіційному веб-сайті Відповідача-1 (18.06.2025 о 17 год. 52 хв.) та безпосереднім її проведенням (19.06.2025 о 16 год. 00 хв.) минуло 22 год. 08 хв.; між часом направлення повідомлення про скликання позачергової сесії на електронні адреси депутатів (18.06.2025 о 18 год. 31 хв.) та часом безпосереднього проведення цієї сесії (19.06.2025 о 16 год. 00 хв.) минула 21 год. 29 хв. Крім цього, статтею 15 Регламенту визначено, що: «у разі неможливості розміщення проєктів рішень на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради депутатам міської ради проєкти та інші матеріали надаються у паперовому вигляді заздалегідь, але не пізніше ніж за 20 годин до початку проведення пленарного засідання позачергової сесії міської ради». Однак, у паперовому вигляді проекти та інші матеріали, необхідні для проведення позачергової сесії, депутатам міської ради не вручалися взагалі (в тому числі й за 20 годин до проведення позачергової сесії). Окрім того, представник позивачки вказує на порушення прав позивачки на безпосередню участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення. До того ж представник позивачки вказує на те, що норма частини дев`ятої статті 37 Регламенту Прилуцької міської ради Чернігівської області регламентує право депутата міської ради внести пропозицію включити до порядку денного пленарного засідання підготовлений ним проект рішення, який вже був поданий депутатом міської ради не пізніше ніж за 30 днів до дати пленарного засідання, однак, у відповіді Прилуцької міської ради від 01.07.2025 № 02-16/4290 на адвокатський запит від 25.06.2025, що додана до позовної заяви, констатовано факт того, що: «проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» підготовлений депутатами … та унесено до порядку денного … безпосередньо під час засідання 19.06.2025 за відповідним рішенням ради», тобто аж ніяк не за 30 днів до дати пленарного засідання (19.06.2025) як це передбачено частиною дев`ятою статті 37 Регламенту. Окрім того відповідачем не спростовано факту неналежного попередження ОСОБА_2 про наявні у Прилуцької міської ради вакансії, недотримання строку на обрання позивачкою вакантної посади та порушення процедури її звільнення, та інших доводів позовної заяви.

У запереченнях на відзив на позовну заяву представник Прилуцької міської ради вказує на те, що позивачка невірно трактує поняття того, що день охоплює повну 24-годинну календарну добу; позивачку не позбавляли права на участь у роботі сесії міської ради, це було її особисте рішення не брати участь у роботі сесії, про причини відсутності головуючого вона не повідомила. В порядку обґрунтування щодо вільних вакансій, позивачкою надано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перелік посад у Прилуцькій міській раді на які були прийняті працівники та з заробітних плат яких утримуються податки, позивачка вважає, що вакансія прибиральниці господарського відділу міської ради є вільною, проте якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Те саме стосується й вакансії сторожа-двірника господарського відділу міської ради.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно із витягом із рішенням від 20.05.2022 № 4 «Про затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів» Прилуцька міська рада Чернігівської області затвердила ОСОБА_2 на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності.

01.06.2022 ОСОБА_2 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, про що свідчить відповідний запис № 18 у її трудовій книжці.

На підставі розпорядження Прилуцького міського голови від 18.06.2025 № 85р «Про скликання 61 (позачергової) сесії міської ради 8 скликання вирішено провести 61 (позачергову) сесію міської ради 8 скликання 19.06.2025 об 16.00 у сесійній залі міської ради.

Пунктом 2 вказаного розпорядження зобов`язано начальника відділу інформаційно- аналітичного забезпечення міської ради проінформувати депутатів міської ради та засоби масової інформації про скликання сесії і забезпечити її підготовку.

Судом встановлено, що розпорядження міського голови від 18.06.2025 № 85р оприлюднено на офіційному сайті Прилуцької міської ради https://pryluky.cg.gov.ua у рубриці «Організаційно-розпорядчі документи», також повідомлення про скликання зазначеного засідання 18.06.2025 розміщено на офіційному сайті Прилуцької міської ради в рубриці «Анонси».

Так, на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради (електронне джерело: https://pryluky.cg.gov.ua) повідомлення про скликання позачергової сесії, яка відбулась о 19.06.2025 об 16 год. 00 хв., оприлюднено 18.06.2025 о 16 год. 58 хв., а розпорядження міського голови про скликання позачергової сесії від 18.06.2025 № 85р оприлюднено 18.06.2025 об 17 год. 52 хв.

За змістом розпорядження Прилуцької міської ради від 18.06.2025 № 85р на розгляд сесії було винесено 30 окремих питань, серед яких відсутня вказівка на розгляд питання про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради.

У свою чергу, судом встановлено, що проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» підготовлений депутатами … та унесено до порядку денного …безпосередньо під час засідання 19.06.2025 за відповідним рішенням ради».

За змістом протоколу 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради від 19.06.2025 (аркуш 25), на сесії було надано слово для виступу представнику громадської організації «Ветерани ТРО Прилуччини», який «висловив думку «мешканців міста»-військовослужбовців щодо доцільності посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності». Після чого, депутат міської ради Артем Аніщенко «підтримав попереднього виступаючого та запропонував повернутися до формування порядку денного та внести питання про скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності». Депутат міської ради Сергій Чміль «запропонував проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження».

Рішенням від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» відповідно до статей 26 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою раціонального використання бюджетних коштів Прилуцької міської ради Чернігівської області остання вирішила:

«1. Унести зміни до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради: скоротити посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності (1 одиниця).

2. Затвердити організаційну структуру та чисельність Прилуцької міської ради (додається).

3. Вважати таким, що втратив чинність, пункт 2 рішення міської ради (46 (позачергова) сесія 8 скликання) від 04.11.2023 № 38 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності міської ради та її затвердження».

4. Відділу бухгалтерського обліку та звітності міської ради (Інна ЯЦЕНКО) унести зміни до штатного розпису міської ради.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань регламенту, депутатської етики, законності та правопорядку (Максим СУМЦОВ)».

Вказаним рішенням Прилуцькою міською радою затверджено оновлену організаційну структуру та чисельність Прилуцької міської ради, зокрема в апараті міської ради скорочено 1 одиницю штатну посаду «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності», яку обіймала ОСОБА_2 .

На виконання рішення від 19.06.2025 № 31, у зв`язку із внесеними змінами до організаційної структури та чисельності Відповідача-1, розпорядженням Прилуцької міської голови Попенко О.М. від 23.06.2025 № 77к «Про попередження» зобов`язано начальника відділу по роботі з кадрами міської ради попередити заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Авер`янову Є.С. про звільнення із займаної посади 25.08.2025 у зв`язку із скороченням посади; попереджено позивачку про те, що посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності скорочено; на підставі статті 49-2 КЗпП України попереджено про майбутнє звільнення позивачки із займаної посади у зв`язку із скороченням вищезазначеної посади з 25.08.2025 згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; повідомлено, що в міській раді є такі вакантні посади:

- спеціаліст першої категорії відділу звернень громадян міської ради;

- спеціаліст першої категорії відділу інформаційно-аналітичного забезпечення міської ради; -

- спеціаліст першої категорії відділу ведення Державного реєстру виборців міської ради;

- секретар керівника; запропоновано зайняти одну із вищезазначених посад з урахуванням вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

у разі прийняття пропозиції не пізніше, ніж через два місяці подати заяву міському голові; у разі відмови у той самий термін повідомити про прийняте рішення; повідомлено, що у разі незгоди ОСОБА_2 буде звільнено через два місяці після попередження;

Із текстом попередження, підписаного міським головою ОСОБА_3 , позивачка ознайомилась, однак відмовилась від проставлення свого підпису в цьому попередженні від 23.06.2025 з тих причин, що її «права трудові порушені», про що вказує відповідний запис у графі «Ознайомлений:» покажчику розсилки розпорядження від 23.06.2025 № 77к.

23.06.2025 представниками Прилуцької міської ради складено Акт про відмову від ознайомлення з попередженням міського голови від 23.06.2025, за змістом якого: «23.06.2025 ОСОБА_2 , заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності відмовилась ознайомлюватись під особистий підпис з попередженням щодо звільнення та запропонованими посадами».

23.06.2025 Позивачка ознайомилася з даним попередженням про скорочення та вакантними посадами.

При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи наявне повідомлення про наявність в міській раді вакантних посад з тими ж самими реквізитами, які й містяться у повідомленні, з яким позивачка була ознайомлена 23.06.2025 з відмінністю в тому, що заміть посади «спеціаліст першої категорії відділу ведення Державного реєстру виборців міської ради» вказано посаду «провідний спеціаліст першої категорії відділу ведення Державного реєстру виборців міської ради», яку не було запропоновано позивачці, що підтверджується також відеозаписом, на якому зафіксовано всю процедуру попередження позивачки про майбутнє звільнення, яке відбувалось 23.06.2025, та який міститься в матеріалах справи.

В подальшому, 20.08.2025 розпорядженням Прилуцького міського голови № 99к «Про звільнення» ОСОБА_2 звільнено у зв`язку із скороченням посади (пункт 1 статті 40 КЗпП України) з 25.08.2025 з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати (стаття 44 КЗпП України).

ОСОБА_2 , вважаючи протиправними рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження», розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження», розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення» звернулась до суду з цим позовом, просить визнати їх протиправними та скасувати, поновити її на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності з 26.08.2025; стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2025 по день ухвалення судом рішення у справі.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Цей конституційний припис закріплений також у статті КАС України), за змістом частин першої та третьої якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон № 280/97-ВР.

Правові, організаційні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на державній службі регулює Закон № 2493-III).

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частин першої, п`ятої статті 10 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.

Судом встановлено, що рішенням Прилуцької міської ради від 20.05.2022 № 4 міська рада затвердила на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Авер`янову Є.С., яка 01.06.2022 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Отже, посада заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності, на якій перебувала позивачка, належить до посад в органах місцевого самоврядування. Прийняття та звільнення з даної посади є результатом волевиявлення депутатів Прилуцької міської ради шляхом затвердження відповідного рішення у відповідності до положень Конституції України, КЗпП України, Регламенту Прилуцької міської ради, Законів № 280/97-ВР та № 2493-III.

Так, за змістом частини першої статті 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно із частиною десятою статті 46 Закону № 280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії з питань щодо передачі земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж за заявою постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; передачі земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; розроблення та затвердження документації із землеустрою з метою такої передачі; проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з метою такої передачі - не пізніш як за п`ять днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Рішенням Прилуцької міської ради Чернігівської області від 16.01.2025 № 11 затверджено Регламент Прилуцької міської ради 8 скликання у новій редакції (далі - Регламент), який встановлює порядок діяльності, основні правила та процедури роботи міської ради, її органів і посадових осіб, у тому числі порядок скликання сесії міської ради, підготовки та розгляду нею питань, прийняття рішень міської ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії тощо

Частиною першою статті 14 Регламенту визначено, що позачергова сесія із зазначенням проєкту порядку денного скликається за необхідності міським головою або секретарем міської ради у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом. …(…..). Повідомлення про скликання позачергової сесії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради не пізніше ніж за один день до початку сесії. Розміщення проєктів рішень позачергової сесії міської ради на офіційному вебсайті Прилуцької міської ради або надання їх у паперовому вигляді забезпечує розробник проєкту рішення заздалегідь, але не пізніше ніж за 1 день до початку проведення пленарного засідання позачергової сесії міської ради.

У разі неможливості розміщення проєктів рішень на офіційному вебсайті Прилуцької міської ради депутатам міської ради проєкти та інші матеріали надаються у паперовому вигляді заздалегідь, але не пізніше ніж за 20 годин до початку проведення пленарного засідання позачергової сесії міської ради.

Положеннями статті 15 Регламенту передбачено, що розпорядження міського голови, секретаря міської ради про скликання сесії міської ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до відкриття сесії із зазначенням дати, часу скликання, місця проведення та з проєктом порядку денного, який передбачається внести на розгляд міської ради, а при проведенні позачергових сесій не пізніше як за 1 день до проведення сесії міської ради шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради, у місцевих засобах масової інформації не пізніше як за 7 днів до відкриття сесії.

Проєкти рішень, інші документи і матеріали з питань, котрі вносяться на розгляд ради, доводяться до відома депутатів не пізніше ніж за 7 днів до відкриття сесії, а у виняткових випадках у день проведення сесії, у тому числі проєкти рішень з бюджетних та земельних питань.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що розпорядженням міського голови від 18.06.2025 № 85р, було оприлюднено 18.06.2025 об 17 год. 52 хв. на офіційному сайті Прилуцької міської ради https://pryluky.cg.gov.ua у рубриці «Організаційно-розпорядчі документи», скликано 61 (позачергову) сесію Прилуцької міської ради 8 скликання; повідомлення про скликання зазначеного засідання 18.06.2025 розміщено на офіційному сайті Прилуцької міської ради в рубриці «Анонси» оприлюднено 18.06.2025 об 16 год. 58 хв.

Тобто, розпорядження міського голови від 18.06.2025 № 85р про скликання 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради 8 скликання опубліковано на офіційному веб-сайті після завершення робочого дня міської ради 18.06.2025, після 17.00.

При цьому суд зазначає, що Регламент Прилуцької міської ради не визначає порядку обчислення строків, зокрема не пояснює, як слід розуміти вираз «не пізніше ніж за один день» як календарний, робочий день чи інший часовий проміжок. У таких випадках застосовується загальний підхід законодавства України, відповідно до якого строк, визначений у днях, обчислюється у календарних днях, якщо інше прямо не передбачено

Таке правило випливає зі змісту статей 251 і 253 Цивільного кодексу України, які визначають, що перебіг строку, встановленого у днях, починається з наступного календарного дня після певної події або дати.

Тобто законодавець пов`язує поняття «день» із календарною добою, а не з робочим часом чи частиною доби.

Додатково, аналогічний підхід закріплений у частині восьмій статті 120 КАС України, де встановлено, що останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Таким чином, враховуючи, що строк визначення днями триває до двадцять четвертої години останнього дня, тому рішення про скликання сесії ради у виняткових випадках доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за день до сесії, тобто не пізніше як за двадцять чотири години.

Проте, у справі, яка розглядається судом встановлено, що між часом оприлюднення повідомлення про скликання позачергової сесії на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради (18.06.2025 о 16 год. 58 хв.) та безпосереднім її проведенням (19.06.2025 о 16 год. 00 хв.) минуло 23 год. 02 хв.; між часом оприлюднення розпорядження міського голови про скликання позачергової сесії на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради (18.06.2025 о 17 год. 52 хв.) та безпосереднім її проведенням (19.06.2025 о 16 год. 00 хв.) минуло 22 год. 08 хв.; між часом направлення повідомлення про скликання позачергової сесії на електронні адреси депутатів (18.06.2025 о 18 год. 31 хв.) та часом безпосереднього проведення цієї сесії (19.06.2025 о 16 год. 00 хв.) минула 21 год. 29 хв, тобто менше ніж за 24 години, що є порушенням порядку повідомлення про скликання шістдесят першої (позачергової) сесії Прилуцької міської ради, а також інформування депутатів та громадськості.

Зазначене порушення з боку Прилуцької міської ради, на переконання суду, обмежує інформування громадськості та всіх інших зацікавлених осіб, в тому числі і позивачки щодо завчасного повідомлення про скликання позачергової сесії міської ради.

У свою чергу, щодо порядку ведення шістдесят першої (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання та вирішення на ній питань, що стосуються позивачки, суд зазначає таке.

За змістом розпорядження Прилуцької міської ради від 18.06.2025 № 85р на розгляд сесії було винесено 30 окремих питань, серед яких в порядку денному була відсутня вказівка на розгляд питання про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради, та відповідно проект відповідного рішення.

За загальним правилом, визначеним статтею 37 Регламенту щодо формування порядку денного пропозиції щодо питань, які плануються бути внесеними до проєкту порядку денного сесії міської ради, надаються відповідними управліннями та відділами міської ради, а також особами, зазначеними в статті 32 цього Регламенту.

Пропозиції з питань порядку денного сесії міської ради подаються шляхом надання особами, зазначеними в частині 1 цієї статті, підготовлених та погоджених у порядку, передбаченому статтею 31 цього Регламенту, проєктів рішень не пізніше ніж за 15 днів до початку пленарного засідання сесії міської ради секретареві міської ради, який готує перелік питань, що пропонуються до розгляду міською радою. Перелік пропозицій із питань порядку денного сесії міської ради, складений секретарем міської ради, разом із поданими проєктами рішень подається міському голові не пізніше ніж за 13 днів до початку сесії. Міський голова визначається щодо включення внесених пропозицій до проєкту порядку денного чергової сесії.

Персональну відповідальність за своєчасне оприлюднення проєктів рішень міської ради, обов`язковість оприлюднення яких визначено Регламентом, несе виконавець.

При цьому, за правилами частин шостої та восьмої цієї ж статті Регламенту за необхідності оформлені та підготовлені проєкти рішень, за наявності попереднього погодження профільних постійних комісій, можуть бути внесені міським головою або секретарем міської ради на розгляд спільного засідання постійних комісій.

Питання, які розглянуті та погоджені на спільних засіданнях постійних комісій ради або які потребують оперативного вирішення, можуть бути включені міським головою до проєкту порядку денного сесії міської ради.

Міським головою або секретарем міської ради без попереднього погодження профільними постійними комісіями на розгляд спільного засідання постійних комісій ради, за необхідності, можуть бути внесені оформлені та підготовлені проєкти рішень:

- з питань, які потребують невідкладного вирішення;

- з питань, які стосуються бюджету та життєдіяльності міста;

- з питань, які пов`язані з епідеміями та епізоотіями, громадськими заворушеннями;

- з інших питань.

У разі неможливості розміщення проєктів рішень на офіційному вебсайті Прилуцької міської ради депутатам міської ради проєкти та інші матеріали надаються в паперовому вигляді не пізніше ніж за 72 години до початку пленарного засідання міської ради та/або надсилаються на особисту електронну пошту депутата, а у виняткових випадках за 24 години до початку пленарного засідання сесії міської ради.

Водночас, у разі, якщо міським головою не включено до порядку денного пленарного засідання міської ради проєкт рішення, який був поданий депутатом міської ради не пізніше ніж за 30 днів до дати пленарного засідання у порядку, визначеному цим Регламентом, то цей депутат має право запропонувати включити до порядку денного пленарного засідання міської ради підготовлений ним проєкт рішення з метою подальшого його розгляду та прийняття.

У разі прийняття міською радою рішення про включення до порядку денного пленарного засідання запропонованого депутатом міської ради питання з проєктом рішення, головуючий на пленарному засіданні сесії міської ради може оголосити перерву, під час якої скликати засідання профільної постійної комісії, на розгляд якої внести проєкт рішення міської ради, запропонований депутатом (частина дев`ята статті 37 Регламенту).

Тобто, положення Регламенту дозволяють у разі невключення міським головою не до порядку денного пленарного засідання міської ради окремого проекту рішення, включити до порядку денного пленарного засідання міської ради проєкт рішення, який був поданий депутатом міської ради, лише за умови, що такий проект був поданий депутатом міської ради не пізніше ніж за 30 днів до дати пленарного засідання у порядку, визначеному цим Регламентом, тобто пройшов всі процедури, визначені Регламентом.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 30 Регламенту рішення, прийняте з питання, не включеного до порядку денного, або таке, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили (повністю або в окремій його частині), або прийняте з перевищенням компетенції міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, є незаконним (повністю або в окремій його частині).

У свою чергу судом встановлено, що проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» підготовлений окремими депутатами та унесений до порядку денного безпосередньо під час засідання 19.06.2025 за відповідним рішенням ради вже після розгляду депутатами міської ради усіх питань, що були винесені на порядок денний 61 (позачергової) сесії 8 скликання та прийняття відповідних рішень.

Тобто, оскаржуване рішення Прилуцької міської ради від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» прийняте із питання, не внесеного до порядку денного позачергової сесії та із порушенням порядку й процедури його внесення та прийняття, що свідчить про його незаконність.

До того ж, оцінюючи доводи позивачки щодо порушення відповідачем (Прилуцькою міською радою) вимог пункту 9 частини третьої статті 2 КАС України внаслідок незабезпечення її права на участь у процесі прийняття оспорюваного рішення, суд зазначає, що за правилами вказаної норми КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Зазначене узгоджується з проголошеним Резолюцією (77) 31 Комітету Міністрів про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади правом «бути заслуханим» (право на розгляд), за змістом якого - стосовно адміністративного акту, який, з огляду на свій характер, може негативно впливати на права, свободи чи інтереси особи, якої він стосується, така особа може подати факти та аргументи, і, якщо необхідно, докази, які відповідний адміністративний орган влади повинен прийняти до розгляду.

На думку суду, порушення права особи на участь у процесі прийняття рішення свідчить про недотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування, оскільки таке порушення безпосередньо впливає на зміст прийнятого рішення.

Позбавлення особи можливості взяти участь у прийнятті рішення, яке стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури такого розгляду, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ. Зокрема рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11).

У пункті 165 цього Рішення суд зазначає, зокрема, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28 травня 2009 року). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19 жовтня 2010 року у справі «Озпінар проти Туреччини» (), заява № 20999/04, пп. 43-48). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, п. 35, від 15 листопада 2007 року, та «А. проти Норвегії» (А. v. Norway), заява № 28070/06, пп. 63 та 64, від 9 квітня 2009 року).

У пункті 266 Рішення ЄСПЛ у рішенні від 17.10.2019 у справа «Полях та інші проти України» (Заява № 58812/15 та 4 інші заяви) зазначено, що втручання відповідає статті 8 Конвенції лише, якщо воно здійснювалося «згідно із законом» і було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення однієї або більше цілей, зазначених у другому пункті.

Аспектами, які мають враховуватись під час оцінки відповідності законодавчого механізму, який передбачає застосування обмежувальних заходів за відсутності індивідуальної оцінки поведінки особи, є суворість застосованого заходу (див. рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), пункт 111), та чи розроблено законодавчий механізм достатньо чітко для вирішення нагальної суспільної потреби, яку він має задовольнити пропорційним чином (див., наприклад, у контексті статті 3 Першого протоколу до Конвенції рішення у справі «Жданока проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 58278/00, пункти 22-28, 116-136, ЄСПЛ 2006-IV). Втім, щоб обмежувальний захід відповідав статті 3 Першого протоколу до Конвенції, достатнім може бути менший рівень індивідуалізації, ніж у випадках стверджуваного порушення статей 8 і 11 Конвенції (пунктм293).

У рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини визначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Як вже зазначалось вище, за результатами проведення 61 (позачергової) сесії міської ради 8 скликання Прилуцькою міською радою Чернігівської області прийнято оскаржуване рішення від 19.06.2025 № 31, яким вирішено питання про внесення змін до організаційної структури та чисельності міської ради, та яке безпосередньо стосувалось скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності органів виконавчої ради у сфері інвестиційної діяльності, яку обіймала позивачка.

При цьому, в оскаржуваному рішенні від 19.06.2025 № 31 підставою скорочення посади, на якій перебувала позивачка, зазначено, що воно прийнято з метою раціонального використання бюджетних коштів, натомість у протоколі 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради 8 скликання від 19.06.2025 та це видно з відеозапису, на якому зафіксовано процедуру, зокрема, внесення проєкту оспорюваного рішення на розгляд цієї сесії та безпосередньо - прийняття цього рішення, представник громадської організації посилався на недоцільність такої посади через незалучення жодного інвестиційного проекту для облаштування сховищ та для забезпечення військовослужбовців, що вказує на те, що підґрунтям прийняття відповідачем такого рішення слугувала критика з боку громадськості професійної діяльності позивачки.

Водночас під час розгляду цієї справи судом встановлено факт порушення права ОСОБА_2 на інформування та її безпосередню участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, що відбувалося без попереднього проведення перевірки тверджень представника громадської організації, аналізу діяльності ОСОБА_2 за період перебування на посаді, та без надання можливості висловлення власної думки та захисті свого конституційного права на працю, що є недотриманням відповідачем базових принципів прийняття рішення як суб`єктом владних повноважень.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначаємо, що здійснення таких дискреційних повноважень як внесення змін до організаційної структури та чисельності ради має відбуватися в рамках встановленої законодавством процедури та з дотриманням принципів верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) та законності (частина друга статті 19 Конституції України), що у спірному випадку відповідачами дотримано не було.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про те, що рішення Прилуцької міської ради від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що за відсутності юридичної підстави для оновленння організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради, через визнання судом протиправним та скасування рішення Прилуцької міської ради від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження», яким в апараті міської ради фактично було скорочено 1 одиницю штатну посаду «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності», яку обіймала ОСОБА_2 , то кадрові рішення (розпорядження) Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження» та від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення» є за своєю суттю також протиправними та підлягають скасуванню, як наслідок незаконного прийняття відповідачем (Прилуцькою міською радою) першого рішення.

Додатково, щодо гарантій працівника, якого повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку зі зміною в організації праці, суд наголошує на тому, що частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

За частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частини перша - третя статті 49-2 КЗпП України).

Однією з найважливіших гарантій для працівників при зміні в організації праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення.

Отже, роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2023 у справі № 199/4766/21, від 18.10.2023 у справі № 210/6543/21, від 06.05.2020 у справі № 487/2191/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 24.06.2020 у справі № 742/1209/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2020 у справі № 466/7604/17).

Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов`язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.

Належним виконанням такого зобов`язання є здійснення визначених КЗпП України дій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації.

Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).

Водночас, у справі, яка розглядається судом встановлено, що позивачці не було запропоновано всі вакансії які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення. При цьому, розпорядження про звільнення позивачки було прийнято 20.08.2025, тобто до закінчення двомісячного строку попередження про майбутнє звільнення, незважаючи на те, що позивачка мала права обрати одну із вакантних посад або відмовитися від її зайняття у період з 23.06.2025 до 23.08.2025 (включно).

Щодо поновлення позивачки на посаді та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

На підставі викладеного, зважаючи на те, що звільнення позивачки відбулося із порушенням встановленої законодавством процедури, вищевказаними оспорюваними рішеннями відповідачеві безпосередньо порушені трудові права ОСОБА_2 , звільнення останньої на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, тому позивачка має бути поновлена на роботі.

При цьому, за правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Першим днем вимушеного прогулу ОСОБА_2 є 26.08.2025.

Згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із копії особового рахунку ОСОБА_2 за 2025 рік, наданого суду, убачається, що її заробітна плата за червень 2025 року становить 8 069,84 грн (колонка № 31, рядок № 8), за липень 2025 року 4 399,03 грн (колонка № 31, рядок № 9), а всього за червень-липень 2025 року - 12 468,87 грн; загальна кількість робочих днів за цей період становить 31 день - 17 днів відпрацьовано позивачкою у червні 2025 року та 14 днів у липні 2025 року.

Тому, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Прилуцької міської ради на користь ОСОБА_2 відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України за період з 26.08.2025 (перший день вимушеного прогулу).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби - виконуються негайно.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивачки суд констатує, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 826/4418/14, з поміж іншого, зазначив, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивачки від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не є належним способом захисту, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Тому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16, від 22.01.2020 у справі № 451/706/18, від 18.03.2020 у справі № 640/7652/19, від 16.05.2025 у справі № 320/41781/23.

Тому, обраний позивачкою спосіб захисту шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Прилуцької міської ради про внесення змін до організаційної структури ради та розпоряджень Прилуцького міського голови про попередження і звільнення позивачки, а також поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є належним та ефективним з точки зору захисту та безпосереднього поновлення порушених прав ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, пункт 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідачами не доведено правомірності оспорюваних рішень, а інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на сплати судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріали справи не містять документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо), тому на момент розгляду цієї справи, суд не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження»;

розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження»;

розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення».

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради Чернігівської області з 26.08.2025.

Стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2025 по день ухвалення судом рішення у справі.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради Чернігівської області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Прилуцька міська рада Чернігівської області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34209057).

Відповідач - Прилуцький міський голова Попенко Ольга Михайлівна (місцезнаходження юридичної особи: вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34209057).

Рішення суду у повному обсязі складено 21.11.2025.

Суддя Марія ДУБІНА