Ухвала суду № 131952034, 21.11.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 160/28256/25

21 листопада 2025 рокум.Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 05 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено лише квитанцію про сплату судового збору, тобто виправлено лише один з недоліків позовної заяви, наведених в ухвалі суду від 05.11.2025 про залишення без руху.

Слід зауважити, що при зверненні до суду з позовом, позивач реалізує своє право, а не обов`язок та є найбільш зацікавленою особою щодо відстеження руху даної справи.

За таких умов позивач не позбавлений можливості слідкувати за рухом даної справи та своєчасно подавати до суду відповідні клопотання, зокрема, щодо усунення недоліків поданої позовної заяви або ж продовження наданого строку.

Відповідно до статті 169 частини 2 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вимоги щодо позовної заяви законодавцем сформульовані так, що такі є обов`язковими для зазначення таких позивачем у тексті документу. Законодавець також врегулював питання щодо невідповідності позовної заяви вимогам, що до неї ставляться.

Станом на 20.11.2025 позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та які зазначені в ухвалі від 05.11.2025. Також суду не надано жодних відомостей щодо можливої незгоди з ухвалою про залишення позовної заяви без руху.

Так, судом зазначалося, що згідно із п. 9 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, в якості відповідача позивачем визначено командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , проте позовні вимоги заявлено як до посадової особи - командира військової частини НОМЕР_1 , так і до військової частини НОМЕР_1 .

При цьому відповідачем у справах, які розглядаються судом у порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває із цим органом у трудових відносинах (аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 160/7116/19 та від 24 січня 2024 року у справі № 2340/3410/18).

Однак, позивачкою, зокрема, не зазначено у прохальній частині позову які саме дії відповідача вона просить визнати протиправними, що унеможливлює ідентифікацію судом змісту позовних вимог.

Позовна заява не містить жодного обгрунтування порушення прав позивачки посадовою особою суб`єкта владних повноважень, що перешкоджає встановленню судом наявності публічно-правового спору у цій справі, визначення предмету спору і, як наслідок, вирішення питання про відкриття провадження за цією позовною заявою.

Крім того, згідно із пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Водночас, позивач у позовній заяві не вказала ні адресу електронної пошти, ні поштової адреси відповідача, як і не зазначила про наявність або відсутність його електронного кабінету.

Будь-яких заяв щодо усунення цього недоліку позивач до суду не надала.

Також відповідно до пунктів 4-5 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, шляхом:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому суд звертає увагу на те, що позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб`єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, конкретні обставини чи факти, з якими позивач пов`язує порушення свого права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити такі ж конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, зокрема в ухвалі від 08 листопада 2021 року у справі №9901/357/21.

У позовній заяві відповідачем, зокрема, вказано командира військової частини, однак, позовні вимоги сформовані, так: «зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 скасувати рішення про встановлення статусу СЗЧ", проте не зазначено яким саме індивідуальним актом порушені права позивача. Позивачкою до позовної заяви відповідне рішення не долучено, про вжиті заходи для його отримання у позовній заяві , як і в заяві про усунення недолків не зазначено.

Суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, у позивача наявний обов`язок по визначенню (формулюванню) таких на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством, і саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Так, відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Однією із позовних вимог позивачка зазначила "визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення статусу "самовільне залишення частини" стосовно ОСОБА_3 " Разом з тим, позивачка не зазначила, які саме дії слід визнати протиправними та у чому вони полягають. Крім цього, вимога позивача у прохальній частині є абстрактна та не зрозуміла, що позбавляє суд вирішити питання про наявність підстав для відкриття провадження.

Суд зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб`єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.

Крім того, у позовній заяві відсутнє нормативно-правове обґрунтування позовних вимог позивача: відсутні доводи стосовно допущення відповідачем прав саме позивачки, порушень конкретних норм законів, нормативно-правових актів, позовна заява не містить викладу обставин, якими позивачка обгрунтовує свої вимоги тощо.

Адже обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було чітко сформульованим і зрозумілим.

Також однією із позовних вимог є "встановити ОСОБА_3 статус "безвісти зниклий за особливих обставин".

З цього приводу суд зазначає, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав або законних інтересів інших осіб. У разі останнього між цими особами виникає спір про право.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, зазначений у ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, однак не є вичерпним. Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх установлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- установлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Визначаючи, чи пов`язується з установлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення ст. 1 Цивільного кодексу України. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Спори, що виникають за участю фізичних осіб у публічно-правових відносинах, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Якщо факт, який має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена зацікавленою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21). Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 29.05.2019ьу справі №398/4017/18.

Таким чином, судовий порядок установлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежно від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків або виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, є неефективним, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій із доказуванням одних і тих же обставин, подій і фактів при поданні кожної позовної заяви.

Законодавством визначено позасудовий порядок установлення факту зникнення особи безвісти, за особливих обставин, про встановлення якого просить заявниця.

Однак, за відсутності викладення обставин справи, а також обгрунтування позовних вимог, суд позбавлений можливості вирішити питання про віднесення спору у цій частині до публічно-правового, а відтак зясувати чи належить розглядати справу за правилами адміністративного судочинства і вирішити питання про підстави відкриття провадження.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України. Виходячи з вищевикладеного, суддя зазначає, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

При цьому, слід зазначити, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув всіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Наведена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в його постанові від 26.01.2021 у справі №560/3102/20, яка підлягає врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно резолютивної частини ухвали суду від 05.11.2025 позивач був попереджений, що у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За таких обставин, враховуючи, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 05.11.2025 не виконані, недоліки позовної заяви позивачем не усунено, а відтак наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 169, 248, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 21 листопада 2025 року.

Суддя Грицюк Р.П.