Ухвала суду № 131942280, 19.11.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6502/24

Провадження № 1-кп/204/556/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023041030002840, внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 18.07.2023, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, з вищою освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України,

УСТАНОВИВ:

Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється вищевказане кримінальне провадження.

18.11.2025 через канцелярію суду прокурор ОСОБА_6 подав клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно обрати з підстав наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з підстав, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Ризик переховуваннявід судуобґрунтовується тим,що ураховуючиматеріальне становище ОСОБА_5 існує ризиктого,що перебуваючи непід вартоювін можевиїхати замежі країниабо іншим чином переховуватисьвід суду,що уподальшому унеможливитьпритягнення останнього довстановленої закономкримінальної відповідальності.На стадії досудового розслідування ОСОБА_5 неодноразово висловлювався про невизнання всіхгілок владив Україні,не визнававдію ЗаконівУкраїни на території держави.

Раніше підчас досудовогорозслідування ОСОБА_5 обирався запобіжний захід увигляді триманняпід вартою.Разом зтим,під часпідготовчого судового засідання 09.07.2024запобіжнийзахід ОСОБА_5 змінено зтримання підвартою надомашній арештв певнийперіод добиз покладеннямобов`язків, передбачених ч.5ст.194КПК України:не відлучатисьз м.Дніпра та Дніпропетровської областібез дозволупрокурора абосуду;повідомляти прокурора чисуд прозміну свогомісця проживання;утримуватися від спілкування зісвідками уданому кримінальномупровадженні.У подальшому запобіжний захід06.09.2024продовженодо 06.11.2024. Однак,у порушеннявимог ч.7ст.42КПК України,починаючи з 17.09.2024обвинувачений ОСОБА_5 ,будучи належнимчином повідомленим про дату,час тамісце судовогозасідання,до судуне з`являвся,про причини неприбуття заздалегідь суд не повідомляв.

Про належнеповідомлення обвинуваченого ОСОБА_5 про призначені судові засіданнясвідчить інформаціяпро надходженняна йогостільниковий (мобільний) телефон НОМЕР_1 відповідних повістоку виглядітекстових повідомлень зсуду,а такожвідеоматеріали,надані оперативнимипрацівниками Управління СБУкраїни уДніпропетровській області,які декількаразів особисто, у т.ч.під відеозапис,повідомили ОСОБА_5 про дату,час тамісце призначених судових засіданьпо справі.Крім того,в матеріалахсправи відсутнібудь-які повідомлення від ОСОБА_5 про причининеявки досуду.Під часпопередніх судових засіданьзахисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надалиінформацію про причини неявки обвинуваченого до суду.

Відповідно долиста Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільних ікримінальних справ№511-550/0/4-13від 04.04.2013«Продеякі питання порядкузастосування запобіжнихзаходів підчас досудового розслідування тасудового провадженнявідповідно доКримінального процесуального кодексуУкраїни»,слідчому судді,суду слідвраховувати,що рішення прозастосування одногоіз видівзапобіжних заходів,який обмежує права ісвободи підозрюваного,обвинуваченого,має відповідатихарактеру певного суспільного інтересу що, незважаючи на презумпцію невинуватості,

превалює надпринципом повагидо свободиособистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд

повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, aй високістандарти охорони загальносуспільних правта інтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслює Європейськийсуд зправ людини,вимагає відсуду більшоїсуворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, невідворотність покарання за злочини вже сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які

мають істотнезначення длявстановлення обставинкримінального правопорушення,то обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи непід вартоюможе знищити, сховати абоспотворити речі,які вподальшому будутьпредметом розглядув суді.Наприклад ОСОБА_5 може особистоабо узмові зіншими особами видалити відеозаписи з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com)та сторінки соціальної мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/). Про наявністьтакого ризикусвідчить те,що післяобшуку унього вдома,з метою знищеннядоказів вінабо іншаособа зайого сприяннявидалив звласного стільникового (мобільного)телефону всюінформацію,привівши йогодо заводського стану,що унеможливилоогляд інформації,яка тамзберігалась.

Ризик незаконно впливатина свідківу кримінальномупровадженні обґрунтовуєтьсятим,що ОСОБА_5 перебуваючи непід домашнімарештом,може незаконно впливати насвідків уцьому кримінальномупроваджені,шляхом застосування до останніхметодів залякування,підкупу,шантажу,фізичного впливу. Про наявністьтакого ризикусвідчить поведінка ОСОБА_5 на судових засіданнях, коли він погрожував розправою учасникам судового розгляду.

Наявність ризикувчинити іншекримінальне правопорушення обґрунтовується тимфактом,що обвинувачениймає стійкіта сформовані проросійські поглядита непідтримує діючувладу натериторії України. Про наявністьтакого ризикусвідчать висловлювання ОСОБА_5 під час судових засідань,коли вінвисловлювався проскору змінувлади тарозправу під його керівництвомнад правоохоронцями. Крім того,за часперебування врозшуку, ОСОБА_5 повідомлено про підозру увчиненні новоготяжкого кримінальногоправопорушення,а саме грабежу,передбаченого ч.4ст.186КК України,в рамкахдосудового розслідування кримінальногопровадження №12025042150001426від 11.11.2025. Вказане підтверджує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 нового

кримінального правопорушення.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 спрямоване назабезпечення посиленняконтролю замісцем перебування обвинуваченого, виконання нимпроцесуальних обов`язків, попередження тасвоєчасне припиненнявчинення ОСОБА_5 незаконного впливу насвідків тавчинення іншихкримінальних правопорушень.Застосування жбільш м`якогозапобіжного заходустосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не є доцільним та можливим, оскільки обставини

злочинів,у вчиненніяких останнійоб`єктивнообвинувачується,свідчать про нехтування нимвстановленими чиннимзаконодавством Українигарантіями захисту праві свободлюдини тазневажливе відношеннядо загальнолюдських цінностей ідають підставивважати,що аналогічнимчином він,у разіобрання інших запобіжнихзаходів,ніж триманняпід вартою,віднесеться довимог та обмежень запобіжнихзаходів,не пов`язанихз ізоляцієювід суспільства,та зможе перешкоджативиконанню процесуальнихрішень,взагалі невиконувати покладених нанього обов`язків,переховувати відслідства ісуду,продовжити злочинну діяльність,здійснити незаконнийвплив насвідків. Оцінюючи всукупності викладене,варто прийтидо висновку,що іншіменш суворі запобіжнізаходи незможуть запобігтиуникненню вищезазначених ризиків збоку ОСОБА_5 та відповіднодо ст.199КПК України,йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вказані обставини у сукупності свідчать про необхідність обрання

обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу лише у вигляді тримання під

вартою, оскільки інші більш м`який запобіжний захід не забезпечать повною

мірою виконання ним обов`язків обвинуваченого, передбачених законодавством. Також, з урахуванням наведених обставин, а також діючого нині режиму воєнного стану прокурор уважав недоцільним визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Неявки ОСОБА_5 у судові засідання зумовлені його хворобливим станом здоров`я. Обвинувачений має хронічну хворобу цукровий діабет, що також ускладнено рядом інших хронічних хвороб. Неявка обвинуваченого була пов`язана з проходженням стаціонарного лікування в медичних закладах, про що маються відповідні медичні документи. У зв`язку з викладеним захисник просив суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд відмовити у обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що він є дуже хворою людиною, при цьому стан його здоров`я погіршився внаслідок незаконних арештів. Будучи затриманим раніше, вказав, що умови тримання під вартою в ДУ «ДУВП (№4)» є неналежними, унеможливлять його належне лікування та призведе до відмирання кінцівок ніг. Крім того, ОСОБА_5 звертав увагу суду, що його дружина є інвалідом ІІ групи, потребує допомоги. Також обвинувачений вказав, що висунуте проти нього обвинувачення уважає сфальсифікованим.

Окрім того, у даному судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що України є корпорацією, Чечелівський районний суд міста Дніпра є приватною структурою, загаангажованою з приватними суддями, які розглядають справу без належних на це повноважень. ОСОБА_5 відмовився від громадянства України, та є громадянином СРСР.

Вивчивши клопотання прокурора, вислухавши заперечення захисника та обвинуваченого, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Частиною 1 ст.177КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст.177КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, серед іншого, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначені положення закону суду під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; 3) наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України; 4) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно зп.13ч.1ст.3КПК Україниобвинувачення цетвердження провчинення певноюособою діяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність,висунуте впорядку,встановленому цимКодексом,так ОСОБА_5 пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення ним інкримінованих злочинів, тому суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Отже, на даній стадії судового розгляду не вирішує питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості, а виходить лише з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Отже, у світлі вказаного судом не приймаються посилання ОСОБА_5 про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, оскільки завданням судового розгляду є визначення доведеності або спростування вини особи у вчинення кримінального правопорушення, та не є предметом розгляду підготовчого судового засідання.

Також. вказані твердження обвинуваченого про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, оскільки вказане твердження обвинуваченим жодним чином не обґрунтовано та зводиться до простого заперечення висунутого обвинувачення. Що безперечно є правом обвинуваченого.

Аналізуючи наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та які прокурором наведено на обґрунтування поданого клопотання, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, при цьому суд виходить з наступного.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. При цьому, злочини у вчиненні, яких обвинувачується ОСОБА_5 відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, а отже мають високий рівень суспільної небезпеки, а з урахуванням умов воєнного стану суспільна небезпека таких злочинів посилюється.

Суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того,ризик втечіоцінюється судому світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі. Як встановлено судом, обвинувачений є раніше не судимим, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні нікого не має. Водночас неодноразово висловлені обвинуваченим у судовому засіданні заяви про невизнання ним держави Україна, громадянства держави, діючих законів, а також судової системи свідчить про відсутність в обвинуваченого стримуючих факторів, здатних забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду.

Окрім того, оцінюючи ризик переховування, судом враховується, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10.01.2024 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого у подальшому було продовжено.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, з покладенням, строком до 09.09.2024, наступних обов`язків: не відлучатися з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Згідно ухвали суду від 06.09.2024 застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_5 було продовжено на строк два місяці.

У подальшому в підготовчі судові засідання призначені на: 17.09.2024, 24.10.2024, 04.11.2024, 14.11.2024, 25.11.2024, 25.12.2024, обвинувачений ОСОБА_5 не з`явився. Судові засідання були відкладені, у зв`язку з хворобою обвинуваченого та його перебуванні на стаціонарному лікуванні.

У судові засідання, призначені на: 05.06.2025, 16.06.2025, 30.06.2025, 08.07.2025, 22.07.2025, обвинувачений не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 22.07.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано привід.

Згідно рапорта ДОП СП ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Д/о під час виконання ухвали суду шляхом опитування свідків встановлено, що ОСОБА_5 вибув до Київської області, де перебуває станом на 27.08.2025.

Ухвалою суду від 27.08.2025 обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено в розшук. Судове провадження до розшуку обвинуваченого зупинено та відновлено згідно ухвали суду від 18.11.2025, у зв`язку з отриманням судом інформації про місце знаходження ОСОБА_5 .

Таким чином, з викладеного слідує. що обвинувачений ОСОБА_5 порушив умови застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, стало ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, переховувався від суду, отже з великою імовірністю у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, обвинувачений може вдатися до вчинення дій направлених на переховування від суду.

Щодо тверджень захисника про те, що неявка ОСОБА_5 у підготовчі судові засідання мала місце з поважних причин, у зв`язку з хворобою, що підтверджується відповідними медичними документами, то такі твердження захисника не відповідаютьдійсності, оскільки судом встановлено, що неявка ОСОБА_5 у судові засідання: 17.09.2024, 24.10.2024, 04.11.2024, 14.11.2024, 25.11.2024, 25.12.2024, дійсно мала місце у зв`язку з хворобою обвинуваченого та його перебуванні на стаціонарному лікуванні, однак, щодо неявки в судові засідання, які були призначені: 05.06.2025, 16.06.2025, 30.06.2025, 08.07.2025, 22.07.2025, то поважність причин неявки обвинуваченого у вказані судові засідання не підтверджена, у тому числі і медичною документацією наданою захисником обвинуваченого у даному судовому засіданні.

Окрім того, у даному судовому засіданні стороною захисту не спростовано факту, що ОСОБА_5 , на якого ухвалою суду було покладено обов`язок, у тому числі, не відлучатися з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду, виїхав до Київської області.

Таким чином, викладене свідчить про наявність та обґрунтованість ризику переховування.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які

мають істотнезначення длявстановлення обставинкримінального правопорушення,то данийризик обумовленийтим,що ОСОБА_5 перебуваючи насвободі можезнищити, сховати абоспотворити речі,які вподальшому будутьпредметом розглядув суді. Так, ОСОБА_5 може особисто або за допомогою інших осіб вчинити дії направлені на видалення відеозапів з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com)та сторінки соціальної мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/). Про вказане,зокрема свідчитьте,що ОСОБА_5 або іншаособа зайого сприяннявидалив зісвого мобільноготелефону всюінформацію,привівши йогодо заводського стану,що унеможливилоогляд інформації,яка тамзберігалась.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, слід вказати, що оскільки судове провадження у кримінальній справі не розпочато, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що євагомим психологічнимфактором, ОСОБА_5 може впливати свідків, які не допитані в судовому засіданні.

При встановленні ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду, свідки судом не допитані, на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик вчинятиінші кримінальніправопорушення підтверджуєтьсятим,що обвинувачений маєстійкі сформовані погляди,які заперечуютьдіючу владуна територіїУкраїни,її закони,заперечення легітимностіправосуддя вУкраїні.При цьому,у періодчасу перебування ОСОБА_5 у розшуку,останньому повідомленопро підозру увчиненні тяжкогокримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України,а саме грабежу,у кримінальномупровадженні №12025042150001426від 11.11.2025. Таким чином, викладене підтверджує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 нового

кримінального правопорушення.

Також суд зазначає, що вказані ризики, які є існуючими та обґрунтованими, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.

Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_5 на неможливість тримання його під вартою за станом здоров`я, слід вказати, що у судовому засіданні стороною захисту підтверджень вказаного не надано. При цьому, слід також вказати, що в умовах ДУ «ДУВП (№4)» є медична частина, куди ОСОБА_5 має право звернутися за медичною допомогою.

Резюмуючи викладене, на переконання суду, на даному етапі судового провадження існує необхідність в застосуванні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки даний запобіжний захід відповідає тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, а також раніше виявленій ним процесуальній поведінці, яка виразилась в порушенні покладених на нього обов`язків. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання вказаним вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Обставин неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у судовому засіданні не встановлена.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертою цієї статті.

Відповідно доп.2ч.5ст.182КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.Розмір заставищодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається відвісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

У поданому клопотанні про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор вважав не доцільним визначення застави у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд вважає за можливе визначення розміру застави стосовно обвинуваченого, який буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Таким чином, ураховуючи майновий стан обвинуваченого, відомості про його особу, стан здоров`я, те що злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 є злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, вчиненим в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку злочину, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, у розмірі, який перевищує максимальний розмір, визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК України. За переконанням суду застава у розмірі 1000 прожитковиз мінімумів для працездатних осіб буде відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За переконанням суду обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, відомості про особу обвинуваченого, існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ним застави, у зв`язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин суд вважає, що з метою забезпечення встановлених та доведених у судовому засіданні ризиків, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 доцільно обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням альтернативного заходу у виді застави та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 314-317, 315, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 січня 2026 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає3028000 (три мільйона двадцять вісім тисяч) гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 3028000гривень, уважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 17.01.2026 виконувати наступні обов`язки: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 21листопада 2025 року.

Суддя ОСОБА_1