Рішення № 131911825, 20.11.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2025 року м. Київ справа №320/18913/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.01.2024 № 0051910707/

В обґрунтування своїх вимог позивач послається на незаконність проведеної фактичної перевірки та безпідставність висновків Головного управління ДПС у м. Києві про порушення позивачем вимог п. 2 розділуПоложення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі Положення №13).

Свої доводи про незаконність проведеної фактичної перевірки позивач обґрунтовує тим, що у відповідача не було правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України). Зокрема, позивач зазначає, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 5990-п «Про проведення фактичних перевірок» був прийнятий на підставі листа Державної податкової служби України № 29844/7/99-00-07-04-03-07 від 27.11.2023, в якому стверджувалося про здійснення позивачем через веб-сайт https://www.doc.ua реалізації 01.11.2023 товару на суму 313,00 грн. без видачі фіскального чеку. Однак, позивач стверджує, що вказана інформація не відповідає дійсності, позаяк інтернет-магазин позивача розміщений за посиланням https://www.dok.ua, а не https://www.doc.ua.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що ані у наказі Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 5990-п "Про проведення фактичних перевірок", ані у доповідній записці управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 2271/26-15-07-07-00-12, складеній на підставі листа Державної податкової служби України № 29844/7/99-00-07-04-03-07 від 27.11.2023, відсутні посилання на фактичні обставини, які свідчили б про можливі порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо суті виявлених порушень позивач зазначає, що видані ним фіскальні чеки дійсно не містили інформацію про індивідуальний податковий номер платника ПДВ, однак у чеках було зазначено ідентифікаційний код товариства, який є частиною індивідуального податкового номеру платника ПДВ (перші 7 цифр з 12-розрядного числового коду), а тому вказаний недолік розрахункового документу є незначним та не перешкоджає здійсненню ідентифікації платника податків. Також позивач зазначає, що видані ним фіскальні чеки підтверджували здійснення розрахункових операцій, і у його діях не було ознак поведінки, яка була б спрямована на приховування належного обліку здійснених розрахункових операцій з використанням зареєстрованого програмного реєстратора розрахункових операцій. При цьому позивач звертає увагу на відсутність у нього правових підстав для заповнення рядків 11, 12, 15, 16 у фіскальних чеках, оскільки вони заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Втім, такий платіжний термінал, за твердженням позивача, він не використовував.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Головне управління ДПС у м. Києві проти позову заперечувало, стверджуючи про законність проведеної фактичної перевірки позивача та застосування до нього фінансових санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідач вважає безпідставними доводи позивача про незаконність проведеної фактичної перевірки та зазначає, що у наказі Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 5990-п «Про проведення фактичних перевірок» наявне посилання на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну підставу для проведення фактичних перевірок, а тому нерозкриття змісту такого пункту та ненаведення детальних обставин у наказі не є його істотним недоліком, який давав би підстави вважати його протиправним. В обґрунтування своїх тверджень додатково посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.08.2022 у справі № 640/18441/20.

Щодо суті виявлених порушень відповідач посилається на невідповідність фіскальних чеків позивача вимогам до розрахункових документів, встановленим Положенням №13, зазначаючи при цьому, що згідно з п. 3 розділу I Положення №13 у разі відсутності в розрахунковому документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

7 листопада 2024 року позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позову та позовну заяву в оновленій редакції, в якій змінено підстави позову щодо незаконності проведеної фактичної перевірки позивача та зазначено, що у відповідача на момент призначення та проведення перевірки не було інформації, яка свідчила про можливі порушення позивачем податкового законодавства, оскільки, зокрема, 01.11.2023 на сайті позивача (https://www.dok.ua) не здійснювалось замовлення датчика зовнішньої температури, що, до того ж, було визнано відповідачем.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, у яких зазначено про помилки у даті замовлення та адресі веб-сайту, допущені у додатку до листа Державної податкової служби України від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07, що, на його думку, не є суттєвими недоліками для цілей встановлення того, чи була законно проведена перевірка, оскільки на сайті позивача здійснювалась купівля датчика зовнішньої температури, але в інший період.

3 грудня 2024 року позивач подав до суду копії акту Головного управління ДПС у м. Києві від 13.11.2023 року № 73713/Ж5/26-15-07-01-03/38941156 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДОК-ДС", код ЄДРПОУ 38941156, тел.:0443373810, e-mail: 38941156@ukr.net" з додатками №№ 1, 4, 6-6.1, 8-11, в якому було встановлено, що у період з 01.01.2018 по 30.06.2023 позивач не використовував реєстратори розрахункових операцій, і перевіркою дотримання суб`єктом господарювання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" порушень не встановлено.

Усною ухвалою суду від 03.12.2024, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.05.2025 представником позивача було заявлено клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з цим у судовому засіданні 06.05.2025 судом було постановлено усну ухвалу про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" (ідентифікаційний код: 38941156, місцезнаходження: Україна, 03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9А) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

29 листопада 2023 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ № 5990-п «Про проведення фактичних перевірок» 59-ти платників податків, в тому числі позивача.

Юридичною підставою для прийняття вказаного наказу зазначені норми пп. 80.2.2, пп. 80.2.3, пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а в якості фактичної підстави міститься посилання на доповідну записку управління фактичних перевірок від 29.11.2023 № 2271/26-15-07-07-00-12.

Враховуючи, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 5990-п "Про проведення фактичних перевірок" стосувався не тільки позивача, а ще 58 суб`єктів господарювання, до матеріалів справи відповідачем було надано витяг з доповідної записки управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 2271/26-15-07-07-00-12 щодо позивача.

У витягу із зазначеної доповідної записки начальник та заступник начальника начальник відділу управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві запитують дозвіл заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві на проведення фактичної перевірки, зокрема, позивача з посиланням на листи Державної податкової служби України щодо порушення вимог порядку проведення розрахункових операцій суб`єктами господарювання при здійсненні продажу товарів через мережу Інтернет як на інформацію щодо можливих порушень платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Листами Державної податкової служби України, на які міститься посилання у вищевказаній доповідній записці, є лист Державної податкової служби України від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07, з додатком (інформація щодо реалізації товарів через мережу Інтернет та операторів поштового зв`язку).

У листі Державної податкової служби України від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07 наводиться інформація щодо правових засад застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів в мережі Інтернет, та зазначається про необхідність інформування про вжиті контрольно-перевірочні заходи суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж технічно складних побутових товарів.

У додатку до вказаного листа у табличному вигляді наводиться інформація про придбання 01.11.2023 на умовах післясплати датчика зовнішньої температури вартість 313,00 грн на сайті (https://www.doc.ua), відправником товару вказано позивача та зазначено про невидачу фіскального чеку.

З 18 по 27 грудня 2023 року на підставі вищезазначеного наказу відповідач провів фактичну перевірку позивача, за результатами якої 27 грудня 2023 року склав акт перевірки.

В акті перевірки Головне управління ДПС у м. Києві дійшло до висновку, що позивач за період з 1 липня 2023 року по 21 грудня 2023 року включно не забезпечив відображення у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 2 розділуПоложення №13, а саме: індивідуального податкового номеру платника ПДВ (рядок 4); ідентифікатору еквайра та торгівця або інших реквізитів, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатору платіжного пристрою (рядок 12); реквізитів електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимих правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери "ЕПЗ" (рядок 15); напису "ПЛАТІЖНА СИСТЕМА" (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16).

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2024 № 0051910707, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 64 071 167,73 грн.

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, 09.02.2024 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, яка була залишена без задоволення рішенням від 04.04.2024 № 9533/6/99-00-06-03-02-06.

З огляду на вищевказане позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти до висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Однією з підстав позову є незаконність проведеної перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подібні питання, що постали перед судом для цілей вирішення цього спору, були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом постанов не лише у складі колегій суддів, а й у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду, надаючи оцінку доводам позивача щодо законності проведеної податкової перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Згідно з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Здійснюючи тлумачення положень з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на підставі яких була проведена фактична перевірка позивача, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 звернув увагу на таке: "[у] випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки. […] У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним".

Верховний Суд у вказаній постанові додатково наголосив на тому, що "[з]астосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації. Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником. Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки".

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на таке.

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 5990-п "Про проведення фактичних перевірок" в пункті 1 "Обґрунтування" містить посилання на доповідну записку управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2023 № 2271/26-15-07-07-00-12.

З огляду на те, що наказ відповідача "Про проведення фактичних перевірок" стосувався не тільки позивача, а ще 58 суб`єктів господарювання, у матеріалах справи міститься витяг з вищевказаної доповідної записки виключно щодо позивача.

У зазначеному витягу начальник та заступник начальника начальник відділу управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві запитують дозвіл заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві на проведення фактичної перевірки, зокрема, позивача.

Такий витяг також містить: найменування позивача, опис його основного виду діяльності, адресу офісу та складу позивача та посилання на "листи ДПС України щодо порушення вимог порядку проведення розрахункових операцій суб`єктами господарювання при здійсненні продажу товарів через мережу Інтернет".

Водночас опису інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, витяг з доповідної записки не містить. Під час судового розгляду відповідач таких обставин не заперечив.

Як було підтверджено відповідачем, листами Державної податкової служби України, на які міститься посилання у вищевказаному витязі з доповідної записки, є лист Державної податкової служби України від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07, з додатком (інформація щодо реалізації товарів через мережу Інтернет та операторів поштового зв`язку).

Під час розгляду справи представник відповідача підтвердила, що на момент призначення та проведення перевірки у Головного управління ДПС у місті Києві в наявності були тільки відповідний лист Державної податкової служби України з додатком.

У листі Державної податкової служби України від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07, який наявний в матеріалах справи, наводиться інформація щодо правових засад застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів в мережі Інтернет (без вказівки на конкретного суб`єкта господарювання), та зазначається про необхідність інформування про вжиті контрольно-перевірочні заходи суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж технічно складних побутових товарів.

Іншої інформації зазначений лист не містить, що відповідачем також не заперечувалось.

У додатку до вказаного листа у табличному вигляді наводиться інформація про придбання 01.11.2023 на умовах післясплати датчика зовнішньої температури вартістю 313,00 грн на сайті (https://www.doc.ua), відправником товару вказано позивача та зазначено про невидачу фіскального чеку.

Під час судових засідань представник позивача стверджувала, що позивач здійснює свою діяльність через сайт https://www.dok.ua, а не через https://www.doc.ua, як про це зазначає відповідач, на підтвердження чого надала ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/14598/21 з Єдиного державного реєстру судових рішень та копію ліцензійного договору № 01/04/Р від 01.04.2021.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/14598/21, суд затвердив мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА", позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ХОЛЛ", відповідно до якої встановлено, що, зокрема, позивач у даній справі "здійснює свою господарську діяльність з використанням веб-ресурсу www.dok.ua каталог запчастин для іномарок, а також максимально зручний пошук як по артикулу запчастини, так і за її назвою та виробником" та зобов`язується "не використовувати позначення "doc.ua" для рекламування веб-ресурсу www.dok.ua в мережі Інтернет, в тому числі, у пошуковому сервісі Google, зокрема як ключове слово".

Також, як зазначено в п. 1.3 та пп. 2.2.6 ліцензійного договору № 01/04/Р від 01.04.2021, ТОВ "АВТО-ХОЛЛ" передає позивачу "невиключне право використання, права адміністрування доменного імені (веб-сайт) www.dok.ua […]" та надає позивачу "дозвіл права адміністрування доменного імені (веб-сайт) www.dok.ua згідно з п. 1.3 цього Договору, а саме: розміщення інформації, редагування інформації; модерування; підтримка в робочому стані".

Представник відповідача проти таких доводів представника позивача не заперечила та зазначила, що у додатку до листа Державної податкової служби України від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07 була допущена описка в адресі веб-сайту позивача, яка, на думку відповідача, не впливає на законність проведеної перевірки позивача.

Аналогічні доводи викладено і у листі Державної податкової служби України від 07.10.2024 № 12491/5/99-00-05-02-01-05, наданому на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2024 про витребування доказів.

Додатково представник позивача зазначила, що позивач не здійснював продажу датчика зовнішньої температури 01.11.2023, та наголосила, що під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів здійснення відповідної транзакції. Не надала таких доказів і Державна податкова служба України на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2024 року про витребування доказів.

У відповідь на вказані аргументи представником відповідача наголошено на тому, що під час призначення та проведення перевірки Головне управління ДПС у місті Києві керувалось інформацією, надісланою Державною податковою службою України у вигляді вищевказаного листа від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07 з додатком.

Той, факт, що у додатку було допущено технічну помилку в даті транзакції, на думку відповідача, не впливає на законність проведеної фактичної перевірки позивача, оскільки купівля товару фактично відбулась, але в іншу дату 29.12.2022, як про це повідомила Державна податкова служба України у листі від 07.10.2024.

Також, у листі від 07.10.2024 № 12491/5/99-00-05-02-01-05 Державна податкова служба України зазначила, що "технічні неточності у вказаній у додатку 1 до листа ДПС від 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07 назві інтернет сторінки та даті замовлення не спростовують отримання інформації саме щодо ТОВ "ДОК-ДС" (зокрема, у додатку 1 зазначено код ЄДРПОУ 38941156)".

Однак наведені доводи відповідача суд вважає непереконливими з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З викладеного вбачається, що фактична перевірка може проводитись виключно за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відсутність інформації про можливі порушення є підставою для висновку про відсутність у контролюючого органу законодавчо встановленої передумови та підстави для призначення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду про застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, викладеними у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою для проведення фактичної перевірки позивача стала інформація про невидачу позивачем розрахункового документу за результатами транзакції продаж датчика зовнішньої температури саме 01.11.2023, однак, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач такої транзакції не здійснював, що не було спростовано відповідачем.

Відтак у Головного управління ДПС у місті Києві не було в наявності і ним не було отримано в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Щодо доводів відповідача про допущення технічних описок у додатку до листа Державної податкової служби України 27.11.2023 № 29844/7/99-00-07-04-03-07, суд звертає увагу на те, що фактично підставою для призначення перевірки стала інформація про неіснуючу транзакцію, до того ж здійснену на веб-сайті, який використовується не позивачем, а іншою юридичною особою. При цьому той факт, що у додатку до листа вказаний ідентифікаційний код позивача, не призводить до достовірності інформації про вказану транзакцію.

Суд також наголошує, що застосування пропонованого у даній справі відповідачем підходу, за якого підставою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача могла стати інформація, в якій допущено помилку як в даті транзакції (і дні, і місяці, і році), так і в адресі веб-сайту, на якому здійснювалась транзакція, матиме своїм наслідком фактичну легалізацію незаконно призначеної та проведеної податкової перевірки.

Щодо доводів відповідача про те, що транзакція на сайті насправді позивача відбулась, але в іншу дату 29.12.2022, і за результатами такої транзакції позивач не видав розрахунковий документ, то суд зазначає, що транзакція від 29.12.2022 не була передумовою для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки станом на дату призначення перевірки у відповідача не було інформації саме про транзакцію, здійснену 29.12.2022 на сайті позивача, що не було заперечено відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що у відповідача всупереч вимогам пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України на дату призначення та у період проведення фактичної перевірки позивача не було в наявності та відповідачем не було отримано у встановленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем під час призначення та проведення фактичної перевірки позивача, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає також за доцільне надати правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, з приводу чого зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року№ 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до статті 2 цього Закону застосовані у ньому терміни вживаються у такому значенні:

- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;

електронний розрахунковий документ - це:

а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, у момент проведення розрахункової операції, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою;

б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій у момент проведення розрахункової операції та зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу із присвоєнням йому фіскального номера фіскальним сервером контролюючого органу або присвоєнням йому фіскального номера із діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою.

Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, серед іншого:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

15) надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до пункту 12 розділу(Прикінцеві положення) Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

В акті перевірки Головне управління ДПС у м. Києві дійшло до висновку, що позивач, який є платником податку на додану вартість, за період з 1 липня 2023 року по 21 грудня 2023 року включно не забезпечив відображення у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 2 розділуПоложення №13, а саме: індивідуального податкового номеру платника ПДВ (рядок 4); ідентифікатору еквайра та торгівця або інших реквізитів, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатору платіжного пристрою (рядок 12); реквізитів електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимих правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери "ЕПЗ" (рядок 15); напису "ПЛАТІЖНА СИСТЕМА" (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16).

Щодо доводів відповідача про незазначення позивачем у фіскальних чеках рядку 4 пункту 2 розділуПоложення №13 суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пунктів 1-3 розділуПоложення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний чек має містити, зокрема, такі обов`язкові реквізити: для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4).

Пункт 3 розділуПоложення №13 передбачає, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

У постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: "за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР".

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, фіскальні чеки позивача містили ідентифікаційний код позивача за ЄДРПОУ.

Разом з тим, пункт 1. 6 розділуПоложення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130, передбачає, що "особі, яка реєструється як платник ПДВ, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку. Індивідуальний податковий номер становить: 1) для юридичних осіб 12-розрядний числовий код такої структури: 1 7-й знаки перші 7 знаків коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - код за ЄДРПОУ) без контрольного числа; 8-й та 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в контролюючих органах; 10-й та 11-й знаки - код адміністративного району за системою кодування, прийнятою в контролюючих органах; 12-й знак - контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює Державна податкова служба України".

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що ідентифікаційний код позивача за ЄДРПОУ є частиною індивідуального податкового номеру платника ПДВ, а відтак у фіскальних чеках позивача було фактично неповністю зазначено індивідуальний податковий номер платника ПДВ, більшу частину якого складають перші 7 знаків коду за ЄДРПОУ.

Суд також погоджується і з тим, що наявність ідентифікаційного коду позивача за ЄДРПОУ давало змогу покупцям безпомилково визначити відповідний індивідуальний податковий номер платника ПДВ, присвоєний позивачу.

Відтак, враховуючи, що документ не втрачає статус розрахункового, якщо у ньому допущено помилку (наявний недолік), суд доходить до висновку, що фіскальні чеки позивача не втратили статус розрахункових документів у зв`язку з помилкою у рядку 4, допущеною позивачем.

Щодо доводів відповідача про незазначення позивачем у фіскальних чеках рядків 11, 12, 15, 16 пункту 2 розділуПоложення №13 суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 розділуПоложення №13 фіскальний чек має містити, зокрема, такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16). Рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі № 380/11678/24 вкотре наголосив на тому, що у випадку використання у господарській діяльності платіжних терміналів, нез`єднаних або непоєднаних з реєстратором розрахункових операцій, у суб`єкта господарювання немає обов`язку зазначати у фіскальних чеках рядки 11-18 п. 2 розд.Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) позивач не використовував платіжний термінал, з`єднаний або поєднаний з реєстратором розрахункових операцій, і в акті перевірки відповідач не вказував про протилежне.

При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача у додаткових поясненнях про те, що платіжний термінал не може не бути з`єднаний або поєднаний з реєстратором розрахункових операцій, оскільки жодних доказів на підтвердження такому твердженню представником відповідача протягом розгляду справи надано не було.

За таких обставин, враховуючи, що під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) позивач не використовував платіжний термінал, з`єднаний або поєднаний з реєстратором розрахункових операцій, і в акті перевірки відповідач не вказував про протилежне, суд доходить до висновку, що у позивача не було обов`язку зазначати у фіскальних чеках рядки 11-18 пункту 2 розділуПоложення №13.

Суд вважає за необхідне додатково наголосити на тому, що у постанові від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22 Верховний Суд зауважив, що "в контексті пункту 1 статті 17 Закону N 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо […] Відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону N 265/95-ВР, а саме як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції".

У матеріалах справи не міститься доказів, які би підтверджували, що дії позивача були спрямовані на приховування належного обліку здійснених розрахункових операцій з використанням зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

Більше того, відповідач не заперечував і проти того, що фіскальні чеки обліковувались за позивачем у адміністрованій ДПС України Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій інформаційній системі, призначеній для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд доходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 30 280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.04.2024 № 0000003479 на суму 30 280,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 30 280,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у місті Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 25.01.2024 №0051910707.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" (ідентифікаційний код: 38941156, місцезнаходження: Україна, 03170, м.Київ, вул.Перемоги, буд.9А) судовий збір у сумі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код (ВП): 44116011, місцезнаходження: Україна, 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.