Рішення № 13190397, 22.12.2010, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-692/

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Петрової Ю.В.

при секретарі Тріфоновій С.О.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Аксеітова Л.У.

представника третьої особи Потапенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного будівельного підприємства «Фірма АВС», третя особа на стороні відповідачів Комунальне підприємство Совєтської селищної ради АР Крим «Житлсервіс», про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Совєтської селищної ради АР Крим, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів КП ССР «Житлсервіс», про солідарне стягнення матеріальної шкоди у розмірі 9532 гривні, моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, які завдані затопленням квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим, 09 жовтня 2010 року залита дощовою водою через дії відповідачів з приводу проведення ремонтних робіт на крівлі, які не були своєчасно завершені. Внаслідок чого позивачу було завдано матеріальну шкоду у розмірі 9532 гривні, яку просила стягнути на її користь. Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 1167 ЦК України, позивач вважає, що протиправними діями відповідачів були порушені її житлові права та завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінює у 10000 гривень, які також просить стягнути з відповідачів на її користь.

Згодом позивач уточнила позовні вимоги, в яких вказувала, що вимоги мають бути заявлені до приватного будівельного підприємства «Фірма АВС».

Ухвалою суду від 09 грудня 2010 року замінено первісного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем приватним будівельним підприємством «Фірма АВС».

Ухвалою суду від 22 грудня 2010 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення майнової та моральної шкоди до Совєтської селищної ради АР Крим закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, і наполягала на їх задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав доводи свого довірителя, при цьому вказував, що шкода підлягає стягненню з приватного будівельного підприємства «Фірма АВС», оскільки затоплення квартири ОСОБА_2 дощовими водами сталося через незакінчені ремонті роботи, які проводила «Фірма АВС». Вважав, що в силу договору підряду, який було укладено між «Фірмою АВС» та Совєтською селищною радою АР Крим, відповідач у справі не виконав у повному обсязі свої роботи щодо ремонту вентиляційних каналів, зазначив, що вартість шкоди підтверджується кошторисом, зробленим кооперативом «Проектировщик»,будь-яких доказів щодо своєї невинуватості «Фірма АВС» у судове засідання не надала, за вказаних обставин, посилаючись на положення ст. 1167 ЦК України, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду у визначеному у позовній заяві розмірі.

Представник відповідача Аксеітов Л.У. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, у том числі вказав, що позов необґрунтований, оскільки позивачка у порушення положень ст. 1166 ЦК України та ст. 60 ЦПК України не представила суду жодного доказу, який би свідчив про те, якими саме діями ПБП «Фірма АВС» їй завдано матеріальну та моральну шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок між вказаними діями та наслідками, які наступили. ПБП «Фірма АВС» здійснювала роботи з демонтажу димно-вентиляційних каналів та часткової заміни пошкодженого шиферу крівлі. Будинок, в якому знаходиться квартира позивачки має дві крівлі: мяку, відповідно до проекту, і крівлю з шиферу і затоплення квартири Черкес мало статися лише з несправності мякої крівлі, а оскільки ПБП «Фірма АВС» ремонт мякої крівлі не проводило, то на неї не може бути покладено відповідальність за її несправність. Також вказував, що позивач не довела належними доказами факт завдання їй моральної шкоди. За вказаних обставин вважав, що ПБП «Фірма АВС» не є належним відповідачем у справі. Припускав, що шифер було пошкоджено самими мешканцями будинку при встановленні на крівлі супутникових антен.

Представник третьої особи КП ССР «Житлсервіс» Потапенко Л.І. у судовому засіданні вказувала, що вини комунального підприємства у затопленні квартири позивачки не має, оскільки мяка крівля була перероблена на шатрову, за замовленням деякий час потому Совєтської селищної ради, вказувала, що оскільки наявна шатрова крівля, ніякої течії не могло і бути.

Вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та їх представників, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2003 року позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим, що підтверджується відповідним договором, технічним паспортом квартири та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, які видано Джанкойським МБТІ (а.с. 10, 11, 12).

Належна позивачці квартира знаходиться на пятому поверсі у зазначеному багатоквартирному будинку.

З позовної заяви та пояснень позивачки та її представника у судовому засіданні вбачається, що 09 жовтня 2010 року квартира позивачки була затоплена дощовими водами.

З цього приводу позивач 11 жовтня 2010 року звернулася до Совєтської селищної ради АР Крим з приводу обстеження її квартири на предмет затоплення дощовою водою (а.с. 13).

Обґрунтовуючи свої доводи щодо наявності факту затоплення та заподіяння майнової шкоди, позивачка надала суду наступні письмові докази.

Акт обстеження матеріально-побутових умов сімї ОСОБА_2 № 347 від 14 жовтня 2010 року , акт огляду, який було проведено у складі комісії від 11 жовтня 2010 року (а.с. 14 15, 16 18).

Так, у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 59 ЦПК України.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експерта. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування, а також які одержані в порушення порядку, встановленого законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд не приймає до уваги акт огляду від 11 жовтня 2010 року, проведений у складі комісії, вважає його недопустимим доказом, оскільки він не підписаний всіма членами комісії.

Крім того, наявні у ньому відомості не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1, який значиться одним з членів комісії, пояснив, що на момент проведення ремонтних робіт на крівлі він був виконуючим обовязки начальника комунального підприємства, насправді у складі комісії з огляду квартири позивачки участі не приймав, квартиру не оглядав, проте брав участь в огляді інших квартир у належному позивачу будинку на пятому поверсі, які були затоплені дощовою водою, припускав, що затоплення могло відбутися через погане примикання шиферу до вентиляційних каналів.

При цьому, суд приймає до уваги акт № 347 від 14 жовтня 2010 року обстеження матеріально-побутових умов сімї, проведений депутатом Совєтської селищної ради по округу № 8 Косован М.Я., з якого вбачається, що квартира ОСОБА_2 мала характерні для залиття дощовою водою пошкодження у коридорі, кімнатах, ванній кімнаті та на кухні.

Складення такого акту є одним із різновидів підтвердження факту затоплення квартири і при захисту цивільних прав в суді, відповідно до ст.16 ЦК України, при відшкодуванні майнової та моральної шкоди, є одним із способів надання доказів при змагальності сторін, а тому оцінюється судом, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 57 ЦПК України.

Наявність залиття квартири дощовими водами підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 є його знайомою, остання уніч на 09 жовтня 2010 року подзвонила йому та просила приїхати, оскільки з даху тече вода до кімнат, коли свідок приїхав, то побачив, що дійсно вода потрапляла до будинку з крівлі, на момент його приїзду вже було наявне пошкодження шпалер та стель у кімнатах, коридорі, та ванній кімнаті.

З урахуванням наявних у матеріалах цивільної справи даних, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.

Даних про їх заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Тому, оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, суд, вважає, що залиття квартири позивачки мало місце 09 жовтня 2010 року.

Крім того, сам факт залиття квартири ОСОБА_2 дощовими водами представниками відповідача та третьої особи у судовому засіданні не заперечувався.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо відповідача, ОСОБА_2 визначала наявність між Совєтською селищною радою АР Крим та ПБП «Фірма АВС» договору на капітальний ремонт крівлі житлового будинку, за яким «Фірма АВС» є відповідальною особою у справі.

З цим суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Так, у судовому засіданні встановлено та підтвердженого матеріалами справи, що 05 липня 2010 року дійсно між приватним будівельним підприємством «Фірма АВС», в особі директора Аксеітова Леванера Умеровича (Підрядник), з одного боку, і Совєтською селищною радою АР Крим, в особі Голови Притуленка Андрія Марковича (Замовник), з іншого боку, укладено Договір № 83 на капітальний ремонт крівлі житлового будинку АДРЕСА_1, за умовами якого Підрядник зобовязався виконати власними та залученими силами капітальний ремонт крівлі житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 43)

Позивач вважала, що саме у цій сфері склалися правовідносини між сторонами у справі та вони мають бути врегульовані за положеннями ст. 1167 ЦК України.

Вказана правова норма регулює деліктні зобовязання, які за своєю природою є не договірними, їх субєкти потерпілий та особа, яка заподіяла шкоду, у договірних зобовязаннях не знаходяться.

Разом з цим, правила про деліктну відповідальність розповсюджуються і на відшкодування шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір. Йдеться, зокрема, про відшкодування шкоди внаслідок недоліків наданих послуг в даному конкретному випадку.

Однією із складових житлових прав, що передбачені ст. 9 ЖК України, є право на належні умови проживання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні вказувала, що між нею на КП ССР «Житлсервіс» укладено Типовий договір з утримання будинку та прибудиноковї території, проте надати суду копію цього договору вважала зайвим.

Згідно умов Типового договору, який затверджений Постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 560, виконавець зобовязався забезпечувати надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (придбанням внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) у будинку, а споживач зобовязався своєчасно оплачувати ці послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені Постановою КМУ від 8 жовтня 1992 року № 572 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на: своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством; відшкодування збитків, завданих їх майну та/або приміщенням, шкоди, заподіяної їх життю чи здоров'ю внаслідок незадовільного утримання будинку, гуртожитку або ненадання чи надання не в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоровю внаслідок неналежного або ненадання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на належну якість продукції.

Так, з матеріалів справи витікає, що ПК ССР «Житлсервіс», створене на підставі рішення селищної ради рішенням 13-ої сесії 24-го скликання Совєтської селищної ради № 7 від 18 лютого 2004 року є заснованим на комунальній власності Совєтської селищної ради самостійним господарським статутним субєктом, який має право юридичної особи та здійснює виробничу та комерційну діяльність з метою отримання прибутку.

Обовязок ПК ССР «Житлсервіс» утримувати у належному стані будинки визначено його Статутом.

В пункті 2.1. вказаного вище Статуту зазначено про те, що основною діяльністю «Підприємства» є надання житлово-комунальних послуг.

Для реалізації статутних цілей «Підприємство» вправі здійснювати звичайну, а також інші види діяльності, у тому числі ремонтно-будівельні роботи (п. 2.2. Статуту).

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, у тому числі, послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як вбачається з Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на КП ССР «Житлсервіс» покладено обовязок щодо поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території.

При цьому поточний ремонт це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або обєкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію) (лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7401).

А в підпункті 1 пункту 14 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено обовязок «Підприємства» забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством.

Аналізуючи правовий зміст вказаних вище пунктів Статуту, Типового договору та Закону, суд приходить до висновку про те, що саме на КП ССР «Житлсервіс», покладено обовязок по утриманню та обслуговуванню зазначеного будинку, зокрема ремонт даху.

Таким чином обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилаючись на положення ст. 1167 ЦК України, не врахувала тієї обставини, що правовідносини, які сталися між сторонами, виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, як між виробником та виконавцем і споживачем згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», на який розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» і відшкодування збитків, спричинених внаслідок неналежного виконання договору про надання послуг і повинно здійснюватися на підставі цих Законів, а тому суд визнає приватне будівельне підприємство «Фірма АВС» неналежним відповідачем в даному позові і воно не може бути особою, яка повинна відповідати за матеріальну шкоду, спричинену позивачу.

Згідно підпункту 9 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування моральної (немайнової) шкоди, загальні засади відшкодування моральної шкоди визначені статтями 23, 1167 ЦК України.

Через це, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди слід виходити з правової можливості щодо зазначеного, оскільки така можливість повинна бути наслідком договірних відносин чи прямо встановлена законом.

Предметом укладеного між КП «Житлсервіс» та ОСОБА_2 Типового договору є надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 зі сторони третьої особи та оплата даних послуг позивачкою.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» до Типовим договором, укладеним між КП «Житлсервіс» та ОСОБА_2 не передбачена можливість відшкодування моральної (немайнової) шкоди грошима.

Однак, така можливість прямо передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», пунктом 5 статті 4 встановлено, що споживачі мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоровя людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Тобто, саме ці законодавчо встановлені положення мають бути предметом розгляду при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної (немайнової) шкоди, розмір якої також має бути позивачем вмотивований та підтверджений належними та допустимими в порядку ст.ст. 57 -60 ЦПК України доказами.

Щодо визначення позивачем суми завданих збитків, суд вважає наступне.

Частиною ч. 1 ст. 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.

За таких обставин, оскільки для визначення вартості матеріалів та проведення будівельних робіт внаслідок затоплення квартири необхідні спеціальні пізнання та для цього необхідно було призначення судової будівельної технічної експертизи, на проведенні якої позивач не наполягала, а наданий позивачем на підтвердження суми матеріальної шкоди кошторисний розрахунок, проведений кооперативом «Проектировщик», не може бути покладений в основу рішення, тому згідно зі ст. 59 ЦПК України суд не може взяти цей доказ до уваги.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови «Про судове рішення» № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що піддягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У звязку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного будівельного підприємства «Фірма АВС», третя особа на стороні відповідачів Комунальне підприємство Совєтської селищної ради АР Крим «Житлсервіс», про стягнення матеріальної та моральної шкоди необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, враховуючи, що ухвалою від 18 листопада 2010 року позивачу відстрочено сплату частини судового збору не більш, як до ухвалення судового рішення у справі, в порядку ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню у місцевий бюджет Совєтського району судовий збір в розмірі 44 гривні.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 59, 60, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 44 (сорок чотири) гривні у місцевий бюджет Совєтського району на р/р 31417537700291, одержувач місцевий бюджет Совєтська селищна рада, код платежу 22090100, Банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова