Рішення № 131893682, 19.11.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8032/25

РІШЕННЯ

іменем України

19 листопада 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська регіональна агенція" до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська регіональна агенція" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №UA400000202516 від 15.04.2025, №UA400000202517 від 15.04.2025.

В обґрунтування позову зазначає, що не погоджується з висновками акта документальної невиїзної перевірки від 27.03.2025 та податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки перевірку проведено без належних правових підстав та з порушенням вимог статті 351 Митного кодексу України. Більше того, зазначає, що усі первинні документи, що підтверджують правомірність митного оформлення, були надані ще у 2023 році під час подання митних декларацій №400040/2023/008198U8, №400040/2023/010393U0 та №400040/2023/011592.

У відзиві Хмельницька митниця просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на правомірність проведення документальної невиїзної перевірки та прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що при митному оформленні товарів за митними деклараціями № UA400040/2023/008198 від 07.03.2023, № UA400040/2023/010393 від 22.03.2023 та № UA400040/2023/011592 від 30.03.2023 пільги щодо сплати ввізного мита були надані безпідставно, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів.

У відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив сторони заперечили щодо доводів одна одної.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - грошового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита (пункт 2). Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя статті 351 МК України).

Як передбачає частина четверта статті 351 МК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача), документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відтак, нормами чинного законодавства визначено перелік підстав, за яких митним органом проводиться документальна невиїзна перевірка. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій митним органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Водночас, підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. У посадових осіб митного органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеній особі чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська регіональна агенція» здійснює свою господарську діяльність згідно з основним кодом КВЕД 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами».

Позивачем було здійснено митне оформлення транспортних засобів, які були у використанні, на підставі зареєстрованих Хмельницькою митницею митних декларацій.

Зокрема, відповідно до митної декларації від 07.03.2023 № UA400040/2023/008198U8 Товариством було задекларовано сідельний тягач марки MAN, модель TGS 18.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виробництва «MAN TRUCK & BUS AG», Німеччина. Фактурна вартість товару становила 8250 євро. Митна вартість визначена за першим методом (за ціною договору) у розмірі 321028,95 грн. Сума нарахованих митних платежів становила 93308,69 грн., у тому числі ввізне мито (умовно нараховане) 32102,90 грн. та податок на додану вартість (сплачено) 64205,79 грн.

За митною декларацією від 22.03.2023 № UA400040/2023/010393U0 було задекларовано сідельний тягач марки MAN, модель TGS 18.480, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , виробництва «MAN NUTZFAHRZEUGE AG», Німеччина. Фактурна вартість становила 1450,00 євро. Митна вартість визначена за шостим методом у розмірі 362689,76 грн. Сума митних платежів становила 108806,93 грн., у тому числі ввізне мито (умовно нараховане) 36268,98 грн. та податок на додану вартість (сплачено) 72537,95 грн.

Відповідно до митної декларації від 30.03.2023 № UA400040/2023/011592 Товариством задекларовано сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , виробництва «MAN NUTZFAHRZEUGE AG», Німеччина. Фактурна вартість товару становила 7500 євро. Митна вартість визначена за першим методом у сумі 297741,75 грн. Сума нарахованих митних платежів становила 89322,53 грн., з яких ввізне мито (умовно нараховане) 29774,18 грн., а податок на додану вартість (сплачено) 59548,35 грн.

Підставою для умовного нарахування ввізного мита у всіх трьох зазначених митних деклараціях було застосування коду пільги «410», який передбачає звільнення від сплати ввізного мита для товарів, що походять з країн Європейського Союзу, відповідно до абзацу першого частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Для підтвердження преференційного походження товарів ТОВ «Європейська регіональна агенція» було надано сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 № А 5175438 від 28.02.2023, № А 5175469 від 16.03.2023, № А 5175484 від 20.03.2023 (відправник «Arcadea UG Schillerstr. 60a, 10627 Berlin», Німеччина).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів (копій митних декларацій, сертифікатів EUR.1 та службового листування), відповідно до статей 31 і 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, Хмельницькою митницею здійснено перевірку сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1

Хмельницькою митницею було направлено запит від 10.04.2023 № 7.26-1/15/4/1562 до Держмитслужби України, який у подальшому було перенаправлено уповноваженим органам Франції (оскільки уповноваженими органами саме цієї країни були видані вказані сертифікати) з проханням надати допомогу в проведенні перевірки зазначених документів про походження товарів та даних, які у них містяться.

Листом про подальшу перевірку сертифікатів з перевезення №A A.5175438, А5175469, №А5175484 уповноваженого органу Франції від 07.11.2023 № б/н (доведено листом Держмитслужби України від 03.01.2024 № 15-1/15-03-01/7.26/17) повідомлено, що митна служба провела перевірку доказів походження щодо експорту з Німеччини трьох вживаних "тракторів MAN", зазначених у сертифікатах EUR1, та встановила, що автентичність і точність сертифікатів відповідності руху EUR.1 № А5175438, № А5175469, № А5175484 підтверджено французькою митницею Кан, яка їх видала. Оскільки експортер має німецьке походження (Arcadea UG), 25.05.2023 вони звернулись до митних органів Німеччини з проханням зв`язатись з цим оператором, та отримали відповідь, в якій повідомляється, що три вживані тягачі MAN не можуть вважатись такими, що походять з ЄС відповідно до Положень до Угоди про асоціацію між Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами з одного боку, та з Україною з іншого боку, відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами.

З листа головної митниці міста Берліна №Z4215 B12-262/23 від 25.05.2023 також встановлено, що сторона експортер не надала жодних доказів, що підтверджують походження відповідних товарів. У зв`язку з цим, товари, що перелічені у сертифікатах EUR.1 № А5175438, № А5175469, № А5175484, не є товарами походження у значенні Угоди про асоціацію між Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з одного боку та з Україною з іншого боку відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

На підставі наказу №61 від 10.03.2025 "Про проведення документальної невиїзної перевірки стану дотримання ТОВ "Європейська регіональна агенція" (ЄДРПОУ 44182435) вимог законодавства України з питань митної справи" працівниками Хмельницької митниці у період з 13.03.2025 (тривалістю 5 робочих днів) була проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська регіональна агенція» на підставі пункту 7 частини 1 статті 336 та пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI у зв`язку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи за результатами опрацювання інформації, отриманої від уповноважених республіки органів Франція.

За результатами перевірки відповідачем складений акт №5/25/19/44182435 від 27.03.2025 (а.с. 84), згідно із висновками якого встановлені порушення:

- частини 1 статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування зниження ставок ввізного мита, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 07.03.2023 №400040/2023/008198, від 30.03.2023 №40040/2023/011592 та від 22.03.2023 №400040/2023/010393 на загальну суму 98146,06 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 07.03.2023 №400040/2023/008198, від 30.03.2023 №40040/2023/011592 та від 22.03.2023 №400040/2023/010393 на загальну суму 19629,22 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 15.04.2025 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №UA400000202516 від 15.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання", на суму 98146,06 грн;

- форми «Р» №UA400000202517 від 15.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання" на суму 21592,14 грн.

Судом встановлено, що уповноваженим органом республіки Франція не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікатах про походження товару EUR.1 № А5175438, № А5175469, № А5175484, які були подані декларантом при митному оформленні товарів, і на підставі яких застосовано преференції по сплаті мита.

Отже, спірні правовідносини фактично виникли через те, що компетентний орган країни, яка видала сертифікати походження на товар, повідомив про те, що ввезений позивачем товар не може вважатись товаром походженням з ЄС відповідно до Протоколу І до Угоди про асоціацію, а тому не має права на пільгове митне оформлення.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Частиною третьою статті 43 Митного кодексу України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. За приписами частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Пунктом 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України передбачено, що у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За приписами частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно із частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».

Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - це декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-який інший комерційний документ, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або під відповідальність експортера його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник повинен заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VІII визначено, що Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Згідно із статтею 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Протокол І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Відповідно до статті 15 розділу V Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR.1, зразок якого наведений у Додатку IIIа.

Пунктом 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

За змістом положень статті 32 розділу VІ Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, які полягають у такому.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Верховний Суд у вказаній справі визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначення товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземної держави (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII.

Відтак, суд погоджується із доводами митного органу про те, що спірні сертифікати з перевезення товару не можуть бути визнані належними та достатніми документами, які підтверджують преференційне походження товарів, оформлених за МД.

При цьому, суд зауважує, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу, повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й ту обставину, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, відповідно до яких міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, Верховний Суд доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Частиною другою статті 334 Митного кодексу України встановлено, що відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю, не потребують додаткового підтвердження.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України).

Відтак, оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу республіки Франція від 07.11.2023 № б/н не підтверджено преференційне походження товару, ввезеного за сертифікатами, які були надані позивачем, відтак були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитненні такого товару.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №UA400000202517 від 15.04.2025, суд виходить з такого.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» №UA400000202517 від 15.04.2025, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 19629,22 грн., стало встановлення відповідачем заниження бази оподаткування відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості таких товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням сум ввізного мита та акцизного податку, які підлягають сплаті.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що за митними деклараціями від 07.03.2023 №UA400040/2023/008198U8, від 22.03.2023 №UA400040/2023/010393U0 та від 30.03.2023 №UA400040/2023/011592 митна вартість транспортних засобів була визначена позивачем з порушенням вимог статей 5258 Митного кодексу України, що призвело до заниження розміру ввізного мита, а відтак і бази оподаткування ПДВ.

Оскільки судом встановлено, що митним органом було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №UA400000202516 від 15.04.2025, яким визначено суму грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита, митницею правомірно донараховано податок на додану вартість податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №UA400000202517. Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що збільшення бази оподаткування податком на додану вартість є наслідком донарахування ввізного мита, оскільки відповідно до вимог пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України сума мита включається до складу бази оподаткування ПДВ.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення були прийняті митним органом правомірно, і відповідач довів те, що діяв в межах вимог закону та у визначений законом спосіб, не вийшовши за межі наданих повноважень. Отже, підстави для визнання рішень протиправними судом не встановлені, зважаючи на що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 листопада 2025 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська регіональна агенція" (вул. Бандери Степана, 2/1 А, оф. 314/1,Хмельницький,Хмельницька область,29019 , код ЄДРПОУ - 44182435) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя І.С. Козачок