Ухвала суду № 131883114, 14.11.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15685/25

1-кс/308/6610/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородськогоміськрайонногосудуЗакарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,заучастю секретарясудовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 , захисникаадвоката ОСОБА_5 ,розглянувшиувідкритому судовомузасіданніклопотанняслідчого відділурозслідування особливотяжких злочинівслідчого управлінняГУНП вЗакарпатській областімайора поліції ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 ,прозастосуваннязапобіжногозаходуувиглядітримання підвартоювідносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Станово, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, відомості про яке 17.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий відділурозслідування особливотяжких злочинівслідчого управлінняГУНП вЗакарпатській областімайора поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, відомості про яке 17.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався Указами Президента України та діяв на час вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 24.02.2022 указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Однак, незважаючи на вказані норми законодавства, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 в невстановлений на даний час період однак не пізніше ніж 22.08.2025 вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та інших не встановлених на даний час осіб.

Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлений ОСОБА_7 , діючи умисно, спільно з іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селище Тересва, Хустського району до Румунії.

В подальшому, 03.09.2025 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , перебуваючи в транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, під керуванням ОСОБА_7 обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України та розійшлись після чого ОСОБА_7 продовжуючи свої злочинні дії о 17:49 год. 03.09.2025 на вище згаданому транспортному засобі під`їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

04.09.2025 о 18:40 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за кермом транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_10 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон. О 19:38 год. того ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, який був припаркований біля будинку № 13-В, по вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_10 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_12 грошові кошти за успішне переправлення осіб через державний кордон України.

За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

25.10.2025 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

25.10.2025 на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , однак під час проведення обшуку ОСОБА_4 був відсутній.

25.10.2025 о 15:06 год. було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України батьку ОСОБА_4 - ОСОБА_13

06 листопада 2025 року підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція статті якого передбачає позбавлення волі строком до 9 (дев`яти) років, окрім того у підозрюваного ОСОБА_4 відсутнє офіційне, постійне місце роботи на території України, а тому у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні вищеописаного тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування чи/та суду. ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування чи/та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного, слідчий просить задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Станово Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, оскільки підозрюваний має всього 23 роки та вперше вчинив кримінальне правопорушення, має міцні соціальні зв`язки, не має на меті ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби а у разі визначення застави - визначити мінімальний розмір.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000197, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 від 06.11.2025 року оголошено у розшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2025 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вбачається, що 14.11.2025 року, о 11 год. 30 хв. ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

25.10.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, надання засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, а саме: витяг з Державної міграційної служби України; протокол про результати слідчої (розшукової) дії (аудіо-, відео контроль особи) по кримінальному провадженні від 17.04.205 №12025070000000197 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України від 15.10.2025; протоколи пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 11.10.2025, слідчий суддя вважає обгрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотанняпро обранняпідозрюваному запобіжногозаходу,слідчий суддявважає,що доказита обставини,на якіпосилаються слідчийта прокурор,дають достатніпідстави длявисновку пронаявність ризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України.Так,злочин,який інкримінується ОСОБА_4 є тяжкимі передбачаєможливість призначенняпокарання увиді позбавленняволі настрок відсеми додев`яти років, потрібно також врахувати той факт, що у підозрюваного ОСОБА_4 відсутнє офіційне, постійне місце роботи на території України, а тому у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні вищеописаного тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування чи/та суду. ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування чи/та суду, оскільки відносно нього ухвалою суду було надано дозвіл на затримання, незаконно впливати на свідків. Інші ризики слідчий суддя вважає непідтвердженими.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , який раніше не судимий, зміст пред`явленої підозри, повідомлення про необізнаність стосовно перебування у розшуку, відсутність доказів працевлаштування, наявності на праві вланості нерухомого майна, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн.), відповідно становить 242240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 14 листопада 2025 року 11 год. 30 хв.

Встановити строк дії ухвали до 23 грудня 2025 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 19 листопада 2025 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1