Постанова № 131866224, 18.11.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18673/25

Провадження № 3/643/3546/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2025 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку міста Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.184Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

ОСОБА_1 (далі - Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) 16.10.2025 не приділила необхідної уваги вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній систематично ображав неповнолітню ОСОБА_3 , 2009 року народження, нецензурною лайкою.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Дії особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 184 КУпАП як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітніх дітей.

Підстави розгляду справи за відсутності її учасників

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явилася, викликалася до суду належним чином. З`явившись до суду, надала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутністю, зазначила на визнанні нею своєї вини і щирому розкаянні, просила накласти мінімальне стягнення. Вказала, що не заперечує обставини, зазначені в протоколі.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним, воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

З урахуванням наведеного та обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що відмова Особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності, від права бути присутньою під час розгляду цієї справи не порушує її право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не суперечить завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначених ст. 245 КУпАП, та жодним важливим інтересам суспільства.

Застосовне законодавство

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Крім визнання Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєї вини, її вина підтверджується матеріалами справи, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 702211 від 16.10.2025, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила правопорушення за вказаних вище обставин, у якому в графі для пояснень вказана особа зазначила, що зобов`язується в подальшому посилити контроль за вихованням свого сина;

- даними заяви ОСОБА_3 , 2009 року народження;

- даними письмових пояснень Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від 14.10.2025:

- даними Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного вище правопорушення.

Накладення стягнення

Керуючись ст. 33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП обставиною, що пом`якшує відповідальність Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, є щире розкаяння.

Обставин, що обтяжують відповідальність Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605 грн. 60., які підлягають стягненню з правопорушника.

Керуючись ст. 33-35, 40-1, 184, 251-252, 279, 283-285 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова особою,яку притягнутодо адміністративноївідповідальності,її законнимпредставником,захисником,потерпілим,його представником,а такожпрокурором увипадках,передбачених8тачастиноюпершою статті287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченогостаттею 32або32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Д.А. Крівцов