Ухвала суду № 131841279, 04.11.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1585/25

У Х В А Л А

іменем України

"04" листопада 2025 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шпортун С.В.

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектор ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - капітан поліції Бондарук Павло Олександрович про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом до Головного управління патрульної поліції у Вінницькій області (далі відповідач), в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.07.2025 постановою серія ЕНА №5251303 у справі про адміністративне правопорушення його, ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень та притягнуто до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., у зв`язку із тим, що 18.07.2025 о 10:15 год. в с. Приборівка по вул. Садова, він начебто керував автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 та допустив порушення ПДР, а саме:

- не користувався ременями пасивної безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР України за що відповідальність передбачена ч. 5 ст.121 КУпАП;

- не мав діючого поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.31 «г» ПДР України за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до краю перехрещуваної проїзної частини, чим порушив п.15.9 «и» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.122 КУпАП;

- на транспортному засобі були відсутні дзеркала заднього виду, що передбачені конструкцією транспортного засобу, чим порушив п.31.4. «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.121 КУпАП;

- не увімкнув аварійно світловий сигнал, під час зупинки транспортного засобу поліцією,чим порушив п.9.9 «в» ПДР України за що відповідальність передбачена ст.125 КУпАП;

Позивач вважає зазначене рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки працівниками поліції було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, не доведено належними та допустимими доказами, зокрема:

- законність зупинки транспортного засобу;

- не було в належний спосіб встановлено його особу, не роз`яснено його права визначені нормами діючого законодавства;

- не враховано, що він не є суб`єктом інкримінованих йому адміністративних правопорушень, оскільки не підтверджено факт керування ним транспортним засобом, тоді як працівники поліції самостійно ініціювали факт правопорушення шляхом пересування належного йому транспортного засобу;

- мали місце безпідставні звинувачення його у порушенні ПДР та перебування в стані сп`яніння;

- поліцейські не представились на його прохання та не надали службові посвідчення, при цьому було здійснено напад та побиття людей, які були присутні на місці події;

- працівниками поліції було допущено протиправні дії щодо належного йому майна шляхом його евакуації, мали місце погрози, які супроводжувались зухвалою поведінкою поліцейських, які у подальшому забрали на арешт майданчик автомобіль ВАЗ 2106 ДН 377053 КВ;

- дії працівників поліції містили ознаки кримінальних правопорушень, про що було ініційовано повідомлення до органів Національної поліції та внесено відомості до ЄРДР;

- розгляд справи не проводився, протокол про адміністративне правопорушення не складався, а оскаржувана постанова винесена працівниками поліції у його відсутність, отож свавільні дії працівників поліції свідчать про порушення його прав.

Наведене послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.

Окрім цього позивач у позові зазначає, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 13.08.2025 після ознайомлення із матеріалами справи №136/1437/25 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, яка була предметом окремого судового розгляду, оскаржуване рішення працівниками поліції йому не було вручено, отож вважає наведені причини поважними та такими, що перешкодили своєчасно звернутись до суду, тому просив поновити строк звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.09.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі від 22.08.2025.

Ухвалою суду від 01.10.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача - інспектора ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - капітана поліції Бондарука Павла Олександровича, витребувано з Головного управління патрульної поліції у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, у якій було винесено постанову серії ЕНА №5251303 від 18.07.2025.

06.10.2025 на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області було надано відеозаписи з портативних відео реєстраторів в рамках справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

06.10.2025 представник відповідача разом із відзивом, надав до суду заяву про залишення даного позову без розгляду, мотивуючи тим, що із відеозаписів з портативного відеореєстратора встановлено, що працівниками поліції позивачеві було доведено суть вчинених ним адміністративних правопорушень, за якими було винесено оскаржувану постанову та надано позивачеві її для ознайомлення, утім він відмовився як від отримання її копії так і проставлення у ній підписів. При цьому копію оскаржуваної постанови було спрямовано в адресу позивача 22.07.2025, а 22.10.2025 таке рішення було звернуто до виконання, отож заявлені позивачем підстави для поновлення строку на звернення до адміністративного суду із даним позовом щодо необізнаності про існування рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка є предметом цього судового розгляду є не обґрунтованими та безпідставними і зумовлені його власною пасивною поведінкою.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи при вирішенні ініційованого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності встановив, що 18.07.2025 інспектором відділу поліції Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Бондарук П.О. було винесено постанову ЕНА №5251303 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП

У п.9 зазначеної постанови вказано, що ОСОБА_1 від отримання постанови відмовився.

На підтвердження обставин зазначених у заяві про поновлення строку на оскарження вказаного рішення, позивач надав заяву (а.с.31), відповідно до якої він просив суддю Липовецького районного суду Іванця О.Д. надати йому дозвіл на ознайомлення із матеріалами справи №136/1437/25, на якій проставлено штамп суду 13.08.2025. Позивач аргументує у заяві, що про існування постанови серія ЕНА №5251303 від 18.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, - він дізнався із матеріалів справи №136/1437/25 саме 13.08.2025.

Згідно із частиною першою статті2КАСзавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті5КАСпередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч. 1ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Аналогічні вимоги містяться у ст. 289 КУпАП.

Правопорушення, передбачене ст. 121 КУпАП відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку (глава 10 КУпАП), тобто являється правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а отже позовну заяву щодо оскарження даної постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її вручення.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 N 17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як слідує із відеозаписів, які надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження обставин зазначених у заяві про залишення позову без розгляду, 18.07.2025 позивачеві працівниками поліції було доведено до відома суть вчинених ним правопорушень, на 15:57 хвилині відеозапису працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те «чи він будете отримувати копію постанови та протоколу про адміністративне правопорушення», на що останній зазначив, - «що йому не цікаво»; на 16:38 хвилині працівник поліції повідомляє про необхідність отримання копії постанови про притягнення його до відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, на що він погодився та на 18:26 хвилині ознайомлюється зі змістом постанови, після роз`яснення працівником поліції прав, повертає її та відмовляється підписувати.

Встановлекні із відеозапису обставини свідчать, що позивачу було достовірно відомо про винесення оскаржуваної постанови 18.07.2025 працівниками поліції про притягнення його до відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, а відтак саме із вказаної дати він дізнався про можливе порушення його прав.

Окрім цього, відповідно до супровідного листа заступника начальника СВГ від 22.07.2025 в адресу ОСОБА_2 було направлено постанову серія ЕНА №5251303 від 18.07.2025.

Судом встановлено, що даний позов подано до суду ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 15.08.2025, тобто майже через два місяці після того як він дізнався про винесення оскаржуваного рішення та порушення своїх прав, допустив триваючу псивну поведінку, не цікавлячись таким рішенням.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не зазначив обставин та не надав доказів, що вказували б на об`єктивну неможливість звернення в суд з цим позовом у встановлений строк, а наведені ним доводи у заяві щодо необізнаності про існування даної постанови спростовані встановленими вище доказами, що надані на виконання вимог ухвали суду.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі N 160/6430/20, зазначив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду на це вказала Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.09.2025 у справі №990/98/25.

Відповідно до ч. 3ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертоюстатті 123 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені судом вище обставини, суд вважає, що клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду підлягає до задоволення, оскільки після відкриття провадження в адміністративній справі було встановлено, що підстави, вказані позивачем у заяві не доведені, відтак строк звернення до суду пропущено без поважних причин, а доказів на підтвердження наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, на які суд звертав увагу в ухвалі суду від 25.08.2025, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 4ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України,особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями123,240,293-295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача - інспектор ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - капітан поліції Бондарук Павла Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя Світлана ШПОРТУН