Рішення № 131831241, 17.11.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року місто Київ № 320/15104/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства оборони України №26/нмк від 25.02.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 частину щомісячної премії за березень 2025 року, яка не була виплачена у зв`язку із застосуванням вимог абзацу 3 пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно прийнятий оскаржуваний наказ, оскільки службове розслідування проведено з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства. Подання полковником ОСОБА_2 рапорту, а не скарги заступникові Міністра оборони України бригадному генералу юстиції ОСОБА_3 , а також прийняття останнім рішення за результатами розгляду цього рапорту про проведення службової перевірки (розслідування) відбулися з порушенням вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2 розділу І Порядку по рапортам та розділу V (зокрема, статей 110,111) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Позивач вважає, що під час проведення службової перевірки було допущено порушення абзацу 4 пункту 6 розділу VII, пунктів 11, 12 розділу III Порядку службових розслідувань в частині незалучення до проведення службової перевірки директора Департаменту охорони здоров`я, залучення до службової перевірки зацікавленої особи в результатах перевірки - полковника ОСОБА_4 , а також можливого здійснення тиску на голову комісії - капітана 1 рангу ОСОБА_5 , членів комісії - капітана 1 рангу ОСОБА_6 та полковника ОСОБА_7 .

Крім того, позивач зазначив, що в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення стосовно відмови видати наказ (по стройовій частині) щодо зарахування полковника ОСОБА_2 до особового складу та на всі види забезпечення, оскільки він здійснив усі необхідні дії для того, щоб було забезпечене виконання наказу старших за службовим становищем командирів (начальників), а саме: Доручення тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України від 19.12.2024 та бойового розпорядження від 16.12.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що 19.12.2024 до Управління психологічного забезпечення (далі - УПЗ) надійшло доручення тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України від 19.12.2024, в якому визначалось завдання керівникам структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, щодо забезпечення підготовки та відправки 23.12.2024 особового складу згідно зі Списком осіб офіцерського складу апарату Міністерства оборони України та частин безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України, які відібрані до залучення для виконання обов`язків за посадами у відповідних штабах угрупувань військ та військових частин. У пункті 72 Списку зазначався полковник ОСОБА_2 - головний спеціаліст відділу з питань гендерної рівності Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Посада полковника ОСОБА_2 була зазначена в Списку помилково, оскільки на той час він ще проходив службу на посаді головного спеціалісту відділу підтримки та відновлення Управління психологічного забезпечення. Позивач ОСОБА_1 не зарахував полковника ОСОБА_2 до списків особового складу Управління психологічного забезпечення через невиконання останнім зазначеного вище доручення.

Представник відповідача вказав, що саме позивач ОСОБА_1 , як начальник структурного підрозділу Міністерства оборони України, не вжив заходів щодо своєчасного виконання вказаного доручення в частині підготовки відповідних документів на відрядження, направлення заявок на отримання особистої зброї, майна та спорядження військовослужбовцем, а також, його прибуття до військового містечка № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до 08:30 23.12.2024 для відправки. Натомість, наказ про здавання посади головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення УПЗ полковника ОСОБА_2 був виданий лише 23.12.2024, у день відправки визначеного особового складу. Отже, на підставі наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 14.12.2024 № 517, відповідно до наказу начальника УПЗ (по стройовій частині) від 25.12.2024 № 82 та припису начальника УПЗ від 25.12.2024 № 433/221 полковник ОСОБА_2 вибув до Центрального управління захисту прав військовослужбовців (далі - ЦУ ЗПВС).

Представник відповідача зазначив, що в своїх поясненнях позивач ОСОБА_1 підтверджує факт прибуття полковника ОСОБА_2 31.12.2024 до Управління психологічного забезпечення з метою подальшого проходження служби, зазначивши, що йому було надано припис від 30.12.2024 № 601-в, витяг із наказу директора Департаменту кадрової політики (по особовому складу) від 27.12.2024 № 543 та витяг із наказу начальника ЦУ ЗПВС (по стройовій частині) від 30.12.2024 № 224. Наявність зазначених документів, разом із документами, що посвідчують особу, відповідно до вимог підпункту 1 пункту 32 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, є підставою для зарахування полковника ОСОБА_2 до списків особового складу Управління психологічного забезпечення. Проте, старший лейтенант ОСОБА_1 в порушення вище вказаного, розпоряджень щодо зарахування прибулого військовослужбовця до списків особового складу не віддав. Натомість ОСОБА_1 , не маючи на те відповідних повноважень, вдався до оціночних суджень про легітимність наказу директора Департаменту кадрової політики (по особовому складу) від 27.12.2024 № 543 щодо призначення полковника ОСОБА_2 головним спеціалістом відділу підтримки та відновлення УПЗ. Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Головним управлінням військової юстиції Міністерства оборони України надано суду матеріали службової перевірки (з грифом ДСК).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Наказом Міністерства оборони України (по особовому складу) від 05.12.2024 №2081 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Управління психологічного забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 25.02.2025 №26/нмк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», з метою запобігання подібним випадкам у майбутньому, підвищення особистої відповідальності осіб офіцерського складу, відповідно до вимог статей 12, 45, 48, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за неналежне виконання службових обов`язків та порушення вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов`язку кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідним Положенням про Управління психологічного забезпечення, пункту 32 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, в частині не зарахування у день прибуття 31.12.2024 до списків особового складу Управління психологічного забезпечення на підставі відповідного припису та документів, що посвідчують особу полковника ОСОБА_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера відділу розробки та впровадження Управління психологічного забезпечення, колишнього начальника Управління психологічного забезпечення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець (стаття 6 Статуту).

Як установлено статтею 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

За змістом преамбули Дисциплінарного статуту ЗСУ цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV закріплює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2).

Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання (стаття 3).

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Судом установлено, що на виконання доручення Міністра оборони України від 14.01.2025 № 7245/уд/3 комісією в складі: голови комісії - головного інспектора Військово-Морських Сил Головної Міністерства оборони України капітана 1 рангу ОСОБА_5 , членів комісії: старшого інспектора Головної інспекції Міністерства оборони України капітана 1 рангу Ясінецького О.В., старшого інспектора Технічної інспекції Міністерства оборони України полковника ОСОБА_7 , головного спеціаліста відділу кадрового менеджменту номенклатури керівника служби персоналу Міністерства оборони України Управління персоналу полковника ОСОБА_4 , головного спеціаліста відділу внутрішніх заходів та захисту Управління внутрішньої безпеки полковника ОСОБА_8 , старшого офіцера відділу проведення службових розслідувань з адміністративних питань управління проведення службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_9 у період з 16.01.2025 по 31.01.2025 проведена службова перевірка інформації, викладеної в рапорті полковника ОСОБА_2 , та обставин можливого порушення виконавчої дисципліни.

У доповідній записці за результатами службової перевірки та що також зазначено в оскаржуваному наказі, встановлено:

«У рапорті полковника ОСОБА_2 від 03.01.2025 № 7245/уд/1 зазначено, що відповідно до наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 27.12.2024 № 543 він, полковник ОСОБА_2 , був призначений на посаду головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення Управління психологічного забезпечення. Отримавши припис від начальника Центрального управління захисту прав військовослужбовців 31.12.2024, він прибув до Управління психологічного забезпечення, для подальшого проходження військової служби та доповів про це начальнику Управління психологічного забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_1 .

Старший лейтенант ОСОБА_1 заходів щодо включення його до списків особового складу Управління психологічного забезпечення не вжив, заявивши натомість, що призначення останнього не погоджував та не вважає за доцільне його перебування у складі Управління психологічного забезпечення.

Рапорт про прийняття посади (без зарахування до списків особового складу) ним було подано 02.01.2025, через відсутність особового складу Управління психологічного забезпечення на робочих місцях 31.12.2024 та 01.01.2025.

Проведеною службовою перевіркою встановлено, що інформація, викладена в рапорті полковника ОСОБА_2 підтвердилась частково.

Підтверджується, що 31.12.2024 полковник ОСОБА_2 згідно з приписом начальника Центрального управління захисту прав військовослужбовців від 30.12.2024 №601-в, виписаного на підставі наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 27.12.2024 № 543, прибув до Управління психологічного забезпечення для подальшого проходження служби, але начальник Управління психологічного забезпечення старший лейтенант ОСОБА_1 не забезпечив його зарахування до списків особового складу Управління психологічного забезпечення та на всі види забезпечення.

Дії начальника Управління психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 призвели до порушення пункту 32 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, в частині не зарахування у день прибуття 31.12.2024 до списків особового складу Управління психологічного забезпечення на підставі відповідного припису та документів, що посвідчують особу полковника ОСОБА_2 , а також невизначеності статусу полковника ОСОБА_2 та не нарахування йому грошового забезпечення.

Інформація щодо дистанційної роботи усього особового складу Управління психологічного забезпечення підтвердилась частково. Полковник ОСОБА_2 31.12.2024 по прибуттю до Управління психологічного забезпечення не зміг подати рапорт про прийом справ та посади у зв`язку із тим, що визначена начальником Управління психологічного забезпечення старшим лейтенантом ОСОБА_1 частина особового складу Управління психологічного забезпечення, відповідно до усного рішення директора Департаменту охорони здоров`я Міністерства оборони України, 31.12.2024 та 01.01.2025 працювала/виконувала обов`язки дистанційно. Водночас, цей рапорт не міг бути реалізований, оскільки полковник ОСОБА_2 не був включений до списків особового складу Управління психологічного забезпечення.

Так, неналежне виконання службових обов`язків начальником Управління психологічного забезпечення старшим лейтенантом ОСОБА_1 , а саме, порушення ним вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка визначає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, пункту 32 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, в частині не зарахування у день прибуття 31.12.2024 до списків особового складу Управління психологічного забезпечення на підставі відповідного припису та документів, що посвідчують особу полковника ОСОБА_2 та недостатній досвід військової служби начальника Управління психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , що призвів до невірного трактування нормативно-правових актів Міністерства оборони України стали причинами та умовами, які призвели до порушення керівних документів та нормативно-правових актів.».

З матеріалів службової перевірки (гриф ДСК) судом установлено наступне.

Відповідно до витягу з наказу директора Департаменту кадрової політики МОУ від 14.12.2024 №517 ОСОБА_2 призначено головним спеціалістом відділу з питань гендерної рівності Управління перевірки дотримання прав та соціальних гарантій військовослужбовців Центрального управління захисту прав військовослужбовців.

19.12.2024 відповідно до доручення т.в.о. державного секретаря Міністерства оборони України від 19.12.2024 № 4832/дск відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 16.12.2024 № 25568/окп) головний спеціаліст відділу з питань гендерної рівності управління перевірки дотримання прав та соціальних гарантій військовослужбовців Центрального управління захисту прав військовослужбовців полковник ОСОБА_2 був включений до списків особового складу, який направлявся до виконання бойових завдань до ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 23.12.2024.

20.12.2024 на адресу начальника ГШ ЗС України за підписом заступника Міністра оборони України бригадного генерала юстиції ОСОБА_10 був направлений службовий лист від 20.12.2024 № 45111/з про не залучення головного спеціалісту відділу з питань гендерної рівності управління перевірки дотримання прав та соціальних гарантій військовослужбовців Центрального управління захисту прав військовослужбовців полковника ОСОБА_2 до доукомплектування військових частин, що виконують бойові завдання у складі угрупувань військ (сил), у зв`язку з необхідністю набуття спроможностей Центрального управління захисту прав військовослужбовців.

21.12.2024 на адресу т.в.о. державного секретаря МОУ за підписом директорки Департаменту охорони здоров`я направлено лист від 21.12.2024 № 20/712-сл щодо внесення змін до бойового розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 16.12.2024 №25л68/ОКП стосовно зазначення актуальної посади полковника ОСОБА_2 - головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення УПЗ.

У листі зазначено, що станом на 21.12.2024 ОСОБА_2 справи на посаду не здав, до нового місця служби не вибув і зі списків особового складу УПЗ не виключений. ОСОБА_2 не прибув до ЦУ, до списків особового складу зарахований не був, справи на посаду не прийняв, до виконання своїх службових обов`язків за посадою не приступав.

Невідкладним листом заступника Міністра оборони України від 22.12.2024 №7245/уд, адресованому директору ДОЗ МОУ, направлено прохання з 23.12.2024 відрядити ОСОБА_2 до Управління гуманітарного забезпечення МОУ з метою виконання службових завдань головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення УПЗ до окремого розпорядження.

Вказаний лист директором ДОЗ МОУ направлено для опрацювання начальнику УПЗ ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника УПЗ від 25.12.2024 №82 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу УПЗ. Підстава: наказ директора ДКП МОУ (по особовому складу) від 14.12.2024 №517, акти прийому-передачі, припис начальника УПЗ від 25.12.2024 №433/221.

Згідно з витягом з наказу начальника Центрального управління захисту прав військовослужбовців (по стройовій частині) від 26.12.2024 №220 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу на посаду головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення УПЗ призначено головним спеціалістом відділу з питань гендерної рівності Управління перевірки дотримання прав та соціальних гарантій військовослужбовців Центрального управління захисту прав військовослужбовців.

Відносно ОСОБА_2 складено План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад директора Департаменту кадрової політики МОУ, погоджений т.в.о. державного секретаря МОУ. (Том 2 а.с.42)

Відповідно до витягу з наказу директора Департаменту кадрової політики МОУ від 27.12.2024 №543 (по особовому складу) ОСОБА_2 призначено головним спеціалістом відділу підтримки та відновлення УПЗ.

Відповідно до витягу з наказу начальника Центрального управління захисту прав військовослужбовців (по стройовій частині) від 30.12.2024 №224 ОСОБА_2 з 30.12.2024 виключено зі списків особового складу Центрального управління захисту прав військовослужбовців.

Начальник УПЗ ОСОБА_1 листом від 03.01.2025 №433/1-в повідомив т.в.о. державного секретаря МОУ, ДОЗ МОУ, ДКП МОУ, Департамент з питань запобігання та виявлення корупції про те, що 02.01.2025 до УПЗ прибув ОСОБА_2 та подав рапорт про прийняття справ і посади головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення УПЗ. Підставою зазначено наказ директора Департаменту кадрової політики МОУ від 27.12.2024 №543. ОСОБА_1 в листі зазначив, що ОСОБА_2 не може бути зарахований до списків особового складу УПЗ, оскільки наказ директора ДКП від 27.12.2024 виданий пізніше Доручення т.в.о. державного секретаря МО України від 19.12.2024 № 4832/дск, а також є наказом командира (начальника), який не є старшим командиром (начальником) по відношенню до т.в.о. державного секретаря МО України. ОСОБА_1 вказано, що він не може виконати наказ, оскільки наказ директора ДКП суперечить Дорученню та бойовому розпорядженню, які видані старшими за директора ДКП командирами (начальниками).

Відповідно до Положення про Управління психологічного забезпечення (із змінами, внесеними наказом МОУ від 05.10.2024 №660/нм) Управління підпорядковується Міністру оборони України, діяльність Управління безпосередньо спрямовує та координує директор Департаменту охорони здоров`я Міністерства оборони України (пункт 4 Положення).

Начальник Управління здійснює керівництво діяльністю Управління та відповідає за, зокрема, прийняття рішення щодо відбору та розгляду в установленому порядку кандидатів для призначення та звільнення з посад військовослужбовців Управління, затвердження стосовно них атестаційних висновків (атестацій), забезпечення заходів зі створення кадрового резерву (пункт 11 Положення).

Начальник Управління в межах своїх повноважень видає накази з основної діяльності Управління, з адміністративно-господарської діяльності та накази по стройовий частині, організовує і контролює виконання наказів (доручень) і здійснює інші заходи, спрямовані на виконання покладених на Управління завдань і функцій. Начальник Управління має право скасовувати видані ним накази (вносити до них зміни). За дорученням керівництва Міноборони представляє Управління у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами. Користується щодо підпорядкованих військовослужбовців дисциплінарною владою, передбаченою Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (пункт 12 Положення).

Відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 115.3/2008 (далі - Положення) призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема, на вищі посади, на рівнозначні посади, на нижчі посади.

Згідно з пунктом 83 Положення військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція) в особливий період до введення воєнного стану просування по службі військовослужбовців здійснюється за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби без дотримання вимог пункту 87 Положення. З введенням воєнного стану призначення військовослужбовців на вищі посади здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 Положення. В особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки). Такі військовослужбовці після їх призначення на посаду підлягають направленню на підготовку (перепідготовку) за новою спеціальністю у встановленому порядку (Абзац дев`ятий пункту 4.13 розділу IV).

План переміщення на посади складається для комплектування вакантних посад, а також посад, які планується вивільнити внаслідок звільнення і вибуття військовослужбовців із виключенням зі списків військової частини протягом календарного року. Проект Плану переміщення на посади складається посадовими особами служб персоналу кожної номенклатури посад за існуючими посадами. Складений проект Плану переміщення на посади розглядається на засіданні відповідної комісії з питань проходження військової служби, визначеної пунктом 4.1 цього розділу, яка надає рекомендації щодо включення військовослужбовців до Плану переміщення на посади. З урахуванням рекомендацій комісії з питань проходження військової служби проект Плану переміщення на посади подається для затвердження посадовій особі, яка має право призначення військовослужбовців на посади. (пункт 4.10 розділу IV).

У листі Управління персоналу МОУ від 17.01.2025 №220/5/21 зазначено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 04.05.2016 №238 «Про затвердження Номенклатури посад для призначення військовослужбовців наказами по особовому складу» (зі змінами) директор Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України призначає наказами по особовому складу на посади у підпорядкованих Міністерству оборони України військових частинах, установах і закладах, за винятком посад, призначення на які здійснюються іншими посадовими особами.

Суд відхиляє аргументи позивача, викладені в позовній заяві та в листі від 03.01.2025 №433/1-в, які стосувалися правомірного, на його думку, не зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу УПЗ, оскільки наказ директора ДКП (від 27.12.2024 №543) суперечить дорученню т.в.о. державного секретаря МОУ та бойовому розпорядженню, які видані старшими командирами.

Суд звертає увагу на те, що відносно ОСОБА_2 було складено та погоджено т.в.о. державного секретаря МОУ План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури Департаменту кадрової політики МОУ.

Крім того, заступник Міністра оборони України прийняв рішення не залучати ОСОБА_2 до військових частин, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі угрупувань військ (сил) (підтверджено листом від 20.12.2024 № 45111/з).

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі за текстом Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

З матеріалів службової перевірки встановлено, що ОСОБА_2 подав начальнику УПЗ рапорт від 31.12.2024 про прийняття справ та посади головного спеціаліста відділу підтримки та відновлення УПЗ. Вказаний рапорт прийнято УПЗ 02.01.2025 (вх.№433/1).

Проте начальник УПЗ Баннов М.М. відмовив ОСОБА_2 в зарахуванні до списків особового складу.

Суд зазначає, що така відмова начальника УПЗ Баннова М.М. зарахувати ОСОБА_2 до списків особового складу УПЗ 02.01.2025 є неправомірною і прямо порушує пункт 32 Розділу ІІ Інструкції № 280, який вимагає зарахування військовослужбовця в день прибуття до військової частини.

Також позивач стверджує, що подання полковником ОСОБА_2 рапорту, а не скарги, заступнику Міністра оборони України, а також прийняття рішення про службову перевірку за цим рапортом, порушує статтю 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, пункт 2 розділу І Порядку по рапортам, Розділ V статті 110, 111 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Суд відхиляє цей довід, оскільки відповідно до статті 110 Дисциплінарного статуту ЗСУ усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі, зокрема, прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод.

Суд зазначає, що військовослужбовці мають право подавати заяви чи скарги, а також особисто звертатися до посадових осіб у разі порушення їхніх прав. Відтак, подання ОСОБА_2 рапорту на ім`я заступника Міністра оборони України суд розцінює як належне звернення, незалежно від його форми.

Оцінюючи зміст звернення, суд дійшов висновку, що воно відповідає праву військовослужбовця на звернення, передбаченому статтею 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Використання форми «рапорт» замість «скарга» не є істотним порушенням, яке могло б бути підставою для скасування результатів службового розслідування.

Також позивач зазначає, що в порушення абзацу 4 пункту 6 розділу VII та пунктів 11, 12 розділу ІІІ Порядку службових розслідувань, під час проведення службової перевірки не було залучено директора ДОЗ, який є безпосереднім начальником позивача.

Відповідно до пункту 12 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Відповідно до Положення про Управління психологічного забезпечення (із змінами, внесеними наказом МОУ від 05.10.2024 №660/нм) Управління підпорядковується Міністру оборони України, діяльність Управління безпосередньо спрямовує та координує директор Департаменту охорони здоров`я Міністерства оборони України (пункт 4 Положення).

Однак, оскільки службове розслідування було проведене на виконання доручення Міністра оборони України (від 14.01.2025 №7245/ул/3), суд вважає доводи про незалучення безпосереднього начальника військовослужбовця директора Департаменту охорони здоров`я Міністерства оборони України неприйнятними. Факт ініціювання розслідування Міністром оборони України усуває необхідність залучення саме Директора Департаменту охорони здоров`я Міністерства оборони України як безпосереднього начальника.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо залучення зацікавленої особи (полковника ОСОБА_4 ) та тиску на комісію, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження ні факту зацікавленості полковника ОСОБА_4 , ні можливого здійснення тиску на членів комісії.

Щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани», суд зазначає що Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 в справі №480/6138/20 вказав, що аналіз положень Дисциплінарного статуту ЗСУ дає підстави дійти висновку про те, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Цей Статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Адміністративний суд, у свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися в дискрецію суб`єкта владних повноважень у межах такої перевірки.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 813/3186/16, від 08 листопада 2019 року в справі № 816/2913/15, від 12 грудня 2019 року в справі № 816/70/16, від 26 грудня 2019 року в справі №815/5749/16 та інших.

Отже, обираючи вид дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 , відповідач діяв у межах власної дискреції, як суб`єкт накладення, водночас це не виключає обов`язку відповідача враховувати критерії, визначені статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Ураховуючи вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття наказу Міністерства оборони України №26/нмк від 25.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Вимога в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 частини щомісячної премії за березень 2025 року, яка не була виплачена у зв`язку із застосуванням вимог абзацу 3 пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої вимоги щодо скасування наказу №26/нмк від 25.02.2025.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в їх задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Білоус А.Ю.