Рішення № 131813520, 17.11.2025, Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/12523/25

н.п.2/599/665/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Снігурського В. В.,

при секретарі Куриляк О.Г.,

розглянувши в м.Зборові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору № 422436715 від 08 січня 2025 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,

В С Т А Н О В И В:

позивач -ТОВ Фінансовакомпанія «ЕЙС»звернувся досуду зпозовом довідповідача ОСОБА_1 з вимогами про стягненнязаборгованості закредитним договоромв сумі74820грн.,посилаючись нате,що відповідач08січня 2024 року уклав кредитний договір №422436715 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримав у позику 17 200 грн., однак своїх зобов`язань не виконав, позики не повернув і його заборгованість за цим договором, з врахуванням заборгованості за відсотками становить 74820 грн.

ТОВ Фінансова компанія «ЕЙС» є новим кредитором відповідача за вказаним договором, відповідно до договору факторингу, укладеного з первісними кредиторами, тому має право вимоги до відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з вимогою про визнання недійсним кредитного договору № 422436715 від 08 січня 2025 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що будь яких договорів ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не укладав і коштів не отримував.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак надав відзив на первісний позов та заявив у справі зустрічний позов.

Дослідивши таоцінивши доказиу справі,суд встановив, щовідповідач 08січня2024 року уклав кредитний договір № 422436715 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 17200 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора NVBR-4865. Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору, отже надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання кредитного Договору.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків та оформлена в електронній формі.

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання грошових коштів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

У відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту в електронному документі.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків та оформлена в електронній формі.

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами наданнягрошових коштіву позикускладають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

У відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту в електронному документі.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правові висновки з цього приводу викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Таким чином спростовуються заперечення відповідача і його доводи за зустрічним позовом про те, що договору він не укладав.

У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зауважила, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання грошових коштів у повному обсязі та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 17 200,00 грн 08.01.2024 на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-7537 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору, що підтверджується також платіжним дорученням від 08 січня 2024 року (а.с16).

Зазначені докази є належними та достатніми, оскільки вони підтверджують факт перерахування позичальнику на визначений ним рахунок кредитних коштів.

Крім цього слід врахувати, що відповідач, маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.

З огляду на вказане вище факт отримання коштів відповідачем є доведеним, а його заперечення і доводи за зустрічним позовом спростовуються.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до цього Договору укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору.

10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 10/1024-01.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 422436715 від 08 січня 2025 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено акти прийому-передачі Реєстру боржників за вказаними договорами факторингу.

Таким чином ТОВ Фінансова компанія «ЕЙС» є новим кредитором відповідача за вказаним договором, а тому має право вимоги до відповідача.

Зазначене вище спростовує заперечення відповідача про те, що позивачем у справі не підтверджено належного переходу до нього права вимоги за спірним кредитним договором.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, в результаті чого виникла заборгованість.

Згідно розрахунку позивача заборгованість становить 74820 грн., яка складається з наступного: 17200 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 57620 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідач вважає, що позивач всупереч п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, який доповнено Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» нараховував відсотки за користування кредитом.

Однак такі доводи є безпідставними, оскільки згідно зі згаданими вище змінами у ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на наведені вище норми законодавства, позичальник звільняється лише від сплати штрафних санкцій, зокрема неустойки (штрафу, пені) за прострочення сплати кредиту, однак не від передбачених кредитним договором відсотків за користування кредитом, а тому такі доводи відповідача є безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідач уклавкредитний договір№ 422436715з ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»08січня 2024 року.

В п.3.1 кредитного договору № 422436715 від 08 січня 2025 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначено строк дисконтного кредитування 30 днів від дати отримання першого траншу.

П.11.1. кредитного договору визначено строк дії договору п`ять років або до його дострокового розірвання та у будь якому разі до повного виконання зобов`язань.

Відповідач у визначений договором строк кредиту не повернув, жодного платежу не провів.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст.530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідач зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом в межах дії договору.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

П.17 Прикінцевих та Перехідних положеньЗакону «Проспоживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів здня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Таким чином починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 не більше 1,5%, з 20.08.2024 не більше 1%.

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.104-106), згідно якого розраховано заборгованість по процентам за користування кредитом з 08.01.24 по 07.02.2024 за ставкою 0,4 відсотки в день; з 08.02.2024 по 09.04.2024 за ставкою 1,25 відсотки в день, а всього на суму 20210 грн, що відповідає вимогам зазначеного вище законодавства.

До позовної заяви додано також розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.101-103), згідно якого розраховано заборгованість по процентам за користування кредитом з 10.04.2024 по 05.07.2024 за ставкою 2,5 відсотки в день, тобто з порушенням п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», оскільки з 10.04.2024 по 21.04.2024 процентна ставка може становити 2,5 відсотки, тобто 430 грн х12 днів = 5160 грн;

з 22.04.2024 по 05.07.2024 процентна ставка не може перевищувати 1,25 відсотки, тобто

1,25х17200/100 = 206,40 грн. (денна процентна ставка), кількість днів 75; 206,40х75 = 15480 грн.

Тобто розмір відсотків за період з 10.04.2024 по 05.07.2024, відповідно до п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», повинен становити 15480 грн.+ 5160 грн = 20640 грн.

Отже загальна заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом становить 40 850грн.

Отже з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 422436715 від 08 січня 2025 року у розмірі 58 050 гривень, тобто 17200 грн заборгованості по тілу кредиту та 40 850грн відсотків за користування кредитом.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином первісний позов слід задовольнити частково, а у задоволення зустрічного позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Також позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В силу ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати за проведення експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Частинами 2-4 ст.137ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Представником позивача у позовній заяві вказано розмір судових витрат на правничу допомогу 7000 грн., а саме: вивчення матеріалів справи: 2 год 1000,00 грн; складання позовної заяви: 2 год 5000,00 грн; підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн; підготовка та подача клопотань : 1 год 500,00 грн

До позовноїзаяви булодолучено договірпро наданняправничої допомогиміж ТОВ"Фінансовакомпанія "ЕЙС" та Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» №05/06/25-01 від 29.05.2025 з додатковою угодою та акт приймання передачі послуг до вказаного договору, згідно якого витрати на правничу допомогу становлять 7000 грн.

Однак, суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дотримуючись принципівспівмірності тарозумності судовихвитрат, враховуєскладність справита цінупозову,а саме,що справарозглядалася впорядку спрощеногосудового провадження,без участіпредставника позивача, враховує фактичний обсяг робіт, здійснених представником позивача у даній справі, а саме: підготовлено позовну заяву, заявлено відповідь на відзив до позову, відзив на зустрічну позовну заяву.

Тому, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Суд враховує, що від відповідача надійшло заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому останній зауважує, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, не відповідають обсягу і змісту наданої адвокатом професійної правничої допомоги.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача слід задовольнити частково, в сумі 3500 грн, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Крім цього з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову. Враховуючи зазначене позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 12,81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 514,525,526,530,558,559, 1046-1050, 1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

позов Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ЕЙС"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованостізадовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956, НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість за кредитним договором №422436715 від 08.01.2024 у сумі 58 050 гривень (п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір в сумі 2422,40 грн. та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору № 422436715 від 08 січня 2025 року відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його прийняття.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський