Ухвала суду № 131811934, 07.11.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8453/24 6/335/166/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Романько О.О.

за участі секретаря Корсунової Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 подану через представника адвоката Барчунінова Костінтина Олександровича, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, про поворот виконання виконавчого напису нотаріуса у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить в порядку повороту виконання виконавчого напису, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та просить суд стягнути з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь заявника грошові кошти у розмірі 8743,11 грн.

Учасники справи у судове засідання призначене на 07.11.2025 не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки-повідомлення та відповідних повідомлень в системі «Електронний суд». Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Розділу VI ЦПК України регламентовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) та, зокрема ст. 444 ЦПК України визначає поворот виконання рішення, постанови.

Згідно зі змістом ст. 444 ЦПК України підставами для вирішення питання про поворот виконання судового рішення є закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, відмова у позові чи задоволення позову у меншому розмірі за наслідками виконання судового рішення, яке скасовано, а справу направлено на новий розгляд, перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку чи за нововиявленими або виключними обставинами.

Конституційний Cуд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватись шляхом подання заяви про поворот виконання.

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Враховуючи позицію Конституційного Суду України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первинне становище, у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

Поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, постанові Верховного Суду від 28 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц (провадження № 61-1394 св 17, постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №521/5241/18, провадження 61-4326св20). Поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.

Таким чином, з положень ч. 1 ст. 444 ЦПК України слідує, що поворот виконання рішення можливий за наслідками скасування судового рішення, яким спір вирішено по суті у чіткої відповідності до вимог даної норми закону.

Тобто, первісною основою для повороту виконання є скасування рішення про присудження чи зобов`язання вчинити певну дію або утриматися від її вчинення, яке стало підставою для видачі виконавчого документа, котрий повністю або частково виконаний. Однак цього ще недостатньо для застосування норми про поворот виконання. Ще потрібним є скасування рішення і залишенням позову без задоволення, задоволення позову частково, закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Скасування судового рішення та новий розгляд справи можуть бути розірвані у часі (якщо суд, який переглядає судове рішення, скасовує рішення і направляє справу на новий розгляд).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (станом на 01.05.2025 перейменовано на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя) від 18 вересня 2024 року у справі №335/8453/24 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено частково, зокрема визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем від 11.01.2022, зареєстрований у реєстрі за № 568.

Звертаючись із заявою до суду заявник наводить аргументи про те, що за виконавчим написом нотаріуса, який визнано судовим рішенням таким що не підлягає виконанню, здійснено стягнення з заробітної плати та перераховано на користь відповідача заборгованості згідно виконавчого провадження № 68525851, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном Меружаном Оганесовичем 07.02.2022 в сумі 3785,47 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 19876 від 12.06.2024 (АТ КБ «ПриватБанк») та в сумі 4957,64 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 22122 від 09.07.2024 (АТ КБ «ПриватБанк»).

Отже, стягнення було проведено за виконавчим написом нотаріуса, а не за рішенням суду.

Поворот виконання, який здійсненого за виконавчим написом нотаріуса, а не за рішенням суду, Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридичноне обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особиза рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того,

чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаногоза недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку,

що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідокнабуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню,виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження),а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Зазначеного висновкудійшов ВерховнийСуд упостанові від08.09.2021у справі№201/6498/20(провадження№ 61-88св21). Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Враховуючи вищевикладене, питання щодо обов`язку повернення ОСОБА_1 стягнутої з заробітної плати та перерахованої на користь відповідача згідно виконавчого провадження № 68525851 від 07.02.2022 у загальному розмірі 8743,11 грн. не регулюється положеннями ст. 444 ЦПК України, оскільки вказана сума не була визначена у рішенні суду і була стягнута приватним виконавцем виключно на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд приходить до висновку, що вимога заяви стягнення в порядку повороту виконання виконавчого напису нотаріуса задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з даної заяви вбачаються фактично позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення безпідставно набутих коштів, що в свою чергу, має наслідком звернення позивача до суду у позовному провадженні шляхом подання відповідного позову.

Керуючись ст. ст. 10, 260, 353, 444-446 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 подану через представника адвоката Барчунінова Костінтина Олександровича, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, про поворот виконання виконавчого напису нотаріуса у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 12.11.2025.

Суддя: О.О. Романько