Ухвала суду № 1318076, 17.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У   Х   В   А   Л   А

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

  17 жовтня 2007 року                                                                          м. Київ

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Сіроша М.В., суддів  -   Васильченко Н.В., Гордійчук М.П.,    Матолича С.В., Леонтович К.Г., при секретарі Мельник І.М., за участі представників відповідача Михайліченко Т.В., та позивача Бутенко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного господарського суду від 15 травня 2006 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Полтавапропангаз» до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції  про визнання недійсним рішення, -

                                                   ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного господарського суду від 15 травня 2006 року було задоволено позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Полтавапропангаз» до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції  про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №  0000162203/0/960-10 від 21.11.05р.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що Закон України “Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не містить такої підстави застосування штрафних санкцій, як відсутність одного з реквізитів фіскального чека.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Карлівська МДПІ звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного господарського суду від 15 травня 2006 року та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,   дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

         Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що за висновками акту планової комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.06.2005 року № 43/23-31310365 від 14.11.2005 року, було встановлено порушення з боку позивача норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових касових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізацію скрапленого газу з використанням РРО з порушенням форми та змісту касового чеку на суму 118459,73 грн.

         За результатами даної перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №  0000162203/0/960-10 від 21.11.05р. до ЗАТ «Полтавапропангаз», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 592 298,65 грн.

При застосуванні до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 592 298.65 грн. відповідач посилається на п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 26/95-ЧВР від 26.07.1995 року (із змінами і доповненнями).

Застосування штрафних санкцій вмотивовано відсутністю індивідуального податкового коду на фінансових чеках, які видавалися позивачем.

Згідно з зазначеною правовою нормою до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у таких випадках :

у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг),

у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій,

у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно з абзацом п’ятнадцятим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Частиною першою статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання зазначеної правової норми наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296 було затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів.

Згідно з пунктом 3.2. вказаного Положення касовий чек, серед іншого,   повинен містити - для суб’єкта підприємницької діяльності, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН".

Отже, підставою застосування фінансових санкцій передбачено нероздрукування відповідного розрахункового документа (п.1.ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (абз. 15 ст.1 Закону), а індивідуальний податковий номер платника ПДВ є обов’язковим реквізитом касового чеку згідно з Положенням про форму та зміст розрахункових документів.

         Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р., акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства,  а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За результатами   документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до  фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини). Факти виявлених порушень  податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або  інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському  та  податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п. 1.5-1.7).

  Акт перевірки не містить посилань на жодні первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується видача позивачем чеків без законодавчо встановленого реквізиту. Сума фінансових санкцій, застосованих до позивача вирахувана лише з суми звітів реєстратора розрахункових операцій. Копія контрольної стрічки, додана до першого екземпляру  акту перевірки (а.с. 40) в матеріалах справи відсутня.

Зазначене унеможливлює аналіз наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та  апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування  судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий  судовий розгляд є порушення  норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. , 220, 221, 227, КАС України, колегія суддів, -   

ухвалила:

Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

         Постанову Господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного господарського суду від 15 травня 2006 року – скасувати, справу направити на новий розгляд.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає.

Головуючий      /підпис/                                  М.В.Сірош

Судді                  /підпис/                                  Н.В.Васильченко

                            /підпис/                                  М.П.Гордійчук

                            /підпис/                                  К.Г.Леонтович

                            /підпис/                                  С.В.Матолич    

З оригіналом вірно                                

суддя                                                Н.В.Васильченко