Постанова № 1318056, 15.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-15983/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15березня2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є, Шипуліної Т.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданніПавлушку Р.С.

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Темп»

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р.

у справі№ 8/20-05 господарського суду Сумської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Темп»

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.09.2005р. позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Роменської МДПІ від 26.06.2003р. № 0000612301/0 про визначення ТОВ «Темп» податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 46348,50 грн., в тому числі 30899,00 грн. основний платіж, 15449,50 грн. штрафні санкції; від 26.06.2003р. № 0000622301/0 про визначення цьому ж товариству податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 75000,00 грн., в тому числі 50000,00 грн. основний платіж, 25000,00 грн. штрафні санкції, задоволено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване висновком про неправомірне визначення податковою інспекцією ТОВ «Темп» податкових зобовязань з використанням непрямих методів, оскільки Методика визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697, за правилами якої визначено суму податкових зобовязань позивачу, набрала чинності лише 01.07.2002р., тоді як податкові зобовязання у спірних сумах визначені товариству за період з 01.04.2000р. по 01.07.2002р. Окрім цього, встановивши, що станом на 01.04.2000р. у позивача значилось задекларованим відємне значення обєкта оподаткування в сумі 159 тис. грн., суд дійшов висновку, що неврахування податковим органом зазначеної обставини призвело до невідповідності висновків, викладених в акті перевірки від 25.06.2003р. № 184-23-315-13999324, фактичним показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ «Темп».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2005р. скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судове рішення апеляційної інстанції вмотивоване встановленим фактом невідповідності даних податкової звітності позивача фактичним показникам його фінансово-господарської діяльності за відповідний період; непідтвердженням розрахунків, наведених в податкових деклараціях про прибуток підприємства та з податку на додану вартість за ІІ-ІІІ квартали 2000 року, 2001 рік, 2002 рік, І квартал 2003 року, наявними документами обліку; поширенням дії підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на граничний період визначення податкових зобовязань за непрямими методами через відсутність у постанові Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697 прямого застереження щодо такого періоду.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на прийняття судом апеляційної інстанції рішення без повного врахування всіх фактичних обставин справи та порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме: пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положень Методики визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для визначення позивачу сум податкових зобовязань із застосуванням непрямих методів згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугувала виявлена контролюючим органом розбіжність між даними поданих позивачем декларацій про прибуток підприємства і даними його податкових декларацій з податку на додану вартість та не підтвердження ТОВ «Темп» розрахунків, наведених у деклараціях документами обліку.

Так, в деклараціях про прибуток підприємства за ІІІ квартал 2000 року, 2000 рік, І-ІІІ квартали 2001 року, 2001 рік, ІІ квартал 2002 року позивач декларував відсутність господарської діяльності, тоді як в податкових деклараціях з ПДВ за липень-листопад 2000 року задекларовані обсяги реалізації 13,6 тис. грн., а обсяги придбання 3,9 тис. грн.; за квітень 2002 року обсяги реалізації 0,8 тис. грн., а обсяги придбання 0,6 тис. грн.

За наявності факту неподання позивачем декларації про прибуток підприємства за 2002 рік (IV квартал) в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень та грудень 2002 року ним задекларовано обсяги реалізації в загальній сумі 42,3 тис. грн. та обсяги придбання в загальній сумі 44,4 тис. грн.

Зазначена невідповідність в документах податкової звітності позивачем на вимогу контролюючого органу усунути шляхом надання документів обліку, які б підтверджували правильність розрахунків, наведених в деклараціях, усунена не була: відповідні документи обліку позивачем надані не були.

Доводи представника позивача Бондаренка В.М., який в установчих документах ТОВ «Темп», протоколах зборів учасників товариства, документах податкової звітності зазначений засновником товариства та його керівником, про те, що вимога контролюючого органу про надання товариством документів обліку адресована безпосередньо йому при відсутності у нього на час направлення такої вимоги повноважень директора підприємства не може вважатися юридично значимою, обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції неспроможними з огляду, зокрема, на те, що позивачем не були надані відповідні документи обліку в тому числі і в судовому процесі.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» непрямий метод може застосовуватись у випадку, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За змістом наведеної правової норми під документами обліку розуміються визначені законодавством документи, що підтверджують конкретний розрахунок, наведений у декларації.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.06.2005 року № 2642-ІУ, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). При цьому податкова накладна повинна відповідати вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, підтвердження податкового кредиту повязується законодавцем з наявністю, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, вимога податкового органу про надання позивачем документів обліку, що підтверджують дані податкових декларацій, була обумовлена проведенням МДПІ контролю за правомірністю відшкодування ПДВ, заявленого позивачем за ІІІ, ІVквартали 2000 року та ІVквартал 2002 року, а також встановленням на підставі довідки про рух грошових коштів на банківських рахунках позивача, відкритих у Роменському відділенню «Ощадбанк» та Промінвестбанку, первинних документів контрагента позивача КМП «Моноліт» розбіжностей між даними податкових декларацій позивача та фактичними результатами фінансово-господарської діяльності останнього /а.с. 14-19 т. 1/.

Відповідно до встановлених обставин справи щодо наявності у позивача відхилень між даними податкових декларацій про прибуток підприємства та податку на додану вартість та даними досліджених в судовому процесі документів обліку про дійсний стан фінансово-господарської діяльності позивача за вказаний період, а також ненадання ТОВ «Темп» необхідних для перевірки документів суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у Роменської МДПІ передбачених законом підстав для визначення товариству податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток із застосуванням методу грошових надходжень та методу економічного аналізу інформації про доходи та витрати платника податку відповідно до наявних документів обліку. Вимога пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо самостійного визначення податковим органом суми податкового зобовязання платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, поширюється також і на визначення податковим органом суми податкового зобовязання з використанням непрямого методу. У звязку з цим доводи позивача в касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з посиланням на набрання чинності пунктом 4.3 статті 4 цього Закону з 1 січня 2002 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами» від 27.05.2002 р. № 697 з 1 липня 2002 року є необґрунтованими.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначення позивачу сум податкових зобовязань ґрунтувалося на врахуванні контролюючим органом в повному обсязі його фактичних витрат на придбання товарів, робіт, послуг з банківських рахунків відповідає наявним у справі письмовим доказам, а оцінка апеляційним судом висновку експертизи правильному застосуванню статті 86 КАС України.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суд апеляційної інстанції, однак, припустився процесуальної помилки прийнявши за результатами розгляду справи ухвалу, тоді як зі змісту частини 2 статті 205 КАС України вбачається, що у разі прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення або відмову в задоволенні позовних вимог цей суд виносить постанову.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 КАС України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення апеляційним господарським судом частини 2 статті 205 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові у вигляді постанови.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. та рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2005р.

В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко Є.А.