Постанова № 1318041, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-22709/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                  Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства “Захід”

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі № 7/216-2954

за позовом Приватного агропромислового підприємства “Захід”

до Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Гавор І. І., Фесюк Л. І.,

встановив:

      Приватним агропромисловим підприємством “Захід”, з урахуванням послідуючих уточнень,подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 05.08.2005р. № 0000271701/0,               № 000035123/0, № 14/16-26/31274778/1, № 14/16-26/31274778 з моменту їх прийняття.

      Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2006р. у справі № 7/216-2954 позов задоволено частково: визнані недійсними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення від 05.08.2005р. № 000035123/0 та № 0000271701/0; в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.08.2005р. № 14/16-26/31274778 та                № 14/16-26/31274778/1 відмовлено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що підставами прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.08.2005р.             № 0000271701/0 та № 000035123/0 відповідачем вказані акти перевірки, які ним не складались; кошти в сумі 30116 грн. ПДВ не перераховані позивачем на окремий рахунок та використані на погашення кредиту, що є нецільовим використанням; позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, реквізити яких не відповідають вимогам Закону, а отже є непідтвердженими; позивачем докази надіслання уточнюючого розрахунку і сплати сум недоплати податку на додану вартість та штрафу не надані.

      Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. рішення від 10.01.2006р. по даній справі скасовано, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.08.2005р. № 000035123/0 в частині визначення суми штрафних санкцій податковим зобов’язанням, в решті позовних вимог відмовлено.

      Підставами прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції вказано те, що в позові про скасування податкових повідомлень-рішень визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій по податку на додану вартість судом першої інстанції відмовлено правомірно; суми донарахувань в наявному у матеріалах справи акті відповідача та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні про визначення суми податкового зобов’язання по прибутковому податку тотожні.

      Також довідкою відповідача про наслідки перевірки правильності справляння прибуткового податку з громадян підтверджено неправомірне надання позивачем соціальної пільги його працівникам; факт порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки є доведеним та останнім не спростований, однак податкове повідомлення-рішення за таке порушення прийняте згідно норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який в даному випадку не може бути застосований.

      Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду повністю та рішення суду першої інстанції в частині відмови  в позові та відповідно його в цій частині задовольнити, в решті рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 22 ст. 92 Конституції України, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 1.9. ст. 1, п. 6.1. ст. 6, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова від 10.04.2006р. по даній справі підлягає частковому скасуванню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами, комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства проведена відповідачем за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. – акт від 02.08.2005р.           № 14/16-26/31274778.

      05.08.2005р. згідно пп. “б” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271701/0 про визначення суми податкового зобов’язання по прибутковому податку в розмірі 410 грн. 22 коп., в т. ч. 136 грн. 74 коп. основного платежу та 273 грн. 48 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Відповідно до ч. 1 ст. 1, пп. а) п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (чинного до 01.01.2004р.) платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця проживання в Україні; підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані: своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати.

      Згідно п. 1.15. ст. 1, пп. а) п. 19.2. ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (набрав чинності з 01.01.2004р.) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону; особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

      Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

      З вказаного слідує та матеріалами справи підтверджується, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, правомірність нарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання по прибутковому податку з громадян.

      05.08.2005р.  згідно пп. “б” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3., пп. пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 14/16-26/31274778/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 6260 грн. 51 коп., в т. ч. 981 грн. 49 коп. основного платежу та 5279 грн. 02 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Аналізуючи встановлені судами обставини справи та зазначені в цьому податковому повідомленні-рішенні положення законодавства апеляційним господарським судом вірно зазначено про невідповідність наданих податкових накладних вимогам законодавства, тобто не підтвердження включених до складу податкового кредиту сум ПДВ, відсутність звернення позивача до органу державної податкової служби з доданням копій документів, які б засвідчували факт придбання товарів, не заперечення позивачем факту заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість в серпні та грудні 2002р., серпні 2003р., лютому, березні, вересні та жовтні 2004р.

      05.08.2005р. згідно пп. “б” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р., акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 14/16-26/31274778 про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 30116 грн.

      Частиною 1 п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” у 2005р. зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

      Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України; порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 2, 3 п. 11.29. ст. 11 зазначеного Закону).

      Відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку кумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

      Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету.

      Судами попередніх інстанцій встановлений та позивачем не спростований факт неперерахування в першому кварталі 2005р. податку на додану вартість в розмірі 30116 грн. на окремий рахунок, а, отже, зазначена сума підлягає стягненню до бюджету шляхом прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      05.08.2005р. згідно пп. “б” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000035123/0 про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 23320 грн. 80 коп. за порушення норм регулювання обігу готівки.

      Згідно абз. 6 пп. 1.2. п. 1., абз. 1 пп. 2.9. п. 2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 (станом на 14.12.2004р.) готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки.

      Абзацами 1, 2 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що за перевищення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність встановлених лімітів залишку готівки в касах до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

      Прийняття органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов’язань стосовно сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише при наявності таких податків і зборів (обов’язкових платежів) в переліку, зазначеному в ст. ст. 13, 14 Закону України “Про систему оподаткування”.

      Штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не належать ні до загальнодержавних, ні до місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів), а тому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, визначення їх саме як податкових зобов’язань є неправомірним.

      Факт порушення позивачем зазначених норм встановлений судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та останнім не спростований.

      Однак стосовно правомірності визначення розміру застосованих штрафних санкцій судами допущено порушення норм матеріального права.

      Так, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій (с. 2 ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”).

      За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 238, ст. 250 ГК України).

      Зважаючи на дати понадлімітного залишку готівки (а. с. 91) застосування штрафних санкцій за них можливе лише в періоді з 15.09 по 29.12.2004р. в сумі 11867 грн. 58 коп. (5933 грн. 79 коп. х 2).

      Інші зазначені позивачем в касаційній скарзі порушення норм матеріального права спростовуються вищенаведеним.

      За вказаних обставин, зважаючи на повне і правильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування постанови від 10.04.2006р. в частині відмови у визнанні нечинним податкового повідомлення-рішення Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції                           № 000035123/0 від 05.08.2005р. стосовно визначення штрафних санкцій в розмірі 11 867 грн. 58 коп. та позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині постанову від 10.04.2006р. залишити без змін.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, –

постановив:

      1. Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства “Захід”  задовольнити частково.

      2. Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі № 7/216-2954 в частині відмови у визнанні нечинним податкового повідомлення-рішення Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції № 000035123/0 від 05.08.2005р. стосовно визначення штрафних санкцій в розмірі 11 867 грн. 58 коп. та позовні вимоги в цій частині задовольнити.

      В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у справі № 7/216-2954 залишити без змін.

      3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                           (підпис)                                   Брайко А. І.

Судді                                                (підпис)                                 Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                     Карась О. В.

(підпис)                                Рибченко А. О.

(підпис)                                 Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                               Міненко О. М.