Постанова № 1318039, 23.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-23726/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі № 7/34-2006

за позовом Приватного підприємства “КГМ-Рейн”

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача Штець В. І.,

відповідача Фатула М. М.,

встановив:

Приватним підприємством “КГМ-Рейн” подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 08.11.2005р. № 000600540/02785/15-0/19105262/23005, № 0005991540/02786/15-0/19105262/23203, № 000601540/02784/15-0/19105262/23004 та від 30.12.2005р. № 00601540/174/15-0/755, № 0005991540/173/15-0/754, № 000600540/175/15-0/756.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі № 7/34-2006 позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.11.2005р. № 000600540/02785/15-0/19105262/23005, № 0005991540/02786/15-0/19105262/23203, № 000601540/02784/15-0/19105262/23004 про визначення податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 128820 грн. 61 коп.; в частині позовних вимог про визнання недійсними в прийнятих в результаті процедури адміністративного оскарження аналогічних зазначеним податкових повідомлень-рішень від 30.12.2005р. № 00601540/174/15-0/755, № 0005991540/173/15-0/754, № 000600540/175/15-0/756 провадження у справі закрито.

Судові рішення мотивовані тим, що фактичне надходження суми податкового зобовязання або проведення заліку зустрічних грошових зобовязань у часі не може вважатись порушенням граничних строків сплати податкових зобовязань платником податків та бути підставою для застосування штрафних санкцій; в даному випадку визначальним є факт подання заяви платником податків про зміну напряму погашення своїх податкових зобовязань до настання граничного строку їх сплати та прийняття такої заяви платника податків органом державної податкової служби без зауважень; податкові повідомлення-рішення від 30.12.2005р. не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки вважаються відкликаними у звязку із скасуванням судом первинних рішень від 08.11.2005р. про застосування до платника податків штрафних санкцій.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. п. 2, 3 ст. 1, пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5, абз. 2 пп. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу вважає її доводи безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а також просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі № 7/34-2006 в частині закриття провадження підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині повністю по слідуючим доводам та мотивам.

Відповідно до п. 1.2) Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону).

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції до 25.03.2005р.) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Згідно п. 8.7. ст. 8 зазначеного Закону у разі коли платник податку має непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих податкових періодів або непогашений податковий вексель, виданий відповідно до пункту 11.5 статті 11 цього Закону, сума експортного відшкодування або її частина направляються на погашення такої заборгованості або зараховуються у рахунок погашення такого векселя. За добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів (обовязкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку зазначає у декларації.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, факт правомірності експортного відшкодування податку на додану вартість за наслідками господарської діяльності позивача відповідачем визнаний та підтверджений відповідними висновками останнього.

Відповідно до пп. пп. 4.1., 4.2. п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів; висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених термінів вважаються бюджетною заборгованістю; за заявою платника податків такі суми можуть бути перераховані на його рахунок, направлені на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість або в рахунок інших податків, зборів (обовязкових платежів), які надходять до Державного бюджету України (пп. пп. 6.1., 6.5. п. 6 зазначеного Порядку).

Якщо в платника на момент настання терміну відшкодування суми ПДВ (яка за його бажанням, зазначеним у декларації, має спрямовуватися на його рахунок) обліковується податковий борг за іншими платежами, які зараховуються до Державного бюджету України, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про зміну напряму відшкодування - не на рахунок платника, а на погашення існуючого податкового боргу. Згідно із заявою податковим органом уносяться зміни до зазначеного платником напряму відшкодування, формується висновок у режимі “зміна напрямку відшкодування при настанні терміну відшкодування” і в загальному порядку подається до органів Державного казначейства України (пп. 8.1. п. 8 вказаного Порядку).

З вказаного слідує, що при порушенні податковими органами вимог зазначених вище положень стосовно подання висновків про зміну напряму відшкодування при настанні терміну відшкодування шляхом погашення існуючого податкового боргу по інших податках до платника податків не можуть бути застосовані фінансові санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань по таких податках.

Судами попередніх інстанцій встановлений та відповідачем не заперечується факт подання позивачем заяв про зарахування належних йому та підтверджених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок оплати податку на прибуток у відповідних податкових періодах та відповідних сумах з яких в подальшому відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями зобовязано позивача сплатити штраф за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань по податку на прибуток.

Таким чином податкові повідомлення-рішення від 08.11.2005р. № 000600540/02785/15-0/19105262/23005, № 0005991540/02786/15-0/19105262/23203, № 000601540/02784/15-0/19105262/23004 є такими, що порушують право позивача та підлягають визнанню недійсними, що правомірно здійснено судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пп.пп.“б”, “в” пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобовязання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

Згіднопп.1 п. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Прийняті в результаті процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 30.12.2005р. № 00601540/174/15-0/755, № 0005991540/173/15-0/754, № 000600540/175/15-0/756 в силу вимог зазначеного законодавства також підлягають визнанню недійсними, оскільки є похідними від податкових повідомлень-рішень, прийнятих 08.11.2005р., містять зобовязання про сплату аналогічної суми штрафу, встановлюють лише інший граничний термін його сплати та були чинними на час розгляду справи.

За вказаних обставин, зважаючи на повне і правильне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені судові рішення в частині закриття провадження у справі необхідноскасувати та в цій частині позов задовольнити повністю, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд,

постановив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді залишити без задоволення.

2. Скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі № 7/34-2006 в частині закриття провадження у справі стосовно визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2005р. № 00601540/174/15-0/755, № 0005991540/173/15-0/754, № 000600540/175/15-0/756.

Позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.12.2005р. № 00601540/174/15-0/755, № 0005991540/173/15-0/754, № 000600540/175/15-0/756.

3. В іншій частині постанову Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі № 7/34-2006 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.