Рішення № 131801343, 13.11.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.11.2025

Справа №497/2591/25

Провадження №2/497/1506/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2025 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 7 938.00 гривень. Крім того стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422.40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору про надання кредиту №1502676745609 від 27.01.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» (далі - Позивач).

Відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 3000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 357,39% до 361,35% (0,792% в день перші 20 днів, 0.99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 2334,74% до 2670,76%

Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 27.01.2025 року по 27.05.2025 року.

З метою отримання Кредиту Клієнт, самостійно ознайомлюється з правилами надання грошових коштів у позику в тому числі з умовами Кредитного договору, створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові.

Відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту 26.01.2025 о 23:19, а в 11:24 27.01.2025 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «L3Z5F7».

Одразу ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» свої зобов`язання за даним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, переказ коштів здійснено 27.01.2025 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів ТОВ ФК «Контрактовий дім», а також довідкою про ідентифікацію.

Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» було надано довідку від 17.09.2025 року вих. № 7/15585 про успішність операції згідно транзакції № 1548797357 від 27.01.2025 р. в сумі 3000,00 грн. на картку НОМЕР_1 (АТ «БАНК ВОСТОК»).

Одночасно, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією № 1548797357 від 27.01.2025 р

Станом на 29.09.2025 року загальна сума заборгованості по кредиту за договором №1502676745609 від 27.01.2025 становить 7938,00 грн, яка складається з наступного: -заборгованість за кредитом - 3000,00 грн.; -заборгованість за відсотками - 1188,00 грн; - штраф - 3750,00 грн.

Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 03.10.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 13.11.2025 року о 14:00 годині (а.с.43), про що повідомлено сторін по справі (а.с.44).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання призначене на 13.11.2025 року:

- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства (а.с.44), в позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.4 зворотна сторінка);

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.44). Однак до суду повернувся рекомендований лист без вручення з відміткою листоноші, що «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.45-47).

Згідно відповіді отриманої судом на запит надану Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.41).

У випадку, якщо зазначено, що «Адресат відмовився» чи «Адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Що відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».

Окрім цього, суд повідомляв відповідача шляхом надіслання документів суду на наявну у справі електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.44 зворотна сторінка).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача, зазначеній у позовній заяві (а.с.4 зворотна сторінка), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 27.01.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №1502676745609. Даний кредитний договір було підписано сторонам методом накладення електронних підписів (а.с.11-17).

Відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту 26.01.2025 о 23:19, а в 11:24 27.01.2025 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «L3Z5F7» (а.с.10).

Згідно п.1.2. Договору сума кредитного ліміту складає 3000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Згідно п.1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 27.01.2025 по 27.05.2025. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю 27.05.2025 р. або достроково.

Відповідно до умов до п.1.3.1. Договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Відповідно до п.1.4. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п.1.4.1 Дисконтна процентна ставка становить 0,792% (Нуль цілих сімсот дев`яносто дві тисячні) від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.

Відповідно до п.1.4.2 Базова процентна ставка складає 0,99% (Нуль цілих дев`яносто дев`ять сотих) від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту..

Згідно п. 3.3. Договору у разі несплати Позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного Договору, за дисконтною процентною ставкою, Позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. Договору.

ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» свої зобов`язання за даним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, переказ коштів здійснено 27.01.2025 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів ТОВ ФК «Контрактовий Дім», а також довідкою про ідентифікацію. Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними.

ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» надано довідку від 17.09.2025 року вих. №7/15585 про успішність операції згідно транзакції № 1548797357 від 27.01.2025 р. в сумі 3000,00 грн. на картку НОМЕР_1 (АТ «БАНК ВОСТОК») (а.с.22).

Одночасно, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією № 1548797357 від 27.01.2025 р. (а.с.23).

Станом на 29.09.2025 року загальна сума заборгованості по кредиту за Договором №1502676745609 від 27.01.2025 становить 7 938,00 гривень, яка складається з наступного: -заборгованість за кредитом - 3000,00 грн.; -заборгованість за відсотками - 1188,00 грн; - штраф - 3750,00 грн.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал».

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), вказане підтверджується наявним у матеріалах справи Розрахунком заборгованості за Договором.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» в частині заборгованості за кредитом 3000,00 грн.; заборгованості за відсотками 1188,00 грн., обґрунтовані та наявні підстави для їх задоволення, оскільки відповідач умови договору не виконує.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість за штрафом 3750,00 гривень, суд приходить до наступного.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 27.01.2025, відповідно і заборгованість за штрафом 3750,00 грн. виникла після 24.02.2022 року. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 3750,00 гривень слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом частини 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі у справі № 205/5969/15-ц (провадження № 61-12669св23).

На підтвердження надання послуг суду надано Договір про надання правової допомоги від 02.01.2025, актом виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025, рахунок № 26/26-01 від 26.06.2025, платіжна інструкція.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 600,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5000,00 гривень, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Щодо судового збору:

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 4188.00 гривень, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1278.03 гривень (2422.40 гривень х 4188.00 гривень : 7938.00 гривень = 1278.03 гривень), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал»: вул.Таранця, буд.20, м.Шпола, Звенигородський район, Черкаська область, 20603, ЄДРПОУ 40860735

заборгованість за Кредитним договором № 1502676745609 від 27.01.2025 року станом на 29.09.2025 року в розмірі 4 188.00 гривень (чотири тисячі сто вісімдесят вісім гривень), що складається з заборгованості:

- 3000,00 гривень - за кредитом,

- 1188,00 гривень - за відсотками,

та

- 1278.03 гривень (одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень 03 копійки);

- 5000,00 гривень (п`ять тисяч) витрати на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторін:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ": Україна, 20603, Черкаська область, Звенигородський р-н, місто Шпола, вул. Таранця, будинок 20, ел.пошта: fc_viva_capital@ukr.net, тел. +38(047)-412-03-46

Представник позивача Логвінов Вадим Анатолійович: АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3

Відповідач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_4

Суддя С.В.Кодінцева