Ухвала суду № 131773976, 13.11.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12982/25

2/212/7077/25

У Х В А Л А

13 листопада 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Шевченко Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про захист прав споживачів, повернення безпідставно набутих коштів за неукладеним правочином, -

в с т а н о в и в:

11.11.2025 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» з позовною заявою про захист прав споживачів, повернення безпідставно набутих коштів за неукладеним правочином.

Згідно відомостей, що наявні у позовній заяві та доданому Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/005384093 від 26.04.2025, позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Представник позивача звертає увагу суду, що місцем перебування позивача є АДРЕСА_2 , що підтверджується копією акту від ТОВ «УЮТ-2011», а тому позивач має право на звернення до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Суддя, постановляючи дану ухвалу виходить з такого.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 554/7669/21 звернула увагу на таке.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території.

Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК, зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Суть підсудності за вибором позивача або альтернативної підсудності полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги.

Законодавець установив вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачив конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29 ЦК). За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Відповідно до положень Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207, Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 7 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/ перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі № 554/7669/21 вказала, що реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.

Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає нормам статті 28 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Верховний Суд зазначив, що звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.

При цьому суд вказує, що виключення встановлені лише для внутрішньо переміщених осіб, яким дано право не скасовувати місце реєстрації на тимчасово окупованій території або в районах проведення активних бойових дій внаслідок військової агресії Російської Федерації.

Переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

В даному випадку представник позивача не надав документів на підтвердження реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи за місцем перебування у місти Кривий Ріг.

Пунктом 1 ч. 1ст.31ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За вказаниї вище обставин вважаю, що дана справа не підсудна Покровському районному суду міста Кривого Рогу, в зв`язку з чим її необхідно надіслати за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Згідно ч.1 ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.27,28, 31,260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Цивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АМАДЕОПРАВО» прозахист правспоживачів,повернення безпідставнонабутих коштівза неукладенимправочином- передати до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (52500, Україна, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл., місто Синельникове,вулиця Троїцька, будинок 1).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. В. Шевченко