Рішення № 131773656, 13.11.2025, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/951/25

Провадження № 2/169/538/25

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2025 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

13 жовтня 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивованийтим,що ОСОБА_1 звернувся доБанку зметою отриманнябанківських послугі підписаванкету-заявудо Договорупро наданнябанківських послугвід 23вересня 2019року,відповідно доякої отримавкредит увигляді встановленогокредитного лімітуна поточнийрахунок,спеціальним платіжнимзасобом якогоє платіжнакартка «Monobank».Відповідач підтвердив своюзгоду нате,що підписанаанкета-заяваразом ізУмовами іправилами наданнябанківських послугщодо продуктівmonobank/UniversalBank,тарифами,таблицею обчисленнявартості кредитуі паспортомспоживчого кредиту,що надісланійому умобільний додаток,складає міжним тапозивачем договірпро наданнябанківських послуг.Вказуючи,що узв`язкуз невиконаннямвідповідачем належнимчином умовдоговору унього станомна 06серпня 2025року виниклазаборгованість затілом кредитув розмірі92910,53гривень, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 82, 83), разом із позовом подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с. 75).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 84), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннямистатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 23 вересня 2019 року, в якій просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт.

Анкета-заява від 23 вересня 2019 року підписана фізичним підписом відповідача, а також останній засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.

За змістом анкети-заяви відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір).

Відповідач підписом підтвердив, що ознайомлений із вказаними документами, отримав їхні примірники у мобільному додатку та зобов`язався виконувати їхні умови. Також відповідач погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволенного кредитного ліміту (а. с. 50).

На виконання умов Договору відповідачу був відкритий рахунок, видана платіжна картка, на яку встановлений кредитний ліміт у розмірі 1000 гривень.

Кредитний ліміт неодноразово змінювався і 04 січня 2024 року був установлений в максимальному розмірі 50 000 гривень (а. с. 49).

Строк дії картки встановлений до червня 2028 року (а. с. 48).

Банк, надавши відповідачу кошти, свої зобов`язання виконав.

Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по картковому рахунку (а. с. 26-47).

З наданого Банком розрахунку видно, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 вересня 2019 року станом на 06 серпня 2025 року становить 92910,53 гривень та є заборгованістю за тілом кредиту.

За змістом частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою вказаної статті процесуального закону передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи видно, що Банк як доказ укладення договору з відповідачем надав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 23 вересня 2019 року, паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів за карткою Monobank та витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк».

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що саме з цими Умовами і правилами обслуговування АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою Monobank, ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг 23 вересня 2019 року, а Банк приєднав до цього позову Умови і правила обслуговування АТ «Універсал Банк» в редакції, яка набрала чинності 27 листопада 2021 року, тобто не існувала на час укладення договору з відповідачем (а. с. 51).

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру кредиту, процентів, неустойки.

У розглядуваному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України,за змістом якоїдоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в періодз часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із цим позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а також враховуючи відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

У розділі 4 Паспорта споживчого кредиту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у Паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуг кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 сформував висновок про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.

Із наданого Банком розрахунку видно, що Банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані ОСОБА_1 , але й списані з ініціативи Банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом, неустойку, внаслідок чого Банк необґрунтовано та безпідставно збільшив заборгованість за тілом кредиту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Водночас, згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Таким чином наявна в матеріалах справи виписка про рух коштів по картці від08 серпня 2025 року, за якою обліковуються кошти клієнта Банку, в сукупності з іншими доказами може підтверджувати заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитом.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20).

Відповідно до виписки по рахунку від 08 серпня 2025 року відповідач фактично використав 718660,49 гривень, з яких 24493,51 гривень (а. с. 24) становлять проценти, які нараховані та списані Банком за відсутності на те правових підстав.

Крім того, ОСОБА_1 здійснив зарахування власних коштів на картку в сумі 644244,21 гривень (а. с. 26).

Виходячи з того, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані Банком на кредитну картку, але не повернув їх в повному обсязі, то суд вважає, що вимоги Банку про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що ним фактично отримано і на час розгляду справи не повернуто, є підставними і підлягають до часткового задоволення та становить 49922,77 гривень (718660,49 грн 644244,21 грн 24493,51 грн = 49922,77 грн).

У відповідності до вимог частини першоїстатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (53,73%) підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1626,94 грн (3028 грн * 53,73% = 1626,94 грн).

На підставі викладеного, статей 526, 530, 610, 612, 625, 629, 634, 639, 1048, 1054, 1056-1 ЦК Українита керуючись статтями 141, 247, 263,264,265,268,273,280, 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23 вересня 2019 року в розмірі 49922 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 77 (сімдесят сім) копійок.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленихЦивільним процесуальним кодексом Українистроків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса місця знаходження: вулиця Автозаводська, 54/19, місто Київ, код ЄДРПОУ 21133352.

Представник позивача: Мєшнік Костянтин Ігорович, адреса місця знаходження: вулиця Січеславська Набережна, 47/12, місто Дніпро, Дніпропетровська область, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 13 листопада 2025 року.

Головуючий