Рішення № 131759956, 06.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21620/25-ц

пр. № 2-6514/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 30 281, 70 грн за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року, суму інфляційних втрат у розмірі 3 779, 56 грн, 3 % річних у розмірі 910, 04 грн за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року, вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши 3 028,00 грн судового збору.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , яку передано 01 липня 2017 року позивачу на експлуатацію та обслуговування.

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати за утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 30 281, 70 грн, яка не погашається у добровільному порядку.

В подальшому представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із сплатою відповідачем частини суми основної заборгованості, та просив стягнути основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 402, 96 грн за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року; суму інфляційних втрат у розмірі 3779,56 грн, 3% річних у розмірі 910,04 грн за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року; судові витрати у розмірі 3028, 00 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати за послуги за утримання будинку і споруд та прибудинкових територій в повному обсязі, виникла заборгованість за спожиті послуги.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

08 травня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 13 травня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

30 травня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

03 червня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін у судовому засіданні.

17 вересня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суд заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач не з`явилася у судове засідання, про яке повідомлялася належним чином, своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

01 липня 2017 року ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житловий будинок АДРЕСА_2 на подальшу експлуатацію та обслуговування.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири, 20 грудня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Сліпченко А.В. та зареєстрованого за № 1774, що підтверджується копією зазначеного договору /а. с. 12-14/.

Відповідно до розрахунку, наданого представником позивача, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, основна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року становить 7 402, 96 грн; інфляційні втрати - 3779, 56 грн, 3% річних - 910, 04 грн. за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року /а.с. 75/.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно до частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина 4 цієї статі).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст. 322 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , запис операцій, що відображають розрахунки власника з обслуговуючим підприємством, за якою здійснюється по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Зазначений будинок з 01 липня 2017 року знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Перший український експертний центр», яке надає послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців квартир на обслуговування території й збір із власників квартир за відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз`яснено, що відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов`язку оплачувати отримані ним послуги.

Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої ст. 901 та частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно положень частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, у відповідача за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період із 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року наявна заборгованість по оплаті наданих Товариством послуг з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 7 402, 96 грн.

Згідно зі положеннями ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 7 402, 96 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 3779, 56 грн, 3% річних у розмірі 910, 04 грн, підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України;

ст.ст. 1-16, 316, 319, 322, 331, 509, 526, 530, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України;

ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

ст.ст. 1-33, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (код ЄДРПОУ 36844047, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, оф. 1004) основну суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року у розмірі 7 402, 96 грн; інфляційні втрати - 3779, 56 грн, 3% річних - 910, 04 грн. за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року, судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено .

Суддя І. В. Литвинова