Рішення № 131733527, 11.09.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/405/24

Провадження № 2/496/1608/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря Касьяненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачазвернулася досуду з позовом, який уточнила (а.с. 54-54), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_1 - 3 % річних у розмірі 1742,27 грн., інфляційні витрати у розмірі 2374,78 грн. за порушення строків оплати за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 р.; - 3 % річних у в розмірі 1714,26 грн., інфляційні витрати 2334,91 грн. за порушення строків оплати за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №823 від 20.01.2020 р.; - моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (п`ять тисяч гривень) за несвоєчасне виконання умов договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 р., №823 від 20.01.2020 р.; - понесені судові витрати, що складаються з розміру сплаченого судового збору в розмірі 2560,16 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в жовтні 2019 році між ОСОБА_1 та ТОВ "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.010.2019 р. За вказаним договором, позивач бере на себе зобов`язання продавати відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а Відповідач бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором. Відповідач не здійснив розрахунок за придбану енергію у позивача у липні місяці 2023 за розрахунковий період червень 2023 року, у вересні місяці 2023 року за розрахунковий період серпень 2023 року, в жовтні місяці 2023 року за розрахунковий період вересень 2023 року, в листопаді місяці 2023 року за розрахунковий період жовтень 2023 року, в грудні місяці 2023 року за розрахунковий період листопад 2023 року, та як наслідок за Договором рахується заборгованість в розмірі 256015,61 грн. Зазначена заборгованість відповідає підписаним актам приймання-передавання товару (електричної енергії) за відповідні періоди. У зв`язку з викладеним представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

21 січня 2025 року від Одеського апеляційного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості, для продовження розгляду.

Однак, у зв`язку з прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3698/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Біляївського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку», виникла необхідність призначення автоматизованого розподілу вищевказаної судової справи між суддями після повернення її з Одеського апеляційного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 27.01.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Горяєву І.М.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року справу № 496/405/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 18.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.05.2025 року після апеляційного провадження прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії і повернути її представнику позивача.

До судового засідання представник позивача не з`явилася, але надала до суду заяву, згідно якої просила розглянути справу у її відсутність, на позові наполягала та з урахуванням всіх поданих документів просила позов задовольнити (а.с. 204).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте в установлений ч.7ст.178 ЦПК Українистроки подав до суду відзив на позовну заяву з викладеними обґрунтуваннями по справі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 27-39).

21.07.2025 року представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, із врахуванням зміни предмету позову (а.с. 175-181).

21.07.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив (а.с. 182-188), зазначивши письмову позицію, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що свідчать про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої заборгованості.

05.08.2025 року представник відповідача надав заперечення (на відповідь на відзив) та просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 193-200).

Судом, на підставі частини другоїстатті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, 15.10.2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 р. (а.с. 10-11).

Крім того, ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №832 (а.с. 12-13).

За вказаними Договорами, Позивач бере на себе зобов`язання продавати Відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а Відповідач бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором.

Також позивачем додано акти приймання передавання товару (електричної енергії), вказані акти складені про те, що згідно Договору купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та ТОВ «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (а.с.18-22).

Згідно пункту 2.3. Договору споживач має право на отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарствам.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунковим період є календарний місяць. При цьому, оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством здійснюється Відповідачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно п. 4.2 Договору Відповідач повинен перераховувати кошти для оплати проданої Позивачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок Позивача відповідно до заяви-повідомлення з урахуванням відрахувань згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 4.4 Договору у разі зміни «зеленого» тарифу розрахунки за придбаний Відповідачем обсяг відпущеної приватним домогосподарством електричної енергії у мережу, що перевищує. місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, здійснюються відповідно до встановленого НКРЕКП «зеленого» тарифу. Зміни «зеленого» тарифу не потребують внесення відповідних змін до цього Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору Відповідач щомісяця на основі отриманих показів засобу вимірювальної техніки не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, подає Позивачу звіт про покази засобу вимірювальної техніки, обсяги та напрямки перетоків прийнятої-переданої електричної енергії.

Відповідач не здійснив розрахунок за придбану енергію у Позивача у липні місяці 2023 за розрахунковий період червень 2023 року, у вересні місяці 2023 року за розрахунковий період серпень 2023 року, в жовтні місяці 2023 року за розрахунковий період вересень 2023 року, в листопаді місяці 2023 року за розрахунковий період жовтень 2023 року, в грудні місяці 2023 року за розрахунковий період листопад 2023 року, та як наслідок за Договором рахується заборгованість в розмірі 256015,61 грн. Зазначена заборгованість відповідає підписаним актам приймання-передавання товару (електричної енергії) за відповідні періоди.

В зв`язку з тим, що Відповідачем було прострочено виконання зобов`язань за Договором, Позивачем на адресу Відповідача засобами електронної пошти в грудні 2023 року було направлено письмову претензію, в якій зазначено про необхідність погашення заборгованості. Відповідачу запропоновано погасити заборгованість на протязі семи днів з дня отримання такої претензії.

Як зазначено позивачем у заяві про зміну предмету позову, відповідачем було погашено заборгованість за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 року та №832 від 20.01.2020 року в загальному розмірі 256015,61 грн.

За прострочення строків оплати придбаної у позивача електричної енергії за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 року нараховано 3% річних 1742,27 грн., інфляційні витрати 2374,78 грн.

За прострочення строків оплати придбаної у позивача електричної енергії за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №832 від 20.01.2020 року нараховано 3% річних 1714,26 грн., інфляційні витрати 2334,91 грн.

На підставі частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як зазначено у ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України, визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов`язків під час купівлі-продажу за "зеленим" тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання.

На підставі статті 1 ЗУ Про альтернативні джерела енергії електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел (зокрема сонячна енергія) виробляється на об`єктах альтернативної енергетики (зокрема генеруючі установки приватного домогосподарства) і може виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу;

Пунктом 4 частини 5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлений обов`язок для постачальників універсальних послуг купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, строк виконання зобов`язання зі сплати вартості проданої електричної енергії встановлений в Договорі.

Однак, незважаючи на умови Договору, Відповідач не здійснив оплату вартості проданої Позивачем електричної енергії в терміни визначені Договором

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору та наявність заборгованості за прострочення строків оплати придбаної у позивача електричної енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №832 від 20.01.2020 року, №588 від 15.10.2019 року.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконання ним вчасно зобов`язань за договором.

Заперечення позову відповідачем спростовується матеріалами справи. Зокрема, предметом позову,який підлягаєдоказуванню єпорушення відповідачемумов договорівщодо своєчасноїта повноїоплати наданихпослуг,за договоромкупівлі-продажуелектричної енергіїза «зеленим»тарифом приватнимдомогосподарством №588від 15.10.2019року та№832від 20.01.2020року.Позивач надавсуду доказищодо наявностізаборгованості заДоговором (розрахунокзаборгованості),відповідач,в свою,чергу,не спростувавнадані доказищодо цьогофакту. Відповідачемрозрахунок заборгованостіне спростований,судово-економічніекспертизи посправі непризначались.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно зазначити наступне.

Оскільки відповідач грошове зобов`язання належним чином не виконував, то на нараховану заборгованість, яка існувала, станом на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості та до погашення боргу, у відповідності до ст. 625 ЦК України, було нараховано 3 % річних у розмірі 1742,27 грн., інфляційні витрати у розмірі 2374,78 грн. за порушення строків оплати за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 р.; - 3 % річних у в розмірі 1714,26 грн., інфляційні витрати 2334,91 грн. за порушення строків оплати за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №823 від 20.01.2020 р., які підлягають стягненню з відповідача.

Представник відповідача ТОВ «ООЕК» просить відмовити у задоволенні позову з підстав настання форс-мажорних обставин про які ТОВ «ООЕК» 28 лютого 2022 р. повідомлено своїх контрагентів на офіційному сайті за посиланням: https://ooek.od.ua/uk/news/121/, за укладеними договорами про настання обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливлювати належне та своєчасне виконання передбачених умовами укладених договорів (контрактів, угод тощо), а також обов`язків визначених законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Суд погоджується із доводами представника позивача, що викладені у відповіді на відзив, що одне лише посилання на вищевказаний лист ТПП не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП.

Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору. При цьому, надало лише лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією, проте не доведено, що вказані форс-мажорні обставини впливають на відносини з контрагентами за укладеними договорами, які унеможливлюють вчасного погашення заборгованості. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не звертаючи увагу, що за його позицією зараз існують форс-мажорні обставини, після звернення позивача до суду сплачено заборгованість по укладеним Договорам з ОСОБА_4 .

Представник позивача також, просить стягнути 10000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто відшкодування моральної шкоди передбачає необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною. Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем на підтверджено понесення ним моральної шкоди, належних та достатніх доказів не надано, виходячи із засад виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково в розмірі 5000 грн.

З приводу заявленої вимоги про стягнення понесених судових витрат, що складаються з розміру сплаченого судового збору у розмірі 2560,16 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для надання правничої допомоги та представництва інтересів між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Сергеєв, Боярський і партнери» був укладений Договір №27.12 про надання правової допомоги від 27.12.2024 року.

Згідно п. 2 Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №27.12 від 27.12.2024 року гонорар за даним Додатком становить 10 000,00 (десять тисяч) гривень, який сплачується після узгодження акту наданих послуг протягом 60 календарних днів після виставлення рахунку.

Судом враховується, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, також характер справи, її значення для позивача, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2560,16 грн., згідно платіжної інструкції №938 від 11.01.2024 року (а.с. 5).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні і підлягає частковому задоволенню за обставин наведених вище.

Керуючись ст.ст. 526, 627, 629, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 42114410) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 3 % річних у розмірі 1742,27 грн., інфляційні витрати у розмірі 2374,78 грн. за порушення строків оплати за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 р.;

- 3 % річних у в розмірі 1714,26 грн., інфляційні витрати 2334,91 грн. за порушення строків оплати за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №823 від 20.01.2020 р.;

- моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) за несвоєчасне виконання умов договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №588 від 15.10.2019 р., №823 від 20.01.2020 р.;

- понесені судові витрати, що складаються з розміру сплаченого судового збору в розмірі 2560,16 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Горяєв

З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішнійчас 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яке було складено 11.11.2025 року.