Рішення № 131732605, 06.11.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/16921/24

Пров. №2/766/9867/25

06 листопада 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що 15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №507236239. 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №507236239. 20.10.2022 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20102022, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №507236239 від 15.06.2021 року в сумі 78254,00 грн. до ОСОБА_1

20.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3553809628/685283. 24.12.2021 року між ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №24122021, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №3553809628/685283 від 20.05.2021 року в сумі 16662,50 грн. до ОСОБА_1

15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвеструм"" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09449-06/2021. 29.12.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №29122021, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №09449-06/2021 від 15.06.2021 року в сумі 12247,00 грн. до ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.03.2025 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 року вищевказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11.06.2025 року представником відповідачки подано відзив на позов, к якому вказала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, надані докази не є достатніми та не дають підстав дійти висновку про обґрунтованість вимог. Звертала увагу, що кредитний договір між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено 15.06.2021 р., тобто пізніше, аніж між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір про відступлення прав вимог. Крім того, позивачем не надано доказів перерахунку коштів за кредитними договорами відповідачці. Надані розрахунки заборгованості не є первинними документами, які б підтверджували кредитування та суму заборгованості. Вказала, що розмір нарахованих відсотків по кожному з договорів значно перевищує розмір заборгованості. Просила відмовити у задоволенні позову.

13.06.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи у відсутність.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини не явки суду не відомі, в матеріалах справи наявний відзив на позов.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №507236239, за умовами якого Товариство надало позичальнику кредитну лінію в розмірі 22 тис. грн, строком на 30 днів від дати отримання кредиту.

28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №507236239.

20.10.2022 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20102022, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №507236239 від 15.06.2021 року в сумі 78254,00 грн. до ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 р. до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 р., до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги за кредитним договором №507236239 до ОСОБА_1 в розмірі 78254,00 грн., що складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 22 тис. грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 56254 грн.

20.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3553809628/685283, за умовами якого Товариство надало кредит в розмірі 4300,00 грн. строком на 25 днів до 13.06.2021 р, зі сплатою 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу.

24.12.2021 року між ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №24122021, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №3553809628/685283 від 20.05.2021 року в сумі 16662,50 грн. до ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №24122021 від 24.12.2021 р., до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги за кредитним договором №3553809628/685283 до ОСОБА_1 в розмірі 16662,50 грн., що складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 4300,00 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 12362,50 грн.

15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвеструм"" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09449-06/2021, за умовами якого Товариство надало відповідачці кредит в розмірі 3700,00 грн, строком на 15 днів до 29.06.2021 р, зі сплатою 2,20% на добу відсотків.

29.12.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №29122021, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №09449-06/2021 від 15.06.2021 року в сумі 12247,00 грн. до ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29122021 від 29.12.2021 р., до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги за кредитним договором №09449-06/2021 до ОСОБА_1 в розмірі 12247,00 грн., що складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 3700,00 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 8547,00 грн.

Фактично, відповідачкою не оспорюється факт укладення кредитного договору, лише зазначається про ненадання первинних документів щодо перерахування на рахунок відповідачки кредитних коштів, наявності існування заборгованості тощо.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо заперечень відповідачки з приводу переходу прав вимог за кредитним договором №507236239 від 15.06.2021 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статей 1077, 1078ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За статтею 1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі N 5026/886/2012 тощо).

Відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі N 2-2035/11 (провадження N 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі N 6-979цс15.

28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №507236239. 20.10.2022 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20102022, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №507236239 від 15.06.2021 року в сумі 78254,00 грн. до ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто, із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц (провадження № 61-22929св18).

Так,з матеріалівсправи убачається,що договорифакторингу міжТОВ «МанівеоШвидка фінансовадопомога» та ТОВ «Таліон Плюс» , яким в подальшому відступлено право вимоги позивачу укладено 28 листопада 2018 року, в той же час, як кредитний договір між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено 15.06.2021 року, тобто первісний договір відступлення права вимоги укладено щонайменше за три роки до укладення кредитного договору.

При цьомусуд зауважує,що чиннезаконодавство незабороняє відступленнямайбутніх вимог,однак цестосується майбутніхвимог лишеза умовиїх визначеності,проте надень укладеннядоговору факторингу№28/1118-01від 28.11.2018року міжТОВ «МанівеоШвидка фінансовадопомога» та ТОВ «Таліон Плюс» останнє ще не набуло право вимоги за кредитним договором № 507236239 від 15.06.2021 року, а отже не могло укладати правочинів щодо його відчуження.

Вказане свідчить що предметом вказаного договору на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 507236239 від 15.06.2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» згідно договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, а отже на час укладення такого Договору факторингу сторонами не могло бути досягнуто згоди щодо предмета правочину, а предмет індивідуалізовано належним чином.

Щодо договору факторингу №241220231 від 24.12.2021 року, останній укладено з дотриманням вимог законодавства та посвідчує відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за кредитним договором №3553809628/685283 від 20.05.2021 року.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачці суми кредиту за договором №3553809628/685283 від 20.05.2021 року.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

У постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №355/558/18 виснувано, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором №3553809628/685283 від 20.05.2021 року представником позивача надано індивідуальну частину договору, розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений представником позивача.

В той же час, наданий розрахунок заборгованості, складений представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та зазначення у ньому заборгованості станом на 31.08.2024 року в розмірі 16662,50 грн унеможливлює встановлення наявності заборгованості ОСОБА_1 , оскільки первинного розрахунку заборгованості попереднім стягувачем суду не надано.

Такими доказами, могли б бути платіжна інструкція про перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та банківська виписка з рахунку відповідачки. Однак, жодного з вказаних доказів позивач не надав.

Суд зазначає, що виписка з рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, відповідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

При цьому надані позивачем договір факторингу, Реєстр боржників до Договору факторингу та розрахунок заборгованості за кредитним договором, проведений самим позивачем, а не кредитодавцем, не мають жодного правового значення, оскільки вказані документи носять похідний характер й не є належними доказами на підтвердження наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Враховуючи недоведення наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором перед первісним кредитором, суд вважає, що, як наслідок, позивачем не доведено й наявність заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ "ФК "ЄАПБ", що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 06 листопада 2025 року.

Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , заарестована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус