Рішення № 131732603, 10.11.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/4041/24

Пров. №2/766/2944/25

10 листопада 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 100 тис. грн.; судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказала, що до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, працювала помічником вихователя в Херсонському закладі дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, під час окупації міста Херсон виконувала свої обов`язки відповідно до посадової інструкції. З серпня 2022 року по 30.12.2022 року не отримувала заробітної плати. 30.12.2022 р. вона у мобільному додатку Вайбер отримала наказ «Про призупинення трудових відносин». Причиною для призупинення закладом з нею трудових відносин у наказі визначено «у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму». Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.10.2023 р. у справі №521/7217/23 скасовано вказаний наказ в частині призупинення трудових відносин, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та заробітну плату. Вказує, що саме формулювання підстав призупинення трудових відносин завдало шкоди її репутації, оскільки таке формулювання є фактичним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3ст. 111-1 КК України. Вважає, що сукупність незаконних дій відповідача порушило трудові її права, відповідно завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 100 тис. грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.03.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

26.04.2024 року, 02.07.2024 року представником позивачки подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.07.2024 року залучено до участі у справі співвідповідача Херсонський заклад дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, судове засідання відкладено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2024 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26.03.2025 року через Електронний суд представником Управління освіти Херсонської міської ради подано додаткові пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позову.

11.04.2025 року представником Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради подано відзив на позов, у якому вказала, що у вересні 2024 року позивачці було запропоновано поновитися на роботі, на що остання відмовилася у зв`язку із неможливістю виконання своїх посадових обов`язків через вимушену зміну місця проживання (переїзд до м. Миколаєва). 30.09.2024 року позивачка була звільнена за угодою сторін за її письмовою заявою від 20.09.2024 р. Просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.07.2025 року зобов`язано Херсонський заклад дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради надати суду документи про порядок бухгалтерського обліку в Херсонському закладі дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, судове засідання відкладено.

Представником позивачки подано заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Управління освіти Херсонської міської ради в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомляв.

Представником Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, та третьою особою ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи у відсутність, просила відмовити у задоволенні позову.

За приписами ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/7217/23 від 04.10.2023 року позов ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти № 23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 за №5 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 ; стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2023 по дату ухвалення рішення в розмірі 60300 грн.; стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 33500 грн.

Відповідно до ч.4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди зазначає, що безпідставне звинувачення, яке наведено у скасованому судом наказі про призупинення дії трудових відносин завдало шкоди її репутації. Наказом Відповідач її фактично звинуватив у скоєнні кримінального злочину, якого вона не вчиняла і відверте звинувачення в якому, принижує її. Перебування в окупації саме по собі завдало страждань, постійний страх за своє життя та здоров`я вимагали багато зусиль для підтримання своєї проукраїнської позиції. Безпідставне звинувачення у колабораційній діяльності, необхідність захисту своєї репутації шляхом звернення до суду вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя. Крім того, до безпідставного звинувачення у колабораційний діяльності додалась ще й не виплата заробітної плати і це в той період, коли їй крайнє необхідні були кошти, оскільки вона як під час окупації так і після звільнення міста Херсона не працювала, не мала інших джерел доходу.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Зазначена норма права містить перелік юридичних фактів, що є підставою виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. При цьому, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (частина перша та пункт 2 частини другоїстатті 23 ЦК України).

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року , справа № 757/4906/15-ц).

Відповідно до ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно дост. 237-1 КЗпП Українивідшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.10.2023 року було скасовано наказ, який містив формулювання підстав призупинення трудових відносин, який завдав позивачці душевних страждань, сторонню відповідача факту заподіяння шкоди не спростовано, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди є індивідуальним, але при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, керується розумністю щодо суми, яку позивач бажає стягнути до пропорційності завданих збитків.

В постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, враховуючи, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи надані стороною позивачки докази, суд дійшов висновку, що позивачкою підтверджено факт порушення її законних прав, яке полягало у звинувачення відповідачем щодо здійсненням пропаганди та незаконному призупинені дії трудового договору, що призвело до моральних страждань.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачкою при зверненні до суду (100 000,00 грн) є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відшкодування позивачці моральної шкоди в розмірі 10 тис. грн, що на думку суду буде достатнім і справедливим.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст.2 КЗпП України).

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала помічником вихователя Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи також вбачається, що Управління освіти Херсонської міської ради не вчиняло будь-яких дій, направлених на визнання або оспорювання законних прав позивача.

Херсонський заклад дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради є юридичною особою, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

З огляду на викладене належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України є саме роботодавець Херсонський заклад дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, який незаконно призупинив дію укладеного з ОСОБА_1 трудового договору, тим самим позбавив її роботи та завдав такими діями моральної шкоди. Тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди з Управління освіти Херсонської міської ради, оскільки немає причинно-наслідкового зв`язку з діями вказаного відповідача, який би давав підстави для покладення на нього обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Отже Управління освіти Херсонської міської ради є неналежним відповідачем за вказаними позовними вимогами і з нього, у тому числі, не можуть стягуватися судові витрати.

З огляду на викладене, враховуючи, що моральна шкода спричинена внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця, тому саме Херсонський ясла-садок №23 Херсонської міської ради є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради моральної шкодив розмірі 10 тис. грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивачка звернулася з позовом про стягнення 100000,00 грн, задоволено позов в сумі 10000,00 грн, що складає 10%, а тому з закладу дошкільної освіти підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 121,12 грн.

Що стосується вимог позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

05.03.2024 року між адвокатом Білою Т.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №09-пд/2024. Згідно додаткової угоди №1 до Договору №09-пд/2024 про надання правничої допомоги, сторонами погоджено розмір гонорару у разі отримання позитивного рішення суду в розмірі 10 тис. грн. Згідно звіту №1 про надані послуги адвокатом Білою Т.В. надано наступні послуги: проаналізовано надані ОСОБА_1 документи та судову практику у подібних правовідносинах; підготовлено позовну заяву про стягнення моральної шкоди за порушення трудових прав працівника; підготовлено заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката. Вартість послуг склала: складання позовної заяви 5 тис. грн, складання заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката 2 тис. грн, усна консультація щодо правовідносин, що виникли між сторонами 300 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 7300,00 грн. У заяві про розподіл судових витрат представник позивачки просить стягнути 17300,00 грн. витрат на правничу допомогу.

З урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, часткового задоволення позову в розмірі 10%, суд дійшов висновку про стягнення з дошкільного закладу освіти на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 1730,00 грн, що складає 10% від задоволеної частини позову.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 10 листопада 2025 року.

Керуючись ст.11,14,16,23,1167 ЦК України, ст.141,258,259,264-265,280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради, Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 25649457, місцезнаходження: м.Херсон, пр-т Незалежності, буд. 58а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 25649457, місцезнаходження: м.Херсон, пр-т Незалежності, буд. 58а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 121,12 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1730,00 грн., а разом 1851,12 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят одна гривня дванадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус