Ухвала суду № 131730553, 07.11.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4119/25 Провадження № 2/450/2317/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

для усунення недоліків

07 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участю представників відповідача Петриченко А. І., Гаврилюк С. В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Петриченко Алли Ігорівни про залишення без руху позовної заяви в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, -

в с т а н о в и в :

в провадженні судді Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, в якій представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно сплачені кошти на виконання п. 3.3. Додаткової угоди № BL1036/K-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1036 від 20 грудня 2007 року в сумі 978, 09 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.09.2025 року становить 50 303 грн. 18 коп., інфляційні втрати за період з 20.12.2007 року по 03.09.2025 рік в сумі 327 060 грн. 07 коп., 3 (три) відсотки річних за період з 20.12.2007 року по 03.09.2025 рік в сумі 26 738 грн. та пеню в розмірі трьох відсотків суми, належної до повернення за період з 20.12.2007 року по 03.09.2025 рік в сумі 9 759 349 грн. 70 коп., що загалом складає 10 163 452 грн. 95 коп, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

11.09.2025 року провадження у справі відкрито.

03.11.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Петриченко А. І. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке вона мотивує тим, що позивач безпідставно вважає себе споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» і, відповідно, помилково вважає, що звільнений від сплати судового збору. Представник відповідача зазначила, що укладений між сторонами 20.12.2007 року Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1036 та Додаткова угода №BL1036/К-1 не є договором споживчого кредиту, оскільки кошти за ним не надавалися для придбання продукції, товарів чи послуг для особистих потреб, а отже, не підпадають під дію вказаного Закону. Крім того, кредитний договір припинив свою дію у зв`язку з повним погашенням зобов`язань, що підтверджується рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому норми про захист прав споживачів не застосовуються. Також ОСОБА_2 наголосила, що позивач не навів у позовній заяві, яке саме його право як споживача порушене, не надав доказів споживчого характеру правовідносин та не сплатив судовий збір, що є порушенням вимог статей 175 і 177 ЦПК України. У зв`язку з цим представник просила суд залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

У підготовче судове засідання з`явились представники відповідача Петриченко А. І. та Гаврилюк С. В., які подане клопотання підтримали у повному обсязі, просили позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивач та її представник адвокат Качмар І. О. в підготовче судове засідання не з`явились, однак останній направив на адресу суду клопотання про об`єднання в одне провадження цивільних справ, в якому просив розгляд клопотання проводити без участі позивача та її представника.

Дослідивши клопотання про залишення позовної заяви без руху представника відповідача, позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заява не відповідає вимогамст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, як звертає увагу суду сторона відповідача, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ч. 4ст. 177 ЦПК Українипредставник позивача покликається на те, що остання звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спірні правовідносини, які склалися у даному випадку, виникли на підставі того, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг АТ «Універсал Банк» та вважає пункт 3.3 Додаткової угоди від 20.12.2007 року № BL036/K-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг від 20.12.2007 року № BL036 є нікчемним, оскільки його умови обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України "Про споживче кредитування".

З матеріалів справи вбачається, що позивачка при поданні до суду позовної заяви судовий збір не сплачувала та як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивачка (представник позивача) у позові покликається на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №320/5115/17 міститься висновок, що відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 цієї статті); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Окрім того, як вбачається із змісту постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, на котру покликається представник відповідача Верховним Судом встановлено, що «надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц вказав, що «положення спірного кредитного договору№ PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою,встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача,як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок».

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Змістом пункту 22 частини 1статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що споживачфізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до положеньстатті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно доЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача, визначене устатті 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, представника позивача ОСОБА_1 адвокат Качмар І. О. просить стягнути з відповідача на користь позивача на виконання п. 3.3. Додаткової угоди № BL1036/K-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1036 від 20 грудня 2007 року в сумі 978,09 швейцарських франків як безпідставно сплачені кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати у сумі 327060,07 грн, 3 відсотки річних 26738,00 грн, та нараховану відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню у сумі 9759349,70 грн., а на підтвердження позовних вимог звертає увагу суду на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11.12.2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Подаючи вказаний позов, позивач фактично оскаржує незаконні дії відповідача, які полягають у безпідставному отриманні та утриманні грошових коштів, сплачених позивачем понад передбачені умовами кредитного договору суми, а також у порушенні прав споживача фінансових послуг, гарантованих Законом України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, встановлено, що 20.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» як Банком та ОСОБА_1 як позичальником укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1036 (далі Кредитний договір), згідно якого Банк зобов`язується надавати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 107000,00 дол. США, у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 1.1).

У пункті 1.1.1 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього Договору оформлюється додатковою угодою до цього Договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього Договору.

У розумінні Кредитного договору кредитна послуга включає в себе: (1) кредит, (2) кредитну лінію, (3) кредитну лінію плюс; лімітом кредитної лінії та кредитної лінії плюс є гранично припустима сума заборгованості позичальника перед Банком за загальною сумою виданих траншів у будь який момент дії договору; траншом є сума кредиту повністю або частина суми кредиту, що надається Позичальнику в межах встановленого ліміту кредитної лінії на строк, у розмірі та під процентну ставку, встановлені цим Договором та Індивідуальною угодою.

20.12.2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №BL1036/К-1, в якій останні узгодили, що Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 98 797 швейцарських франків, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в України. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10.06.2017 року), до 10.06.2017 року регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 року на ці правовідносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Такі висновки зроблені у пункті 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №638/13683/15-ц, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2025 у справі №0827/2899/2012, від 12.03.2025 у справі № 522/9983/15-ц.

Також, у пункті 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №638/13683/15-ц зроблено висновок, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинна на час укладення Кредитного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

За таких обставин, враховуючи положення Кредитного договору та Додаткової угоди від 20.12.2007 року, Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинна на час укладання правочинів, Кредитний договір не є споживчим кредитом, оскільки в ньому не зазначено, що кошти надаються для придбання продукції (будь який вибір (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення особистих потреб).

За загальним правилом, у разі, якщо надається споживчий кредит, у такому разі у назві договору зазначається про це та у предметі сторони узгоджують конкретні потреби, на які надається кредит. В свою чергу, позивачем не доведено, що кошти, які надані за Кредитним договором, були направлені на придбання продукції у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно пункту 7.7. Кредитного договору, строк дії даного договору встановлюється з дня укладання цього Договору до повного погашення суми грошових зобов`язань за цим Договором та окремими Індивідуальними угодами.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №450/2013/14-ц встановлено, що внаслідок звернення стягнення на підставі судового рішення у справі №450/1350/13 Банк набув право власності на предмет іпотеки.

Відповідно, Банк задовольнив свої вимоги та погасив заборгованість за Кредитним договором, тому відповідно до пункту 7.7. Кредитний договір є таким, що припинив дію.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №757/18451/18 зроблено висновок, що оскільки між сторонами припинилися договірні правовідносини за договором банківського вкладу, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.

Кредитний договір припинив свою дію з підстав погашення позивачем грошових зобов`язань, у зв`язку із чим не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим ОСОБА_1 не є споживачем послуг АТ «Універсал банк» в розумінніЗакону України «Про захист прав споживачів»при зверненні із даними вимогами до суду, у зв`язку із вищенаведеним, покликання представника позивача наст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»відповідно до якої позивача звільнено від сплати судового збору, є безпідставними.

За п.1ч.1ст.176ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»станом на 01 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн.

Позивач заявляє вимоги майнового характеру на загальну суму 10 163 452 грн. 95 коп, отже судовий збір, який підлягає сплаті становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 15 140 грн., з огляду на що позивачу слід сплатити судовий збір у вказаному вище розмірі, докази чого надати суду.

Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Згідно з частинами першою, другою статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху та зобов`язати позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом: подання на адресу суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 15 140 грн. гривень за реквізитами: отримувач коштів ГУК Львiв/Пустомитівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA968999980313191206000013893, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: *;101;2717521984; судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Пустомитівський районний суд Львівської області.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вказана позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

клопотання предстаника відповідача - задоволити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені,- залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, - вважати неподаною та повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяІ. І. Мельничук