Рішення № 131716418, 28.10.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20541/25

Провадження № 2/522/9016/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

28 жовтня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товарна біржа «ЦЕНТРАЛЬНА ОДЕСЬКА БІРЖА» про визнання договору дійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також до Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Товарної біржі «ЦЕНТРАЛЬНА ОДЕСЬКА БІРЖА», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Позов не містить майнової вимоги.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 23.06.1997 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2758, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, Покупці (Позивачі) повністю сплатили визначену ціну (15 421 грн.) до його підписання, і всі зобов`язання за договором були виконані. Договір був зареєстрований на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» та згодом, 21.07.1997 року, право власності на квартиру було зареєстровано за Позивачами в КП «БТІ», що підтверджується листом БТІ від 03.09.2025.

Спір виник у зв`язку з необхідністю нотаріального посвідчення правовстановлюючого документа для подальшого відчуження квартири. Позивачі зазначають, що на момент укладення правочину діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, стаття 227 якого вимагала нотаріального посвідчення, проте сторони керувалися частиною 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Саме тому договір не був нотаріально оформлений.

Посилаючись на частину 2 статті 47 ЦК УРСР, а також на судову практику Верховного Суду (зокрема, Постанову від 12.09.2018 у справі № 522/50/16-ц), Позивачі стверджують, що оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, договір був повністю виконаний (сплачена ціна, передано майно, здійснено реєстрацію в БТІ), а Відповідачі не оспорюють факт купівлі-продажу, суд має право визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним. Це є належним способом захисту їхнього порушеного права власності (статті 16, 328 ЦК України). Позивачі просять суд прийняти позов до провадження та визнати дійсним договір купівлі-продажу № 2758 від 23.06.1997 року.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що між Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на момент укладення договору ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ) та Відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2758 від 23.06.1997 року.

Позивачі придбали ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,3 кв.м. (п. 1 Договору).

Продаж здійснено за 15 421 грн., яку Продавець отримав повністю до підписання Договору (п. 3 Договору).

Сторони повністю погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу (за змістом договору).

Усі зобов`язання за договором були виконані в повному обсязі.

Квартира передана Позивачам, які мають оригінал технічного паспорту та платіжні квитанції на оплату комунальних послуг.

Договір був зареєстрований 23.06.1997 року на Товарній біржі «ЦЕНТРАЛЬНА ОДЕСЬКА БІРЖА» у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю під реєстраційним номером 2758 (за змістом Договору).

Договір містить помітку, що він не потребує нотаріального завірення (за змістом Договору, п. 9).

Право власності на квартиру було зареєстровано за Позивачами 21.07.1997 року за реєстровим номером 3095 у КП «БТІ» на підставі цього договору, що підтверджується листом КП «БТІ» № 59718/04-04 від 03.09.2025 року.

Позивач ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 у зв`язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".

Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1998 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товарна біржа «ЦЕНТРАЛЬНА ОДЕСЬКА БІРЖА» про визнання договору дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2758 від 23.06.1997 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,3 кв.м., корисною площею 53,8 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., що укладений на Товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 (прізвище змінено на ОСОБА_6 ) з іншої сторони, який зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за номером -2758 від 23.06.1997 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2025 року.

Суддя А.В. Науменко

28.10.2025