Постанова № 1316764, 26.11.2007, Житомирський окружний адміністративний суд

                                                             ПОСТАНОВА

                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                                                   Справа № 2а –1561 / 07

         Категорія 23

26 листопада 2007 року                                                                                            м. Житомир 

                      Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Попової О.Г.

при секретарі Снігірьовій О.С.

за участю  представників сторін

розглянувши у судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ТзОВ “Спільне українсько-німецьке підприємство “Житомир-Полісакс” до державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 23.04.2007 року за №003823304/0 та його скасування,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 23.04.2007 року за №003823304/0 та його скасування. Свої вимоги мотивує тим, що в серпні 2006 року при придбанні сировини у ТОВ “Корпорація Вітал” ТзОВ СП “Житомир-Полісакс” включило до податкового кредиту 52687,33 грн. Таке включення вважають правильним, так як нарахування податкового кредиту проводилось відповідно до податкових накладних на підставі п.п. 7.5.1, 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав в повному об’ємі з вищевказаних мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що працівниками ДПІ в м.Житомирі проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ “Спільного українсько-німецького підприємства “Житомир-Полісакс” правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ станом на 13.04.2007 року. В ході перевірки встановлено, що в цей період ТзОВ СП “Житомир-Полісакс” купувало продукцію у ТОВ “Корпорація Вітал”, яке є посередником. Постачальниками реалізованої продукції є ПП “Артпласт”(купував продукцію у ТОВ “Сервістехпром”), ДП “ТД”-Текстиль-Полімер”(купував продукцію у ТОВ “Вісма”), ТОВ НВП “УкрБелПласт”(купували продукцію у ТОВ “ВТФФ Полбудпостач”). Відповідачем направлялись запити та проводились зустрічні перевірки підприємств-постачальників з питань підтвердження включення до податкових зобов”язань та сплати продавцями сум податку на додану вартість, що заявлені ТзОВ СП “Житомир-Полісакс” до відшкодування з бюджету за серпень 2006 року. Однак, на момент проведення перевірок довідки про  результати зустрічних перевірок не надійшли, що на думку відповідача робить неможливим відшкодування суми 52687 грн. як податкового кредиту з бюджету. Посилається на те, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” право на відшкодування виникає лише при фактичній надміріній сплаті ПДВ в ціні товару.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено: згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 132935 товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-німецьке підприємство “Житомир-Полісакс” зареєстровано 28.04.1995 року як юридична особа номер запису13051200000000837, ідентифікаційний код юридичної особи 20428705, місцезнаходження: Житомирська область м.Житомир Корольовський район, вул. Промислова,1/154, та включено до Єдиного державного реєстру підприємств. товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-німецьке підприємство “Житомир-Полісакс”  взято на облік платника податків в ДПІ у м.Житомирі 05.05.1995 року за № 1039, як платник ПДВ товариство отримало свідоцтво № 09605573 від 101.07.1997 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.10.2004 року позивач придбав за грошову суму у ВАТ „Завод „Коростеньагромаш” (ВАТ „Вінницяпінобетон)  нерухоме майно цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів у кількості 23 одиниць на загальну суму 1500000 грн. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ДКП Коростенське МТІ від 28.09.2004 року № 4750744, загальна вартість відчужуваного майна становила 1196609 грн.

В 2006 році позивач придбавав сировину у ТОВ “Корпорація Вітал”, якє не було безпосереднім постачальником продукції.

На вартість реалізованої продукції продавцем ТОВ “Корпорація Вітал” виписувались податкові накладні № 58 від 12.07.2006 року на суму 162,800,00 грн. в тому числі ПДВ 27133,33 грн., № 60 від 19.07.2006 року на суму 1318,00 грн. в тому числі ПДВ 219,67 грн. та № 63 від 31.07.2006 року на суму 152000,00 грн. в тому числі ПДВ  25333,33 грн.

Розрахунки за придбану продукцію здійснювались в безготівковій формі через  банківський рахунок позивача, про що свідчать копії виписок з особового рахунку від 01.08.2006 року на суму 33333,33 грн. в тому числі ПДВ – 6666,67 грн., від 31.07.2006 року на суму 10000,00 грн. в тому числі ПДВ 2000,00 грн., від 24.07.2006 року на суму 33333,33 грн. в тому числі ПДВ – 6666,67 грн., від 21.07.2006 року на суму 33333,33 грн. в тому числі ПДВ – 6666,67 грн., від 19.07.2006 року в сумі 1098,33 грн. в тому числі ПДВ – 219,67 грн. та в сумі 33333,33 грн. в тому числі ПДВ – 6666,67 грн., від 18.07.2006 року на суму 35666,67 грн. в тому числі ПДВ – 7133,33 грн., від 08.08.2006 року на суму 83333,33 грн. в тому числі  ПДВ – 16666,67 грн.

На підставі податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту суми сплаченого ним податку на додану вартість на загальну суму 52687,33 грн.

Позивач вказав у податковій декларації з податку на додану вартість за 08 місяць 2006 року суми сплаченого ПДВ.

 В судовому засіданні, на підтвердження обґрунтованості своїх дій, позивачем надано, а судом оглянуто оригінали зазначених документів, які не мають будь-яких нормативних недоліків і порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.п.7.4.1, 7.4 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5. п.7.4. Закону України „Про податок на додану вартість”, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. цього Закону).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.3. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Платники податку, визначені у п.10.1. ст.10 відповідають лише за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкових накладних та податкової декларації платника податку. Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від”ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов”язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не являється підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, неотримання відповіді щодо сплати податку на додану вартість продавцями при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця – позивача по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ “Спільного українсько-німецького підприємства “Житомир-Полісакс” обґрунтовані, підтверджені документально матеріалами справи, оригінали яких оглядались в засіданнях суду і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, на підставі ст.94 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача.

         На підставі Законів України „Про податок на додану вартість”, „Про погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

постановив:

           Позов ТзОВ “Спільне українсько-німецьке підприємство “Житомир-Полісакс” до державної податкової інспекції у м.Житомирі – задоволити.

           Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 23.04.2007 року за №003823304/0..

           Відшкодувати ТзОВ “Спільне українсько-німецьке підприємство “Житомир-Полісакс”  понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду  набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: