Рішення № 131658727, 07.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 рокуСправа №160/25214/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/25214/25 за позовом ОСОБА_1 до 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 20 серпня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; зобов`язати 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 20 серпня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у 7 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. 20.08.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/6449/24, на картковий рахунок позивача було зараховано індексацію грошового забезпечення. Вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, відтак, на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/25214/25. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем 18.09.2025 року та 22.09.2025 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на день виключення позивача із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення між ним та відповідачем не існувало спору щодо нарахування та виплати індексації, отримавши виплати, нараховані йому при звільнені, позивач не заявив відповідачу про свою незгоду з їх розміром та складовими; право позивача на отримання індексації, встановлене рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким суд зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення; зазначений судовий акт відповідач добровільно виконав, нарахувавши та виплативши позивачу індексацію. Доказів ухилення відповідача від виконання цього рішення матеріали справи не містять. Оскільки відповідач виплатив індексацію, належну позивачу на день звільнення, то підстави для застосування судом до відповідача наслідків, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, за порушення строків виплати компенсації індексації, відсутні. Отже, відсутні підстави стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання середнього заробітку й компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як таке право було встановлено судом. Тому, з урахуванням зазначених обставин, відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України, у вигляді сплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення.

24.09.2025 року до суду відповідачем були надані витребувані докази.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив службу у 7 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, що підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року у справі 160/6449/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов`язано 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

20.08.2025 року згідно виписки з карткового рахунку позивачу нараховано та виплачено грошові кошти у розмірі 64 341,43 грн на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/6449/24.

Відповідно довідки про грошове забезпечення позивача від 18.09.2025 року №71, за березень 2021 року складає 12 411,42 грн., за квітень 2021 року складає 13 779,41 грн., середньоденний розмір заробітної плати, за останні два місяці перед звільненням, складає 429,36 грн.

Оскільки відповідач здійснив повний розрахунок із позивачем при звільненні, виплативши йому всі належні суми, лише 20.08.2025 року, позивач, вважаючи що має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законодавством, яке урегульовує питання проходження служби цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України, Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 №623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388, якими порядок проходження служби, виплати грошового забезпечення, гарантії соціального захисту, звільнення з публічної служби чітко врегульовані та не передбачають застосування норм Кодексу законів про працю України.

Суд наголошує, що жодним з вище зазначених нормативно правових актів не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (чинній на момент звільнення позивача зі служби) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції (чинній на момент звільнення позивача зі служби), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом.

Період з 31.05.2021 року до 18.07.2022 року регулювався редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка не встановлювала обмеження строку щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. До цього періоду, в разі існування істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності.

Проте, період з 19.07.2022 року до 20.08.2025 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 10 квітня 2024 року у справі №360/380/23, від 18 квітня 2024 року у справі № 380/4205/23.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням приписів статті 117 Кодексу законів про працю України та правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд зазначає, що відшкодування, передбачене цією статтею, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.

Щодо принципу пропорційності, який належить застосувати в спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

У межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Належить також враховувати висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі №489/6074/23, якій відступлено від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 року у справі №440/6856/22, та вказано наступне.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців».

Отже, принцип пропорційності застосовується до першого та другого періоду.

Щодо періоду та розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа календарних днів за цей період.

З огляду на матеріали справи, днем звільнення позивача зі служби є 31.05.2021 року, тому двома попередніми місяцями перед звільненням є березень 2021 року та квітень 2021 року.

Остаточний розрахунок мав бути проведений з позивачем 31.05.2021 року в день звільнення.

Натомість, належні до виплати суми в загальному розмірі 64 341,43 грн., були виплачені лише 20.08.2025 року.

Судом встановлено, що днем звільнення ОСОБА_1 є 31.05.2021 року, а тому першим днем затримки є 01.06.2021 року.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 20.08.2025 року, а тому останнім днем є 19.08.2025 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 01.06.2021 року по 18.07.2022 року та з 19.07.2022 року по 19.08.2025 року.

Відповідно довідки про грошове забезпечення позивача від 18.09.2025 року №71, за березень 2021 року складає 12 411,42 грн., за квітень 2021 року складає 13 779,41 грн., середньоденний розмір заробітної плати, за останні два місяці перед звільненням, складає 429,36 грн.

З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2021 року по 18.07.2022 року становить 177 325,68 (429,36 грн. х 413 днів затримки).

Період з 19.07.2022 року по 19.08.2025 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Враховуючи редакцію статті 117 Кодексу законів про працю України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», за період з 19.07.2022 року по 19.08.2025 року середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 78 572,88 грн. (429,36*183).

Відповідно до позиції щодо необхідності застосування статті 117 Кодексу законів про працю України, викладеної в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, слід обраховувати суму стягнення пропорційно розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Згідно довідки про грошове забезпечення при звільненні від 18.09.2025 року №71 вбачається, що з метою остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби, відповідачем добровільно було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 55 589,85 грн.

Також згідно інформації про нарахування та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні особами рядового та начальницького слкаду служби цивільного захисту, ОСОБА_1 виплачену одноразову грошовоу допомогу при звільненні у сумі 182 914,75 грн.

Із врахуванням грошового забезпечення в сумі 64 341,43 грн. (виплаченого на виконання рішення суду від 20.05.2024 року у справі 160/6449/24) на яке позивач мав право на день звільнення, сума усіх належних позивачу при звільненні виплат становить 302 846,03 грн. (64 341,43 + 182 914,75 +55 589,85).

З указаного вбачається, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 302 846,03 грн. (що становить 100%), з яких: 64 341,43 грн. (21,25%) кошти виплачені позивачу на підставі судового рішення.

Виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному спорі, становить 54 378,44 грн. (21,25% від 255 898,56 грн. (177 325,68 грн.+ 78 572,88 грн.)).

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а належним способом захисту є стягнення з 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54 378,44 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Однак, на користь позивача підлягає стягненню вся сума судового збору, оскільки не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд визнав порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 27.08.2025 року.

Отже на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (53211, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 19, ЄДРПОУ 38309581) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54 378,44 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська