Рішення № 131651537, 04.11.2025, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 127/25466/25

Провадження №2/141/365/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 127/25466/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук Валентин Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

15.09.2025 до Оратівського районного суду Вінницької області з Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовано тим, що 05.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис № 17607 про звернення стягнення з позивача ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №001-01778-030713 від 03.07.2013, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником якого за договором № 2254/К від 04.06.2020 про відступлення прав вимоги є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованості в загальній сумі 18 683,98 грн, з яких: 8 040,77 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 593,21 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 50,00 грн плата за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року.

14.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65750041.

24.06.2021 приватним виконавцем Собчуком В.В. винесено постанову про стягнення з боржника заборгованості в розмірі 18 683,98 грн, до виплати основної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 21 352,38 грн.

В червні 2025 року позивачу стало відомо про існування зазначеного виконавчого напису та його примусове виконання приватним виконавцем.

Позивач зазначає, що статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Однак, у виконавчому написі № 17607 від 05.04.2021 нотаріус зазначає, що строк платежу за кредитним договором № 001-01778-030713 від 03.07.2013 настав, при цьому нотаріус не вказав конкретну дату настання строку платежу, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до кредитного договору № 001-01778-030713 від 03.07.2013, на підставі якого звернуто стягнення за оскаржуваним виконавчим написом, строк дії договору становить 36 місяців, а отже і право вимоги у кредитора виникло 03.07.2016. При цьому, за оскаржуваним написом стягнуто заборгованість, яка виникла після закінчення строку кредитування з 04.06.2020 по 31.03.2021.

Також із виконавчого напису убачається, що нотаріусом здійснено виконавчий напис на підставі наданого не повного розрахунку боргу, який, в свою чергу, не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника, тому з цього випливає, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус не переконався щодо безспірності існуючої заборгованості.

Окрім того, позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено 05 квітня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржник.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17607 від 05.04.2021, який був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.

Ухвалою суду від 29.09.2025 провадження у справі № 127/25466/25 відкрито та з врахуванням вимог ст.274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 04.11.2025, з роз`ясненням процесуальних прав учасникам справи. Також до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про розгляд справи № 127/25466/25, однак жодних заяв чи клопотань до суду не подав.

30.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» ПивовароваП.Є.надійшов відзивна позовнузаяву від30.09.2025,відповідно дозмісту якогопредставник відповідачапросить судвідмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та покласти судові витрати на позивача.

В обґрунтування відзиву зазначено, що в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів

Відтак, відповідач вважає, що ним виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором, і саме тому виконавчий напис, вчинений 05.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 17607, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 18683,98 грн не підлягає визнанню такими, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною.

Щодо твердження позивача про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. пропущено строк позовної давності для вчинення виконавчого напису, представник відповідача зазначає, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

Як убачається зі змісту виконавчого напису, вчиненого 05.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрованого за № 17607, правонаступником усіх прав та обов`язків нового кредитора є ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору № 2254/К відступлення прав вимоги від 04.06.2020, тобто строк для звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису перебуває у межах трирічного терміну починаючи із 04.06.2020, а отже твердження позивача щодо пропуску вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. є помилковим, адже право вимоги виникло у відповідача 04.06.2020 року і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 05.04.2021 року минуло менше трьох років.

На підставі викладеного, представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» Пивоваров П.Є. просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також 30.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» Пивоварова П.Є. надійшла заява від 30.09.2025 про виконання вимог ухвали суду від 29.09.2025, у якій представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи кредитний договір № 001-01778-030713 від 03.07.2013 та додаток № 1 до договору № 001-01778-030713 від 03.07.2013.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак пояснення щодо позову не надав.

Згідно з положенням частини третьої статті 13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст.279ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Також якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 279 ЦПК України).

Згідно ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 2 ст. 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 127/25466/25, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із заяви № 001-01778-030716 від 03.07.2013, ОСОБА_1 (далі по тексту клієнт) запропонував (надав оферту, далі по тексту пропозиція) ПАТ «Дельта Банк» (далі по тексту - банк) укласти з ним договір про надання кредиту на власні потреби на суму 15000,00 грн строком на 36 місяців на наступних умовах: розмір процентної ставки 9,99 % річних (процентна ставка є фіксованою), розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,49 % в місяць, розмір комісії за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту.

Згідно додатку № 1 до заяви № 001-01778-030716 від 03.07.2013, сторони погодили графік платежів, а саме дати платежів, суму кредиту 15000,00 грн, суми платежів усього 36238,88 грн, розмір погашення основної суми кредиту 15000,00 грн, проценти за користування кредитом усього 2422,88 грн, а також платежі за надані супутні послуги, а саме при обслуговуванні кредитної заборгованості у загальному розмірі 18846,00 грн, а також реальну процентну ставку 70,00%, а також абсолютне значення подорожчання кредиту 21268,88 грн.

Згідно вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису № 17607 від 05.04.2021, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запропоновано стягнути невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на підставі договору № 2254/К від 04.06.2020 про відступлення прав вимоги відступлено права вимоги за кредитним договором № 001-01778-030716 від 03.07.2013, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 за період з 04.06.2020 по 31.03.2021 8040,77 грн заборгованості за тілом кредиту, 10593,21 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 50,00 грн плати за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 18 683,98 грн.

Як убачається з постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В., 14.06.2021 було відкрито виконавче провадження ВП № 65750041, у зв`язку з поданням заяви про примусове виконання виконавчого напису № 17607, виданого 05.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» заборгованості в сумі 18683,98 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. від 29.06.2021 при примусовому виконані виконавчого напису № 17607 від 05.04.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65750041 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати, ГУ ПФУ у Вінницькій області відносно ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року було стягнуто грошові кошти у відсотковому співвідношенні 5,23 % над нарахованої виплати, а саме за жовтень 2021 року у сумі 131,15 грн, за листопад 2021 року у сумі 131,15 грн, за грудень 2021 року у сумі 136,42 грн.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує підстави заявленої позовної вимоги тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого. Крім того, позивач вважає, що вбачається спірність щодо розміру заборгованості, що зазначена у виконавчому написі.

Визначаючись щодо спірних правовідносин та встановлених обставин, суд керується наступним.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1Закону України«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

За змістом ст.87 Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерстваюстиції України № 296/5від 22.02.2012року передбачено порядок вчинення виконавчих написів (далі по тексту - Порядок).

Згідно п. 1.1 даної Глави Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п. 1.2. Порядку перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3.1 вказаної Глави Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.2 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Поряд з цим, у п. 3.5 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10.12.2014 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси можуть вчиняти виконавчі написи за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис про стягнення заборгованості, що випливає із кредитних відносин, вчинено 05.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Натомість, доказів про те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позову та визнання спірного виконавчого напису № 17607 від 05.04.2021 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Доводи відповідача, які були викладені у відзиві на позов, суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду щодо спірних правовідносин у справі № 127/25466/25, тоді як представником відповідача висловлено власні суб`єктивні припущення щодо порядку вчинення спірного виконавчого напису нотаріусами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Також згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд звертає увагу, що представлену нотаріусу заборгованість не можна вважати безспірною, оскільки позивач зазначає, що умовами укладеного кредитного договору № 001-01778-030713 від 03.07.2013, на підставі якого звернуто стягнення за оскаржуваним виконавчим написом, передбачено строк дії договору терміном 36 місяців, а отже і право вимоги у кредитора виникло 03.07.2016. При цьому, за оскаржуваним написом стягнуто заборгованість, яка виникла після закінчення строку кредитування з 04.06.2020 по 31.03.2021. Також позивач зауважує, що нотаріусом здійснено виконавчий напис на підставі наданого неповного розрахунку боргу, який, в свою чергу, не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника

Натомість, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано суду жодних належних доказів щодо подання до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.

В свою чергу, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу для вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Так, ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцятиденного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. У такому випадку боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та кредитором щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16 (провадження № 61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17 (провадження № 61-17565св18).

Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. Поряд з цим, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Суд зауважує, що оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості, ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» вправі звернутися у судовому порядку із відповідним позовом до позивача у випадку порушення його прав через невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору № 001-01778-030716 від 03.07.2013, у тому числі на підставі положень ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 968,96 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1 ст.1Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст.19Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст.1цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст.27Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правничої допомоги № 163/25 від 14.07.2025; умови та порядок розрахунків, що є додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 163/25 від 14.07.2025, згідно якого адвокат Мишковська Т.М. та клієнт ОСОБА_1 домовились, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги становить 7000,00 грн, оплата здійснюється шляхом сплати повної суми під час підписання договору, судовий збір сплачується окремо; квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.07.2025 про сплату ОСОБА_1 7000,00 грн, підстава: договір про надання правничої допомоги № 163/25 від 14.07.2025.

На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 гривень.

При цьому, у наданому суду відзиві від 30.09.2025 представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» Пивоваров П.Є. зазначає, що позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є шаблонним документом, підготовка якого не потребує багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань, і не може вважатися складною юридичною роботою. Судова практика з питань визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у подібних правовідносинах є сталою. Отже, витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю виконаної роботи та непропорційними до предмета спору.

Також представник відповідача зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 000,00 грн є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, та, окрім того, позивачем не надано детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, відтак представник відповідача вважає, що суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, а тому в цій частині судових витрат позивачу повинно бути однозначно відмовлено.

Суд, аналізуючи фактичні обставини справи № 127/25466/25 в контексті сталої практики Верховного Суду зі спірних правовідносин, які виникли між сторонами, а також враховуючи той факт, що розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та приймаючи до уваги обсяг виконаної роботи адвокатом й заперечення відповідача щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 512, 514, 516-518, 1054, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В АЛ И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17607 від 05.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі кредитного договору №001-01778-030713 від 03.07.2013, укладеного з ПАТ «Дельта Банк», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014 )заборгованості в загальній сумі 18 683,98 грн.

3. Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» (м.Київ,вул.Симона Петлюри,буд.30,код ЄДРПОУ35625014) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 968,96грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

4. Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» (м.Київ,вул.Симона Петлюри,буд.30,код ЄДРПОУ35625014) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

5. Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 10.11.2025.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Приватний виконавецьвиконавчого округу Вінницькоїобласті СобчукВалентин Васильович (вул. Хмельницьке шосе, буд. 23-А, каб. 411, м. Вінниця, 21036).

Суддя С.В. Климчук