Рішення № 131650403, 06.11.2025, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

06.11.2025

Справа № 494/1549/25

Провадження № 2/494/778/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2025 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання Антонишиної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/1549/25 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.

Враховуючи, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Ширяївського, Іванівського, Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справ в розумні строки визначені ЦПК України.

Ухвалою суду від 18.07.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.08.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивачі у позовній заяві вказали, що ОСОБА_1 18.06.2024 року придбала частки житлового будинку АДРЕСА_1 , інша частки вказаного будинку належить ОСОБА_2 , яка звернулась до КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості №2», їй виготовлено технічний паспорт та здійснено державну реєстрацію власності на будинок при цьому змінено адресу її частки будинку. Загалом житловий будинок, який знаходиться у спільній частковій власності позивачів складається з одного житлового будинку загальною площею 92.5 кв.м., будинок розташований на земельній ділянці площею 1194 кв.м. Співвласники житлового будинку бажають виділити частку кожного в окрему одиницю, будинок має окремі виходи на різні вулиці. Відповідно до висновку експерта за технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути поділений на два окремі об`єкти, на підставі вказано висновку позивачі отримали окремі технічні паспорти на частки житлового будинку. Зібрані документи подано до приватного нотаріуса, однак нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо поділу будинку, оскільки частки будинку знаходяться за різними адресами. Так як поділ майна неможливо здійснити в нотаріальному порядку, позивачі звернулись до суду та просять виділити кожному в натурі по частини житлового будинку з надвірними будівлями та припинити право спільної часткової власності на частини житлового будинку, що зареєстроване за ОСОБА_2 .

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 03.02.2026 року.

У судове засідання позивачі не з`явились, однак 06.11.2025 року від їх представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити (а.с.74)

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2025 року не з`явилась, разом з тим 23.09.2025 року на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі за наявними в матеріалах справи документами, зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.64).

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вивчивши матеріали справи, врахувавши заяви представника позивачів та представника відповідача про розгляд справи без їхньої участі, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зіст.2Цивільно-процесуальногокодексу України (далі ЦПК України)завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2024 року позивачу ОСОБА_1 належить частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.21).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2010 року, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.10.2010 року та витягу про державну реєстрацію прав від 13.12.2010 року, позивач ОСОБА_2 є власником частки житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22).

Відповідно достатті 355 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною першоюстатті 356 ЦК Українивизначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Висновком про можливість поділу від 20.12.2024 року, виданого експертом, інженером з інвентаризації нерухомого майна підтверджується, що за технічними показниками об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 може бути поділено на два окремих об`єкта (а.с.44-46).

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно достатті 364 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 364 ЦК Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях367та372 ЦК України.

Так,статтею 367 ЦК Українивизначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Застаттею 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 (провадження № 61-7308св22) зазначено, що системний аналіз положень статей183,358,364,367,379,380,382 ЦК Українидає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 367 ЦК України передбачено право співвласників поділити в натурі між ними майно, що перебуває в спільній частковій власності.

Відповідно до ч.2 ст.367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ст.364 ЦК України, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Вимогамист.88Земельного кодексуУкраїни (далі-ЗК України), визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування та розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстави відсутні, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 року по справі № 759/16282/14-ц, від 15.11.2023 року по справі № 199/7810/17.

Однак з позову вбачається, що позивачами не заявлено вимогу про виділення в натурі часток земельної ділянки.

Системний аналіз положень статей183,358,364,379,380,382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ домоволодіння в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Отже, виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов: поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинному законодавству; виділення в натурі частки об`єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом; наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.

Позивачами зазначений вище порядок дотримано не було, докази щодо власності (користування) земельної ділянки на якому розташований вищевказаний будинок позивачами не надані, відсутні умови для виділу в натурі частки нерухомого майна.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Верховний Суд України в постанові від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в п. 25 звернути увагу на те, що сторони зобов`язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема, у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку: документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 за позивачами.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено щодо визначення неналежного відповідача Березівська міська рада Одеської області, оскільки не зрозуміло в чому саме полягають порушенні права позивачів щодо спірного житлового будинку саме Березівською міською радою Одеської області та які вимоги до неї встановлюють у позовних вимогах позивачі.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.12,13,89,141,259,263,264,265,268,273 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Березівська міська рада Одеської області (код ЄДРПОУ 04056842, адреса: пл. Генерала Плієва, 9, м. Березівка Одеської області).

Враховуючи надмірне навантаження та постійне відключення електроенергії, повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.11.2025 року.

Суддя І.А. Римар