Ухвала суду № 131620668, 07.11.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2112/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого-судді: Оборонова І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тарасюка Андрія Миколайовича у цивільній справі №949/2112/25 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюка А.М. перебуває цивільна справа №949/2112/25 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

30 жовтня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Тарасюка А.М. від розгляду вказаної вище цивільної справи. Заяву обгрунтовує тим, що суддею Тарасюком А.М. розглядалася справа №949/2043/25 за її участі, за результатом якої 22 жовтня 2025 року було ухвалено рішення, яке на її думку є необгрунтованим, неповним і таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства. Під час розгляду зазначеної справи, суддею було допущено однобічність у дослідженні доказів, відсутність належної оцінки поданим матеріалам та ігнорування окремих суттєвих обставин, що свідчить про порушення принципів змагальності сторін і повного, всебічного з`ясування обставин справи, передбачених статтями 12, 13 та 43 ЦПК України. Такі дії викликали у заявниці обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Тарасюка A.M., який тепер здійснює розгляд і справи №949/2112/25. З огляду на це, вважає, що наявні інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді, передбачені п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Отже, незадоволення цієї заяви про відвід може бути сприйняте, як порушення її прав, оскільки продовження розгляду справи тим самим суддею, створює ризик порушення принципів справедливості, безсторонності та довіри до суду.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року, визнано необгрунтованою заяву відповідачки про відвід судді Тарасюку Андрію Миколайовичу від розгляду цивільної справи за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішення питання про відвід судді Тарасюку А.М. передано іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч.1ст.33 ЦПК України (а.с.8-9).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2025 року, заяву розподілено головуючому судді Обороновій І.В. (а.с.10).

За змістом ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про відвід судді, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Як на підставу для задоволення відводу, заявниця посилається на те, що суддею Тарасюком А.М., було розглянуто справу №949/2043/25, де вона приймала участь, за результатом якої 22 жовтня 2025 року було ухвалено рішення, яке на її думку є необгрунтованим, неповним і таким, що не відповідає вимогах процесуального законодавства. Тому вважає, що наявні інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді, передбачені п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Так,як встановленоіз долученоїдо заявикопії рішеннясуду,22жовтня 2025року,суддею Дубровицькогорайонного судуРівненської областіТарасюком А.М.було ухваленорішення усправі №949/2043/25,за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичних осіб на утриманні військовослужбовця та у задоволенні заяви відмовлено (а.с.3-6).

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно допрецедентної практикиЄвропейського судуз правлюдини особистабезсторонність судупрезюмується,поки ненадано доказівпротилежного (рішенніпо справі"Білухапроти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення "Кастілло Альгар проти Іспанії" ).

У частині 3 ст. 39 ЦПК України зазначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Разом з тим, Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Тому сумніви відповідачки щодо неупередженості та об`єктивності судді Тарасюка А.М. при розгляді справи №949/2112/25 є надуманими та свідчать лише про припущення відповідачки про існування вказаних нею обставин, оскільки будь-якими доказами це не підтверджується.

Аналізуючи викладені у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що вони зводяться до незгоди відповідачки з прийнятим суддею Тарасюком А.М. рішенням у іншій справі.

Водночас, ч. 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

При цьому, Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 02 березня 2021 року по справі №910/17048/17 вказує, що доводи відповідача щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Отже, оскільки заявлений відвід судді Тарасюку А.М., фактично зводиться до незгоди відповідачки з прийнятим 22 жовтня 2025 року суддею Тарасюком А.М. рішенням у справі №949/2024/25, де вона була заявницею, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу,

Разом з тим, слід зауважити, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вказує, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним (рішення суду у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Частинами третьою та четвертою цієї ж статті передбачено, що у випадку, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що викладені в заяві про відвід судді Тарасюка А.М. доводи заявниці є тільки її припущенням та не підтверджені належними і допустимими доказами і жодним чином не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Тарасюка А.М., тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.36,39,40,260,261 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тарасюка Андрія Миколайовича у цивільній справі №949/2112/25 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя:підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.