Рішення № 131602593, 07.11.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/5718/24

Провадження №2/317/1698/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участі секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , який обґрунтований наступним.

05 червня 2023 року о 05 годині 30 хвилин на автодорозі Київ-Чоп, в Макарівському районі Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи належним позивачці транспортним засобом «Мерседес Спринтер», д.н.: НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду (металевий відбійник), внаслідок чого транспортний засіб пошкоджено. Власниці транспортного засобу позивачці ОСОБА_1 , завдано матеріальної шкоди в розмірі 1106210 гривень 00 копійок.

Постановою судді Макарівського районного суду Київської області від 28.07.2023 ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь завдані збитки.

30 січня 2025 року позивачкою зменшено суму позовних вимог з 1106210,00 грн. до 1061710,00 грн., оскільки залишки транспортного засобу нею були продані за 44500грн.

Заочним рішенням від 16 травня 2025 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21.08.2025 заочне рішення від 16.05.2025 було скасовано, а 22.08.2025 справу передано на розгляд іншому складу суду за протоколом авторозподілу.

25 серпня 2025 року судом відкрите загальне позовне провадження в цій справі.

29 серпня 2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з наступних підстав.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав Звіт № 02 автотоварознавчого експертного дослідження від 21.06.2023, складений за результатами оцінки оцінювачем ОСОБА_3 . Відповідачем було замовлено рецензію на цей звіт, в якій констатовано, що оцінка була проведена оцінювачем з суттєвими порушеннями як вимог профільних документів, так і норм законів.

Зокрема, оцінка автомобіля позивачки проведена з порушенням методики оцінювання, що встановлена нормами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Крім того, оцінювач у своєму звіті не встановив залишкової вартості майна, встановлення якої є обов`язковою відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказане позбавляє можливості оцінити дійсний розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в даній справі.

Відсутність встановленої оцінкою залишкової вартості автомобіля не дає змоги визначити розмір відшкодування, що підтверджено також наведеною у відзиві на позовну заяву практикою Верховного Суду.

Відповідачу від своїх колишніх колег по роботі стало відомо, що позивачка продала автомобіль «Мерседес Спринтер» за 14 тисяч доларів, в той час як до суду вона надала Акт огляду реалізованого транспортного засобу № 4247 від 25.09.2023, в якому ціна продажу автомобіля зазначена як 44500 гривень. Відповідач зазначає, що ця ціна не може вважатись доказом дійсної ціни залишків автомобіля, так як є договірною, визначалась не експертом, а в звіті оцінювача така ціна також не встановлювалась.

Відповідач акцентує увагу на тому, що залишки транспортного засобу були продані позивачкою у вересні 2023 року, тобто до вирішення судом по суті справи про відшкодування завданої їй шкоди. Фактично позивачка знищила об`єкт дослідження, унеможливиши проведення огляду відповідачем або судовим експертом для визначення реальної вартості залишків. Така поведінка є недобросовісною, адже обов`язок доведення розміру збитків належними та допустимими доказами покладено саме на позивача.

Крім того, оцінювач не повідомив відповідача ОСОБА_2 про дату та місце огляду транспортного засобу, внаслідок чого він був позбавлений можливості подавати свої доводи або заперечення при проведенні автотоварознавчого дослідження або викликати зі своєї сторони незалежного експерта.

Вказане є прямим порушенням п. 5.2 Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки КТЗ.

Оцінювач ОСОБА_3 станом на дату складання звіту був зареєстрований в місті Бердянську Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території України. Зазначене свідчить, що ним не було дотримано вимог закону щодо виконання обов`язку зареєструватись за новим місцем проживання протягом 30 днів.

Інші доводи відзиву зводяться до того, що позивачка ОСОБА_1 є нелегальним автомобільним перевізником, що працює без ліцензії. Про ці обставини відповідачем подавались скарги до відповідних органів, які залишились без задоволення. Фактично, відносини були трудовими, а відповідач не є такою особою, що несе повну матеріальну відповідальність за нормами КЗпП України. Наведено посилання на рішення Верховного Суду з цього питання.

03 вересня 2025 року представником позивачки подано відповідь на відзив на позовну заяву, а 15 вересня 2025 року представником відповідача заперечення на неї. Ці заяви по суті спору також враховані судом при прийнятті рішення.

Суд, вислухавши учасників провадження та дослідивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2023 року о 05 годині 30 хвилин ОСОБА_2 на 53 кілометрі + 550 метрів автодороги М-06 «Київ-Чоп», керуючи автомобілем Mercedes-Benz Sprinter д/н: НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з перешкодою металевим колесовідбійником. Внаслідок ДТП автомобіль та відбійник отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Винність відповідача ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП підтверджена Постановою судді Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1429/23 від 28.07.2023, якою він був визнаний винним в порушенні п.п. 12.1 та 13.3 Правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Належність автомобіля Mercedes-Benz Sprinter д/н: НОМЕР_1 позивачці ОСОБА_1 підтверджена копією свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Позивачем до матеріалів справи додано копію Звіту № 02 від 21.06.2023 про проведення оцінювачем ОСОБА_3 оцінки колісного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter д/н: НОМЕР_1 , який досліджений судом.

Вказаним звітом встановлено, що вартість матеріального збитку внаслідок ДТП становить 1106 210,00 грн. Вартість відновлювального ремонту становить 1780542,73грн.

Додатками до звіту оцінювача є ремонтна калькуляція № 89 та фототаблиці, на яких зафіксовано пошкодження автомобіля.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не є власником транспортного засобу, під час керування яким він допустив дорожньо-транспортну пригоду, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження того, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, суд вважає, що на правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не розповсюджується дія Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Це підтверджується преамбулою даного закону та його статтею шостою (в редакції, що діяла на момент ДТП).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В даній справі достовірно встановлено, що саме відповідач 05 червня 2023 року керував належним позивачці транспортним засобом і саме він вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої цей транспортний засіб отримав пошкодження. Визначення правової підстави, на якій відповідач ОСОБА_2 керував автомобілем, виходить за межі обставин, що підлягають з`ясуванню в цій справі.

При визначенні розміру матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню в цій справі, суд керується наявним в ній звітом оцінювача, яким встановлено вартість матеріального збитку. При цьому, досліджена судом рецензія на звіт оцінювача, сама по собі не є тим документом, на підставі якого можливо встановити розмір матеріальних збитків, завданих позивачці дорожньо-транспортною пригодою. Доводи рецензії зводяться до виявлення недоліків звіту, але не встановлюють інших сум вартості ремонту або запчастин.

Як видно з акту огляду реалізованого транспортного засобу від 25.09.2023, належний позивачці Mercedes-Benz Sprinter 2018 року випуску був проданий третій особі за 44500,00 гривень. Саме це стало підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог за заявою від 30.01.2025.

В цьому контексті суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що для належного визначення розміру завданих відповідачем ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 збитків необхідно було б встановити залишкову вартість пошкодженого автомобіля або під час проведення оцінки оцінювачем ОСОБА_3 , або в ході експертного дослідження. Це б у повній мірі відповідало вимогам законодавства.

В той же час, суд констатує, що питання про призначення судової товарознавчої експертизи транспортного засобу ані позивачем, ані його представником в ході розгляду справи не ставилось. При цьому, не може погодитись з доводами відповідача щодо неможливості проведення такого дослідження, виходячи з наступного.

Підпунктом 1.2.4. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», що затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, та Главою 2 «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», що затверджені зазначеним вище наказом Мінюсту, встановлено, що одним з підвидів судових експертиз є транспортно-товарознавча експертиза, яка проводиться з метою визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.

Пунктом 3.5. розділу ІІІ Інструкції визначено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Враховуючи те, що в даній справі проводились огляд транспортного засобу та його оцінка, під час яких зібрано певну кількість фотознімків автомобіля, описано його пошкодження тощо, з яких експертом, теоретично, могла б бути встановлена залишкова вартість автомобіля, відповідач та його представник не були позбавлені можливості заявити суду клопотання про призначення такої експертизи, однак таке клопотання до суду не подавалось.

Враховуючи викладене та те, що позивачка ОСОБА_1 має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача ОСОБА_2 , а будь-які інші докази про визначення розміру завданої матеріальної шкоди в матеріалах справи відсутні, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи відповідача наведених висновків не спростовують. Також слід зазначити про нерелевантність практики Верховного Суду, що наведена у заявах відповідача по суті спору, оскільки в даній справі, на відміну від наведених відповідачем, правовідносини з відшкодування шкоди не регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 листопада 2025 року.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, в розмірі 1061 710 (один мільйон шістдесят одна тисяча сімсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8493,68 (вісім тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 68 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Нікітін