Рішення № 13157300, 29.11.2010, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555 Справа 2-1531/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

29 листопада 2010 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Ткачук С.С.,

при секретарі Махоті О.В.,

за участю представника позивача Буцика Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області справу за позовом ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в інтересах виробничої одиниці “Ясинувататепломережа” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, де просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за поставлену теплову енергію, посилаючись на наступні обставини.

Між ними 29.09.2008 р. був укладений договір про реструктуризацію заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води (далі договір з реструктуризації). Сума заборгованості станом на 01.09.2009 р. становила 1036,82 грн. За умовами договору про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання відповідачка мала щомісячно погашати борг у сумі 259,21 грн. разом з тим, ОСОБА_2 зобовязання не виконує, внаслідок чого на 01.09.2009 р. утворилась заборгованість у вищевказаній сумі. Крім того, позивач просив стягнути індекс інфляції за час прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 99,73 грн. та 3% річних в сумі 41,91 грн., а всього 2622,01 грн.

В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів суму боргу у солідарному порядку і зазначив, що ними отримані кошти в сумі 1000 грн., однак зараховані вони як платіж за опалення нежилого приміщення. Борг за опалення квартири, як жилого приміщення, зберігся і відповідачкою не сплачений.

Відповідачі позов не визнали та пояснили, що на час покупки квартири не існувало ніякого боргу, але ОСОБА_3 надала дочки ОСОБА_2 нотаріальну довіреність представляти її інтереси с правом підпису, тому їй про існування боргу нічого не відомо, про укладення донькою договору про реструктуризацію їй не відомо, вважає до неї вимоги не обґрунтованими. ОСОБА_2 заперечила проти задоволення позову, бо вона вважає, що боргу немає, т.я. нею сплачено 1000грн. в рахунок заявленої суми і зазначена заборгованість частково погашена, надала суду квитанцію про перерахування на рахунок позивача 1000 грн. Під час укладення з позивачем договору про реструктуризацію вона не змогла знайти зазначений вище платіжний документ, що вимусило її підписати цей договір. Рішенням виконкому Ясинуватської міської ради від 27.02.2008 р. № 100, затверджений акт про прийняття в експлуатацію приміщення за вказаною адресою як нежилого, саме з цього часу, на її думку, у неї виник обовязок оплачувати опалення приміщення як нежилого. Вона даною квартирою користується у підприємницьких цілях.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 і згідно її довіреністю від 17.12.2007 р. вона уповноважила доньку ОСОБА_2 представляти її інтереси, повязані експлуатацією даної квартири, у тому числі укладати договори, вносити комунальні платежі тощо.

ОСОБА_2 діючи у межах наданих довіреністю повноважень уклала з позивачем 29.09.2008 договір №1632/07 про реструктуризацію заборгованості за послуги постачання теплової енергії, відповідно до якого визнала наявність за станом на 01.12.2006 р. боргу у сумі 1036,82 грн. та зобовязалась до 28.01.2009 р. сплати зазначену суму.

Згідно рішення Виконкому Ясинуватської міськради від 16.11.2005р. № 629 за заявою ОСОБА_3 було узгоджено місце розташування магазину непродовольчих товарів в її власній квартирі і надано дозвіл на виготовлення та розробку проектно-розрахункової документації. 27.02.2008р. за рішенням Виконкому Ясинуватської міськради було затверджено акт державної приймальної комісії і 27.02.2008 видано свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно вбудоване приміщення крамниці непродовольчих товарів і це право власності пройшло державну реєстрацію.

Між тим позивачем та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою (далі СПД) ОСОБА_2 15.10.2007 р. укладений договір №110, в силу якого позивач взяв на себе зобовязання щодо постачання теплової енергії в гарячій воді до приміщення, яке ОСОБА_2 використовується для здійснення підприємницької діяльності.

З приведеного суд визнає, заборгованість в сумі 1036грн.82коп., є заборгованістю, яку відповідачка ОСОБА_3 повинна сплатити ще станом на 01.12.2006р., бо про існування боргу за договором укладеним з відповідачкою ОСОБА_2 15.10.2007р., за яким оплата за теплопостачання відбувається за іншими тарифами, станом на день укладання договору та на 19.10.2007 суду не надано переконливих доказів.

Представлена суду квитанція від 19.10.2007 згідно якої ОСОБА_2 сплатила «борг за теплоенергію» в сумі 1000грн. суд визнає, що дана сума сплачена в рахунок боргу за договором про реструктуризацію і тому залишок несплаченої суми становить тільки 36грн.82кп.

Доводи представника позивача, що дана сума була сплачена відповідачкою ОСОБА_2 на інший рахунок суд не бере до уваги, бо відповідачкою 19.10.2007 р. частково погашена заборгованість у сумі 1000 грн., кошти перераховані на рахунок позивача, який був їй повідомлений працівниками ВО „Ясинувататепломережа”, номерів інших рахунків відповідачка не мала, оскільки раніше жодного разу з часу придбання даної квартири не оплачувались рахунки позивача, про що свідчать надані позивачем виписки з особового рахунку відповідачка пояснила, що цей рахунок їй було надано позивачем.

Разом з тим, суд визнає, що квартира за адресою АДРЕСА_1, рішенням Ясинуватського міськвиконкому від 27.02.2008 р. № 100 прийнята в експлуатацію як магазин непродовольчих товарів тобто до зазначеного часу у позивача не було підстав нараховувати та стягувати з відповідачки плату за опалення зазначеного приміщення як нежилого.

З наданих представником позивача письмових пояснень витікає, що сплачена відповідачкою 19.10.2007 р. сума зарахована як заборгованість, яка виникла за період з 16.11.2005 до квітня 2007 р.

Суд також приймає до уваги, що перераховано кошти значно раніше, чим виникла заборгованість у СПД ОСОБА_2, тобто у позивача були відсутні підстави для їх зарахування як за нежиле приміщення.

Зазначене приводить суд до висновку, що за обставин, не повязаних з винною поведінкою відповідачки, сплачені нею кошти не зараховані на погашення боргу за квартиру.

Разом з тим, зазначений борг не погашений відповідачкою у повному розмірі, несплаченими залишились 36,82 грн., в цій частині позов і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що зобовязання, взяті на себе відповідачкою ОСОБА_3 за договором реструктуризації, виконані частково, а станом на день закінчення дії договору - 01.09.2009 існувала заборгованість в сумі 36грн.82коп., які слід стягнути з ОСОБА_3, вимоги заявлені до ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки індексу інфляції та 3 % річних задоволенню підлягають частково виходячи з розміру боргу.

Враховуючи положення ст.625 ЦК позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки індексу інфляції та 3 % річних задоволенню підлягають частково виходячи з розміру боргу. Так сума інфляції за період з 01.11.2007 по 01.09.2009 становить 50грн.87коп.(36,82грн.х1,022х1,021х1,029х1,027х1.038х1,031х1,013х1,008х0,995х0,999 х1,011 х1,017х1,015х1,021х1,029х1,015х1,014х1,009х1,005х1,011х0,999х0,998), а сума 3% за цей період становить2грн.02коп.(36,82грн.х3%:365дн.=0,0082%)х669дн. )

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 5 грн.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, тому з відповідачки слід стягнути судовий збір в дохід держави 51грн.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10, 11, 60.212, ЦПК України, суд, - вирішив: Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на корист ОКП “Донецьктеплокомуненерго” (р/р 2600330107718 в філії Ясинуватського відділення №7852 ВАТ Державний Ощадбанк, МФО 394471, код ОКПО 05759681) заборгованість в сумі 36,82 грн., суму індексу інфляції в розмірі 50грн.87коп., суму 3% річних в розмірі 2грн.02коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 5 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 51грн.

В решті позову відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачам і повідомити про їх право на подачу протягом 10 днів заяви про перегляд заочного рішення з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення через Ясинуватський міськрайонний суд. У разі не присутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, особи які брали участь у справі можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя