Ухвала суду № 131562891, 30.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27385/18-ц

пр. № 6-562/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Литвинової І. В.

за участю секретаря судового засідання Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду закордон України у виконавчому провадженні № НОМЕР_17 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло вказане подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказано, що останньою не виконуються зобов`язання перед стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_17, у межах якого прийнятий до виконання виконавчий документ, виданий на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року у справі № 757/27385/18-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 523, 27 швейцарських франків.

Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець зазначив, що боржник ухиляється від виконання вказаного рішення, про існування виконавчого провадження боржнику достеменно відомо. Заявник стверджує, що рішення суду залишається не виконаним, проте, маючи можливість його виконати, жодних дій боржником не здійснено.

Положенням цивільного процесуального закону, а саме частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання приватний виконавець не з`явився, про розгляд подання повідомлений належним чином.

Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

24 жовтня 2023 року приватним виконавцем Бережним Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_17.

24 вересня 2023 року, керуючись вимогами статті 3, ч. 3 статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у 248 828, 12 грн.

24 жовтня 2023 року, приватним виконавцем було винесено постанову про арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржника ОСОБА_1 /а.с. 15, зв.ст./ та постанову про арешт майна боржника, що належить боржнику, на все рухоме та нерухоме майно в межах суми звернення стягнення.

24 жовтня 2023 року приватним виконавцем було скеровано вимогу про отримання інформації, що містить банківську таємницю до АТ КБ «Приватбанк», АТ «Альтбанк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Сенс Банк», АТ «Таскомбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Банк 3/4», АТ «Скай Банк», ПАТ «Банк Восток».

28 серпня 2025 року приватним виконавцем Бережним Я.В. скеровано запит за № 12380-НОМЕР_17/2 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про надання інформації про факти перетинання державного кордону ОСОБА_1 та про наявність або відсутність тимчасового обмеження у праві виїзду зазначеного громадянина за межі України /а.с. 20/ та запит до Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій за № 12377-НОМЕР_17/2 про надання інформації щодо всіх наявних зареєстрованих об`єктів права інтелектуальної власності за ОСОБА_1 /а.с. 20, зв.ст./, запит № 12376-НОМЕР_17/2 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, Державної служби України з питань праці, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про наявність будь-якого майна, про реєстрацію його місця знаходження, запит « 12378-НОМЕР_17/2 до Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру «АТ «Укрзалізниця».

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон: серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . У Державній прикордонній службі України судові рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконанні не перебувають.

Відповідно до інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації

Державної прикордонної служби України боржниця з 06 вересня 2019 року (з дати видачі виконавчого документа) по 28 серпня 2025 року неодноразово здійснювала перетинання державного кордону України в різних напрямках.

Згідно з виконавчим документом залишок боргу ОСОБА_1 складає 60 523,27 швейцарських франків (CHF) та 5 208,27 гривень (UAH).

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Постановою приватного виконавця від 24 жовтня 2023 року для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Відповідні обтяження зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома.

У ході примусового виконання рішення приватним виконавцем було направлено запити зокрема від 24 жовтня 2023 року та 28 серпня 2025 року до банківських установ України щодо надання інформації про відкриті рахунки боржника.

Згідно з отриманою інформацією боржник на момент відкриття виконавчих проваджень мав відкриті банківські рахунки № НОМЕР_3 в АБ "УКРГАЗБАНК", №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 в АТ КБ"ПРИВАТБАНК",№№ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 в АТ "ПУМБ", №№ НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 в АТ "СЕНС БАНК", № НОМЕР_13 в АТ "Універсал Банк".

Приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 24 жовтня 2023 року, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на вищезазначених рахунках, копії постанови направлено на виконання до відповідних банківських установ та сторонам виконавчого провадження до відома. Проте коштів боржника, достатніх для повного погашення боргу згідно з виконавчим документом, не виявлено.

При примусовому виконання рішень в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_17 було встановлено, що згідно з повідомленням АТ "ЮНЕКС БАНК" № 2367-БТ від 29 серпня 2025 року в банку наявні відкриті на ім`я боржника рахунки №№ НОМЕР_14 та НОМЕР_15 . Проте коштів боржника на вказаних рахунках, достатніх для повного погашення боргу згідно з виконавчим документом, не виявлено.

Приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 08 вересня 2025 року № НОМЕР_17, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на вищезазначених рахунках в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

З метою виконання рішення та перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем надіслано запити 24 жовтня 2025 року та 28 серпня 2025 року до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України; ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області; Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві; Головного управління ДПС у м. Києві; Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»; Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України; Державної служби України з питань праці; Філії "Головний інформаційно- обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця", щодо виявлення майна, зареєстрованого за боржником на праві власності. Згідно з листами вказаних органів та їхніх територіальних підрозділів відсутні відомості щодо наявності об`єктів права власності, зареєстрованих за боржником.

Згідно з інформаційною довідкою № 446692383 від 07 жовтня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, боржниці на праві власності належить квартира, загальною площею: 43,9 кв.м, житловою площею: 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 843593380000.

Разом з тим, вказаний об`єкт нерухомого майна перебуває в іпотеці в Відкритого акціонерного товариства "БАНК УНІВЕРСАЛЬНИЙ", код ЄДРПОУ: 21133352, адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пр. Шевченка, буд.27, яке зараз є стягувачем АТ "Універсал Банк", Код: 21133352, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, на підставі договору іпотеки, 20 вересня 2007 року посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. за реєстраційним номером 5127, про що в Державному реєстрі іпотек 20 вересня 2007 року зареєстроване відповідне обтяження, реєстраційний номер іпотеки: 5692087.

Однак відповідно до пункту 5-2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку" у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України

щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Таким чином, приписами вказаних положень встановлено заборону приватному виконавцю звертати стягнення на квартиру, загальною площею: 43,9 кв.м, житловою площею: 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 843593380000, яка перебуває в іпотеці у стягувача, що унеможливлює подальше виконання рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27385/18-ц у зв`язку з тим, що іншого нерухомого майна, транспортних засобів та рухомого майна, зареєстрованого за боржником, приватним виконавцем не виявлено.

Отже, приватним виконавцем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, вжито вичерпних заходів, направлених на примусове виконання виконавчого листа № 757/27385/18-ц від 06 вересня 2019 року, що видав Печерський районний суд міста Києва.

Водночас, вжитими приватним виконавцем заходами не вдалось виявити коштів та іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення та, тим самим, виконати вказане рішення.

Крім того, приватним виконавцем було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_2 , що підтверджується поштовим трек номером: 0102418997122. Однак поштове відправлення повернулось відправнику. У довідці про причини повернення листа працівником поштового зв`язку зроблено відмітку «за закінченням терміну зберігання».

Окрім того, згідно з відповіддю ДМС зареєстроване місце проживання чи місце перебування особи АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Разом з тим, до приватного виконавця не надходило заяв від боржника щодо зміни місця проживання, перебування та/або місцезнаходження із зазначенням адреси для отримання боржником документів виконавчого провадження.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вбачається, що рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27385/18-ц, яке набрало законної сили, боржником не виконане, боржником не вчинено жодних дій спрямованих на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_17, боржником не подано приватному виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У відповідності до частини першої та пункту 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року). Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, одним з аспектів права на суд є право на доступ до нього, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань. Однак таке право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із стороні.

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов`язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 19 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.

Оскільки, відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії « (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии» § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван ЛейвеніДе МейерепротиБельгії»(Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за кордон України, приватний виконавець обґрунтував звернення до суду тим, що у порядку примусового виконання проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, проте боржник ОСОБА_1 достеменно знаючи про виконавче провадження, свідомо ухиляється від виконання покладених неї Законом обов`язків та виконання рішень, тобто ухиляється від його виконання.

Суд приходить до висновку, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання, сума боргу залишається несплаченою, і обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо намагається ухилитися від виконання.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст. 1-33, 352-355, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Подання задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України, боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_3 , до повного виконання виконавчого листа № 757/27385/18-ц від 06 вересня 2019 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова