Рішення № 131559190, 08.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22653/25-ц

пр. 2-6626/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: Колесник А.С.,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2, МЮУ), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКС України), в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача компенсацію моральної шкоди, завданою незаконною бездіяльністю органу державної влади, пов`язаною з тривалим невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі № 520/1546/23, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі № 520/5011/23, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/9748/22 у розмірі 200 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА України в Харківській області) від 25.01.2021 року № 01-06/07 «Про припинення виплати доплат» суб`єктом владних повноважень з посиланням на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі №120/5210/20-а припинено виплату відповідних доплат, починаючи з 01.01.2021 року, у тому числі, йому - судді Коломацького районного суду Харківської області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 520/3411/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 року, зокрема, скасовано наказ ТУ ДСА України в Харківській області від 25.01.2021 року № 01-06/07 про припинення з 01.01.2021 року виплату доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя, у тому числі, йому - судді Коломацького районного суду Харківської області. У зв`язку із необхідністю стягнення відповідних сум, він звернувся до суду з позовом про стягнення з ТУ ДСА України в Харківській області на свою користь компенсації за нараховану, але невиплачену суддівську винагороду за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 520/3411/21 за період з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року у розмірі 18 749,74 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі № 520/1546/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 року, визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 року по 30.09.2022 року та зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 року по 30.09.2022 року. На виконання вказаного судового рішення в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 постановами державного виконавця від 19.02.2024 року було стягнуто виконавчий збір та визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження. Разом з тим, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі № 520/1546/23 залишається невиконаним з 06.12.2023 року, у зв`язку із чим, він звернувся до суду із заявами про заміну способу і порядку виконання судового рішення, про зобов`язання подати звіт про виконання рішення, про визнання протиправною суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення, які у встановлені законом строки судом не розглянуті. Зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі № 520/5011/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 року, визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період березень, квітень, серпень та вересень 2021 року; зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період березень, квітень, серпень та вересень 2021 року. На виконання вказаного судового рішення постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранової Я.О. від 22.01.2025 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 520/5011/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 30.12.2024 року. В рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 постановами державного виконавця від 22.01.2025 року було стягнуто виконавчий збір та визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі № 520/5011/23 залишається невиконаним з 13.12.2024 року, у зв`язку із чим, він звернувся до суду із заявами про заміну способу і порядку виконання судового рішення, про зобов`язання подати звіт про виконання рішення, про визнання протиправною суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року у справі № 520/5011/23, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 року, у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання рішення було відмовлено. Заява про визнання протиправною суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення у встановлені законом строки судом не розглянута. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/9748/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 року, визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період з 01.09.2020 року по 31.10.2022 року; зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період з 01.09.2020 року по 31.10.2022 року. На виконання вказаного рішення суду в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 постановами державного виконавця від 09.05.2025 було стягнуто виконавчий збір та визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі № 520/9748/22 залишається невиконаним з 14.04.2025 року, у зв`язку із чим, він звернувся до суду із заявами про заміну способу і порядку виконання судового рішення, про зобов`язання подати звіт про виконання рішення, про визнання протиправною суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення, які у встановлені законом строки судом не розглянуті. Вказує, що попри існуючий обов`язок виконання судового рішення, відповідачем жодних заходів щодо його виконання не здійснюється, а з огляду на те, що вказане існуюче зловживання його обов`язками, призводить до неможливості адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єкта владних повноважень у його права, тобто є моральною шкодою. Зазначає, що з 10.10.2023 року він є військовослужбовцем Збройних Сил України, зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Через специфіку проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, він тривалий час був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, передбачених ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що невиконання вказаних судових рішень перешкоджає йому вільно та мирно володіти своїм майном у розумінні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чим йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 200 000,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини, положення ст. ст. 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», практику Європейського суду з прав людини, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.05.2025 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.06.2025 року.

30.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від МЮУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 проти позову заперечував, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю МЮУ; не надано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, в чому вона полягає, відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між моральними стражданнями позивача та діями, рішеннями, бездіяльністю відповідача. Посилається на те, що виконавчі документи № 520/1646/23 (ВП № НОМЕР_2), № 520/5011/23 (ВП № НОМЕР_3), № 250/9748/22 (ВП № НОМЕР_4) перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, тому МЮУ є неналежним відповідачем у справі.

30.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив ДКС України, в якій позивач заперечив проти відзиву на позовну заяву, зазначивши, що доводи представника відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Крім того, позивач просив розглядати справу за його відсутності.

30.05.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ДКС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 проти позову заперечував, оскільки ДКС України не порушувало жодних прав та інтересів позивача, не вступало у правовідносини із позивачем, жодної шкоди позивачу не завдавало, відтак є неналежним відповідачем у справі. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди, не обґрунтовано розмір завданої моральної шкоди та не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та противоправними, на його думку, діяннями казначейства. Посилається на те, що у даних правовідносинах представляти Державу Україна в суді наділено Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області. Крім того, відповідач-2 просив розглядати справу за відсутності представника.

03.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив МЮУ України, в якій позивач заперечив проти відзиву на позовну заяву, зазначивши, що доводи представника відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

04.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від МЮУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 проти позову заперечував, оскільки МЮУ є неналежним відповідачем у справі.

05.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України, в якій останній просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, оскільки останнє було відповідачем у справах Харківського окружного адміністративного суду № 520/1546/23, № 520/5011/23, № 520/9748/22 та має всю наявну у нього інформацію щодо стадії виконання відповідних рішень, однак Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області до участі у справі не залучено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2025 року клопотання позивача про залучення співвідповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено; залучено до участі у вказаній цивільній справі в якості співвідповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - відповідач-3, ТУ ДСА в Харківській області).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2025 року приєднано до матеріалів справи відзиви МЮУ та ДКС України на позовну заяву; відповіді на відзиви, та у зв`язку із залученням до участі у справі співвідповідача, відповідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 08.09.2025 року.

10.07.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла позовна заява в новій редакції з урахуванням складу учасників справи.

03.09.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судове засідання до 08.09.2025 року з`явилася представник відповідача-1.

Позивач, представник відповідача-2, представник відповідача-3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Позивач у позовній заяві та відповідях на відзиви просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності представника.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача-2.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 08.09.2025 року щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав та просила в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника відповідача-1, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що наказом ТУ ДСА України в Харківській області від 25.01.2021 року № 01-06/07 відповідно до ст. 60 Конституції України, ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі № 120/5210/20-а, відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності наказано припинити з 01.01.2021 року виплату доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 520/3411/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до ТУ ДСА України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди задоволено; визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Харківській області щодо припинення з 01.01.2021 року виплату доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя, у тому числі, ОСОБА_2 , судді Ленінського районного суду м. Харкова, а саме: надбавки за вислугу років 30 % від посадового окладу; скасовано наказ ТУ ДСА України в Харківській області від 25.01.2021 року № 01-06/07 про припинення з 01.01.2021 року виплату доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя, у тому числі, ОСОБА_2 , судді Ленінського районного суду м. Харкова, а саме: надбавки за вислугу років 30 % від посадового окладу; зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 суддівської винагороди з 01.01.2021 року, а саме: виплату доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя, у виді надбавки за вислугу років 30 % від посадового окладу, з урахуванням виплачених сум (том 2, а. с. 73-81; 82-89).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі № 520/1546/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Харківській області про стягнення суми задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 року по 30.09.2022 року та зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 року по 30.09.2022 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 2, а. с. 133-139; 90-97).

Відповідно до наказу Голови Коломацького районного суду Харківської області від 05.10.2023 року № 05-03/64 «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації», увільнено ОСОБА_1 , суддю Коломацького районного суду Харківської області, від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, з 09.10.2023 року на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи і посади, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (том 2, а. с. 52).

Згідно довідки Заступника начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Міністерства оборони України від 19.10.2023 року № 1/53/59/3560, лейтенант ОСОБА_1 , якого призвали на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 10.10.2023 року по теперішній час (том 2, а. с. 51).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі № 520/5011/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Харківській області про стягнення суми задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період березень, квітень, серпень та вересень 2021 року; зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період березень, квітень, серпень та вересень 2021 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 2, а. с. 59-67; 113-121).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/9748/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Харківській області про стягнення суми задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період з 01.09.2020 року по 31.10.2022 року; зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період з 01.09.2020 року по 31.10.2022 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 2, а. с. 158-166; 167-176).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як визначено у ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на бездіяльність МЮУ, ДКС України, ТУ ДСА України в Харківській області, що полягає у невиконанні судових рішень, зазначаючи, що внаслідок цього йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 200 000,00 грн.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, дійсно судовими рішеннями встановлено бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходу. Разом з тим, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а іншими учасниками справи не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 19, 55, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Міністерство юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622.

Відповідач-2: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач-3: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, 61001, м. Харків, Майдан Героїв Небесної Сотні, 36, код ЄДРПОУ 26281249.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 18.09.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко